Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.07.2024 року у справі №753/7798/18
Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №753/7798/18
Постанова КЦС ВП від 12.04.2023 року у справі №753/7798/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 753/7798/18

провадження № 61-3188св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дашевський Олександр Валерійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герман Олександра Сергіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дашевський О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Б. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герман О. С., про визнання довіреності недійсною, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно, витребування майна.

2. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність від 25 лютого 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 вчиняти дії від його імені щодо квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір від 14 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 купівлі-продажу спірної квартири.

Витребувано у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.

В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

3. Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Севастьянов С. В., задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання довіреності недійсною скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної позовної вимоги.

У решті рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року залишено без змін.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

4. У грудні 2023 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року.

5. Апеляційна скарга обґрунтована, серед іншого, тим, що ОСОБА_5 про існування судового розгляду справи стало відомо 21 листопада 2023 року після отримання витягу з реєстру територіальної громади Державної міграційної служби. Згідно вказаного витягу 25 вересня 2023 року скасовано місце реєстрації (проживання) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з вибуттям у неї 1/2 частини права власності квартири.

6. Після вказаних обставин батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_8 розповіли про розгляд цивільної справи № 753/7798/18 в Дарницькому районному суді м. Києва щодо їхньої квартири.

7. 23 листопада 2023 року представником ОСОБА_5 було подано до місцевого суду заяву про отримання копії судового рішення, а 29 листопада 2023 року отримано судове рішення.

8. Заявник в апеляційній скарзі також посилався на те, що в матеріалах справи містяться повернуті поштові листи з повістками та процесуальними актами, які не були вручені ОСОБА_5 . Вказані обставини свідчать про той факт, що ОСОБА_5 не знала та не брала участі у розгляді вказаної справи.

9. Таким чином, представник ОСОБА_5 вважав, що оскільки останній не було відомо про оскаржуване судове рішення, участі у справі вона не брала, а судове рішення отримано лише 29 листопада 2023 року, тому строк оскарження підлягає відрахуванню від дати його отримання.

10. Інші доводи апеляційної скарги стосувались незгоди заявника із ухваленим по суті судовим рішенням.

11. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року.

12. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки апеляційну скаргу подано більше ніж через рік після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, тому за правилами частини другої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

13. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що матеріали справи містять докази обізнаності ОСОБА_5 про розгляд справи в місцевому та апеляційному судах, доказів того, що строк на апеляційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили апелянтом не надано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до апеляційного суду.

18. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає, що апеляційний суд не врахував, що на час нібито належного повідомлення її про розгляд справи у суді першої інстанції, заявниця була неповнолітньою, при цьому представлення її інтересів у суді ніхто не здійснював, ні батьки, ні орган опіки та піклування; суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 753/2377/13, від 09 лютого 2022 року у справі № 394/85/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 та справі № 759/14068/19, від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дашевський О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Б. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герман О. С., про визнання довіреності недійсною, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно, витребування майна.

20. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність від 25 лютого 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 вчиняти дії від його імені щодо квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір від 14 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 купівлі-продажу спірної квартири.

Витребувано у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.

В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

21. Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Севастьянов С. В., задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання довіреності недійсною скасовано та ухвалено нове судове рішення у цій частині, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної позовної вимоги.

У решті рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року залишено без змін.

22. У грудні 2023 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року.

23. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

24. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

25. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

30. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

31. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ: від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» та інші).

32. При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах для усіх учасників процесу, а не лише для відповідача, передбачених вимогами законодавства, яке регулює вирішення відповідних процесуальних питань.

33. ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

34. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ вказує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

35. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі «Нешев проти Болгарії»).

36. У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).

37. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

38. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

39. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

40. Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

41. Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

42. Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

43. У цьому аспекті дослідженню підлягають лише дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

44. Основними доводами касаційної скарги заявника є те, що ОСОБА_5 не була повідомлена про розгляд справи в місцевому суді та те, що остання була неповнолітньою особою.

45. Колегія суддів відхиляє вказані посилання з огляду на таке.

46. Відповідно до статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

47. Здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, у першу чергу покликані її батьки. Захист прав та інтересів дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (стаття 47, частина перша статті 59 ЦПК України).

48. Отже, батько ОСОБА_5 - ОСОБА_4 брав участь у вказаній справі як відповідач і як законний представник своєї неповнолітньої доньки.

49. Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

50. Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання, що на час розгляду справи ОСОБА_5 була малолітньою/неповнолітньою і не брала участі у справі, оскільки співвідповідачем у справі був ОСОБА_4 - її батько, який в силу положень статті 242 ЦК України, статті 59 ЦПК України був її законним представником. При цьому ОСОБА_4 був обізнаний про розгляд справив судах першої та апеляційної інстанцій, судові рішення яких оскаржував в касаційному порядку.

51. Крім того, з матеріалів справив вбачається, що:

- судовою повісткою Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_5 викликалась в судове засідання на 14 березня 2019 року (т. 1, а.с.214).

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ОСОБА_5 особисто (під підпис) отримала судову повістку про виклик до суду (т. 1, а. с. 223).

- рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2022 року оскаржувалось в апеляційному порядку ОСОБА_4 (співвідповідач), за наслідками чого було винесено постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року (т. 3, а. с. 126-144).

- ОСОБА_5 викликалась до суду апеляційної інстанції та повідомлялась про розгляд справи в Київському апеляційному суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ОСОБА_5 особисто (під підпис) отримала судову повістку про виклик до суду на 23 листопада 2022 року на 10 год. 30 хв. (т. 3, а. с. 117).

- ОСОБА_4 , подаючи касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, серед іншого, вказував про порушення не лише своїх прав, а й прав неповнолітньої дитини ОСОБА_5 .

52. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

53. У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року в справі № 336/10821/21 викладено висновок, що «особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами».

54. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

55. Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу самостійно цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

56. Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_5 була обізнана про розгляд справив в судах першої та апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи, тому колегія судді відхиляє посилання заявника щодо обізнаності ОСОБА_5 про розгляд справи лише з 21 листопада 2023 року.

57. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до положень частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана більше ніж через рік після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

58. Крім того, доказів того, що строк на апеляційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 не надав.

59. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

60. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович