Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2020 року у справі №456/1428/18

Постанова

Іменем України

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 456/1428/18

провадження № 61-1941св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - Новомиргородської міської ради Кіровоградської області

відповідач - мале підприємство "ГАФСА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новомиргородської міської ради Кіровоградської області на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області у складі судді Забуранного Р. А. від 15 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В., від 24 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Новомиргородська міська рада Кіровоградської області звернулась до суду з позовом до малого підприємства "ГАФСА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - МП "ГАФСА") про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 2004 року між МП "ГАФСА" та ліквідаційною комісією державного підприємства "Шахта "Новомиргородська" (далі - ДП "Шахта" Новомиргородська") в особі голови ліквідаційної комісії укладено договір купівлі-продажу будівлі гуртожитку за № 1036 від 03 листопада 2004 року, за умовами якого остання передала у власність відповідача нежитлове приміщення - будівлю гуртожитку загальною площею 4 160,9 кв. м, яка розташована у м.

Новомиргороді по вул. Соборності, 90/1.

Відповідач з часу набуття вказаного нерухомого майна не провів реконструкцію, переобладнання будівлі колишнього гуртожитку, на проведення якого надано було дозвіл Новомиргородською міською радою Кіровоградської області ще у 2006 році.

Спірне приміщення перебуває у занедбаному стані та є притулком для безхатьків, у зв'язку з відсутністю огорожі об'єкту підвальні приміщення використовуються як стихійні звалища сміття.

Звернення до керівництва МП "ГАФСА" від керівників міста та району не призвели до позитивних результатів, свої зобов'язання відповідач не виконує. Спірний об'єкт нерухомості має підвищену небезпеку і у разі своєї природної руйнації може призвести до численних людських жертв.

За таких обставин позивач просив зобов'язати відповідача провести комплекс заходів, а саме розібрати колишнє приміщення гуртожитку, що розташоване за адресою: вул. Соборності, 90/1, м. Новомиргород, з метою унеможливлення самовільного обвалу будови та з метою забезпечення безпеки громадян.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, закрито провадження у справі.

Встановивши, що спір у цій справі не є приватно-правовим та не пов'язаний із вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно контролю за утриманням нерухомого майна, його експлуатацією та усунення порушень шляхом приведення будівлі у безпечний стан, а тому вказаний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, суд першої ї інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, Новомиргородська міська рада просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу для розгляду в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини виникли з приводу бездіяльності юридичної особи - відповідача, яка полягає у невиконанні власником свого обов'язку по утриманню власності та порушує права і свободи не лише громади міста, а й загрожує майну, що належить місту, а саме міським комунікаціям, дорогам, тротуарам, тощо. За таких обставин спірні правовідносини є приватно-правовими та спрямовані на захист органом місцевого самоврядування свого майна, а тому цей спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 січня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 листопада 2004 року між МП "ГАФСА" та ліквідаційною комісією ДП "Шахта" Новомиргородська" в особі голови ліквідаційної комісії укладено договір купівлі-продажу будівлі гуртожитку за № 1036 від 03 листопада 2004 року, за умовами якого остання передала у власність відповідача нежитлове приміщення - будівлю гуртожитку загальною площею 4 160,9 кв. м, яка розташована у м.

Новомиргороді по вул. Соборності, 90/1.

Відповідач з часу набуття вказаного нерухомого майна не провів реконструкцію та переобладнання будівлі колишнього гуртожитку, на проведення якого надано було дозвіл Новомиргородською міською радою Кіровоградської області у 2006 році.

Також Інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою у Кіровоградській області 28 вересня 2009 року надано дозвіл відповідачу на виконання будівельних робіт з переобладнання колишнього гуртожитку.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У цій справі спірні правовідносини виникли з приводувимоги міської ради до юридичної особи про зобов'язання привести спірну будівлю колишнього гуртожитку у передбачений договором купівлі-продажу будівлі гуртожитку № 1036 від 03 листопада 2004 року стан, тобто провести переобладнання та реконструкцію цієї будівлі, яка за вказаним договором належить відповідачу.

Таким чином спір у цій справі виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно контролю за утриманням нерухомого майна, його експлуатацією та усунення порушень шляхом приведення будівлі у безпечний стан.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, міська рада вказувала лише про порушення своїх прав у майбутньому за умови руйнації спірної будівлі та можливе завдання внаслідок цього шкоди комунальному майну, що перебуває у її віданні, побудувавши свої доводи на припущеннях. При цьому позовні вимоги Новомиргородської міської ради Кіровоградської області не стосуються права власності відповідача на будівлю, а тому спір не є приватно-правовим.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно контролю за утриманням нерухомого майна, його експлуатацією та усунення порушень шляхом приведення будівлі у безпечний стан, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин висновок судів про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства - обґрунтований та такий, що зроблений з дотриманням норм процесуального права.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новомиргородської міської ради Кіровоградської області залишити без задоволення, а ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара