Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №748/1085/17

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 748/1085/17

провадження № 61-108св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Вознесенська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Кузюри Л. В., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про скасування державної реєстрації права власності та права постійного користування земельною ділянкою.

Позовну заяву мотивовано тим, що 10 квітня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності та отримала свідоцтво про право власності № 20333376 на земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Рішенням Чернігівського районного суду від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року, визнано недійсними накази Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 24 лютого 2014 року, від 13 березня 2014 року та свідоцтво про право власності на вищезазначену земельну ділянку, видане 10 квітня 2014 року на ім'я позивача.

Постановою Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року (справа № 748/2942/14-ц) вищевказані судові рішення скасовані, у задоволенні позову виконуючого обов'язки прокурора Чернігівської області відмовлено в повному обсязі.

За таких умов право власності позивача на спірну земельну ділянку, яке виникло на підставі свідоцтва про право власності від 10 квітня 2014 року № 20333376, було поновлено, а також поновлено реєстрацію цього права, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 січня 2017 року.

ОСОБА_1 здійснені дії щодо повторного внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, проте 27 березня 2017 року державним кадастровим реєстратором відділу у Чернігівському районі міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки виявлено перетин земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу, з іншою земельною ділянкою, а саме з ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2, площа перетину яких співпадає на 100 %. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 належить державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та було зареєстроване 11 листопада 2016 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23 серпня 2016 року

№ 25-13205/14-16-сг.

На підставі цього наказу вищезазначена земельна ділянка була передана у постійне користування територіальній громаді в особі Вознесенської сільської ради і право постійного користування було зареєстроване 11 листопада 2016 року.

Оскільки вказаний наказ, а також реєстрація права власності і права постійного користування, є незаконними в силу того, що вона є власником спірної земельної ділянки з 2014 року, ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23 серпня 2016 року

№ 25-13205/14-16-сг;

- скасувати державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на земельну ділянку площею 48,4355 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Вознесенська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1087675274255, номер запису про право власності 17491066;

- скасувати державну реєстрацію права постійного користування територіальною громадою в особі Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області земельною ділянкою площею 48,4355 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Вознесенська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, номер запису про інше речове право 17491175;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером НОМЕР_2;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області внести до Державного земельного кадастру інформацію про земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та належить ОСОБА_1 на праві власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23 серпня 2016 року

№ 25-13205/14-16-сг.

Скасовано державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на земельну ділянку площею 48,4355 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Вознесенська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1087675274255, номер запису про право власності 17491066.

Скасовано державну реєстрацію права постійного користування територіальною громадою в особі Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області земельною ділянкою площею 48,4355 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Вознесенська сільська рада, Чернігівський район, Чернігівська область, номер запису про інше речове право 17491175.

Визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером НОМЕР_2.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до пункту «г» частини третьої статті 152 ЗК України наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23 серпня 2016 року

№ 25-13205/14-16-сг про набуття Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області права власності та затвердження проекту землеустрою і передачу у постійне користування Вознесенській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області земельної ділянки площею 48,4355 га для сінокосіння та випасання худоби, з метою створення громадських пасовищ, яка знаходиться у межах земельної ділянки, що перебуває у власності позивача, є недійсним. Враховуючи визнання недійсним рішення про передачу у постійне користування Вознесенській сільській раді Чернігівського району земельної ділянки, то відповідно підлягає скасуванню і рішення про державну реєстрацію прав.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області внести до Державного земельного кадастру інформацію про земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що після скасування рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку НОМЕР_2 указана вимога може бути виконана державним кадастровим реєстратором на вимогу ОСОБА_1

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області задоволено. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Судом першої інстанції необґрунтовано визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23 серпня 2016 року, який прийнятий відповідно до вимог законодавства України, в межах визначених законом повноважень, і в момент його видачі не були порушені права позивача на земельну ділянку. Також судом безпідставно позбавлено територіальну громаду права користування земельними ділянками, а Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області - прав власника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає критеріям законності і обґрунтованості.

Апеляційний суд залишив поза увагою те, що позивачкою під час розгляду справи було доведено факт належності їй на праві власності земельної ділянки, яка входить до складу земельної ділянки територіальної громади, що підтверджено постановою Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 748/2942/14-ц. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23 серпня 2016 року

№ 25-13205/14-16-сг порушує право власності позивачки на земельну ділянку, яка належить їй з 2014 року. Під час розгляду цієї справи апеляційний суд вдався до переоцінки доказів та встановлення обставин, яким вже надана належна оцінка Верховним Судом України у справі № 748/2942/14-ц.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідачі до суду не надали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У лютому 2018 року цивільна справа № 748/1085/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа - Чернігівська районна рада Чернігівської області, про скасування державної реєстрації права власності та права постійного користування земельною ділянкою призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 лютого 2014 року згідно з наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № ЧН/7425585700:04:000/00002578 за заявою ОСОБА_1 їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, орієнтовною площею 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього наказу за замовленням ОСОБА_1 ТОВ «Молодіжна інвестиційна компанія» було розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної вище земельної ділянки.

Згідно з висновком Управління Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області від 04 березня 2014 року № 405 ОСОБА_1 погоджено проект із землеустрою.

13 березня 2014 року на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № ЧН/7425585700:04:000/00003046 затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району.

07 квітня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності, а 10 квітня 2014 року Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції їй видано свідоцтво № 20333376 (а. с. 7-11, 24-37).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 вересня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року, у справі за позовом виконуючого обов'язки прокурора Чернігівської області до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області та ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів та свідоцтва про право власності, позов задоволено повністю; визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 24 лютого 2014 року № ЧН/7425585700:04:000/00002578, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства; визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 13 березня 2014 року № ЧН/7425585700:04:000/00003046, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району; визнано недійсним свідоцтво про право власності № 20333376, видане 10 квітня 2014 року Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Улянівської сільської ради Чернігівського району; скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, прийняте Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції 07 квітня 2014 року.

14 травня 2015 року наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області № 25-3741/14-15-сг за клопотанням Улянівської сільської ради Чернігівського району надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, орієнтовною площею 48,4355 га, з цільовим призначенням - для сінокосіння і випасання худоби, з метою створення громадських пасовищ.

На підставі цього наказу за замовленням Улянівської сільської ради ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення у постійне користування для сінокосіння та випасання худоби зазначеної вище земельної ділянки.

Згідно з висновком Управління Держземагентства у Чернігівському районі Чернігівської області від 18 червня 2015 року № 32-28-0.3-5586/2-15 Улянівській сільській раді погоджено проект із землеустрою.

05 квітня 2016 року рішенням 6-ої сесії 8-го скликання Улянівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської Улянівську сільську раду перейменовано на Вознесенську сільську раду.

23 серпня 2016 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-13205/14-16-сг затверджено проект землеустрою та надано Вознесенській сільській раді Чернігівського району у постійне користування земельну ділянку площею 48,4355 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, для сінокосіння та випасання худоби, з метою створення громадських пасовищ, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Вознесенської сільської ради Чернігівського району.

11 листопада 2016 року Управління Держгеокадастру у Чернігівській області зареєструвало право власності на земельну ділянку площею 48,4355 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, а територіальна громада в особі Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області - право постійного користування на цю земельну ділянку.

21 грудня 2016 року Верховний Суд України прийняв постанову у справі за позовом виконуючого обов'язки прокурора Чернігівської області до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів та свідоцтва про право власності, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року задоволено, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 07 вересня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року скасовано та у задоволенні позову виконуючого обов'язки прокурора Чернігівської області відмовлено (т. 1 а. с. 12-14).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною першою статті 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

З матеріалів справи відомо, що площа земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться у державній власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, охоплює, у тому числі, і земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка набута ОСОБА_1 у 2014 році та належить їй на праві приватної власності, і передана Головним управлінням Держеокадастру у Чернігівській області у постійне користування територіальній громаді Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 посилалась на необхідність скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23 серпня 2016 року № 25-13205/14-16-сг та відповідних реєстраційних дій як таких, що вчинені на підставі скасованого судового рішення, а тому є незаконними.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 і вважав правомірними та законними передумови для набуття у власність держави та передачу в постійне користування територіальній громаді в особі Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

При цьому апеляційний суд зазначив, що підстави для вчинення цих дій встановлені під час розгляду справи № 748/2942/14-ц, а законність рішення, ухваленого судом першої інстанції, підтверджено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками.

Посилаючись на наявність судових рішень у справі № 748/2942/14-ц, суд апеляційної інстанції обмежився лише рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 вересня 2015 року, та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року.

Разом з тим всупереч вимогам статті 360-7 ЦПК України 2004 року апеляційний суд залишив поза увагою правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 21 грудня 20106 року у справі № 748/2942/14-ц, щодо законності набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Скасувавши зазначені вище судові рішення, Верховний Суд України встановив їх невідповідність вимогам закону та по суті унеможливив їх виконання.

Водночас посилання суду апеляційної інстанції на неможливість задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на відсутність судового рішення про визнання недійсним правочину щодо передачі земельної ділянки в користування Вознесенській сільській раді суперечить та нівелює завдання цивільного судочинства, яким визначено захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав особи, яка звернулась до суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, висновок апеляційного суду ґрунтується виключно на формальному та вибірковому врахуванні обставин справи, які не мають належного правового підґрунтя.

Натомість суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Наказ Головного управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області від 23 серпня 2016 року № 25-13205/14-16-сг, на підставі якого затверджено проект землеустрою та надано Вознесенській сільській раді Чернігівського району у постійне користування земельну ділянку площею 48,4355 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, до складу якої входить і земельна ділянка ОСОБА_1, а також подальша державна реєстрація права власності на цю ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та права постійного користування нею за Вознесенською сільською радою Чернігівського району унеможливлюють реалізацію ОСОБА_1 майнових прав на належну їй земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не є законним і обґрунтованим, а тому відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню, у той час як рішення суду першої ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та підлягає залишенню в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з відповідачів на її користь підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 920 грн з кожного.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2017 року скасувати. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн з кожного, сплачений за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І.Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк