Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №707/782/17

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 707/782/17

провадження № 61-10846св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 24 500 дол. США зі сплатою 12 % річних на строк до 06 квітня 2027 року.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 березня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 404,67 дол. США, з яких: 19 487 дол. США - заборгованість за кредитом; 841,39 дол. США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 40 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 35,55 дол. США - заборгованість по пені.

Разом з тим, станом на 03 квітня 2017 року утворилася нова заборгованість за кредитним договором, тому банк вказував, що, з урахуванням судового рішення, яким стягнуто кошти з позичальника, він (кредитор) має право на стягнення з ОСОБА_1 (боржника) заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 2 553,70 дол. США та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1 360 дол. США, а всього - 3 913,70 дол. США.

На підставі викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 3 913,70 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 105 748,17 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2017 року (в складі судді Смоляра О. А.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо розрахунку заборгованості, що утворилася по тілу кредиту та розрахунку відсотків. В ньому невірно зазначено дати та розміри погашення кредиту та відсотків по кредиту, з посиланням на відповідні платіжні документи, не зазначені періоди за які нараховані відсотки.

Зазначивши, що єдиними доказами наявності суми заборгованості відповідача перед позивачем, які надано в обґрунтування позовних вимог, є розрахунок заборгованості та виписка з рахунку відповідача, місцевий суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів наявності та суми такої заборгованості.

Надані позивачем довідка та розрахунок заборгованості за кредитом, виготовлені працівниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не можуть бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 3 913,70 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 105 748,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3 360 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання відсотків та комісії за користування кредитом, передбачених умовами договору та ЦК України.

З відповідача на користь банку підлягають стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом та заборгованість по комісії за користування кредитом, передбачені умовами договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не в повній мірі встановив обставини справи, які мають значення для правомірного її вирішення, не дослідив надані докази, дослідження яких має істотне значення при вирішенні справи, мотивувальна частина постанови не містить належних доводів та доказів, чітких посилань на норми діючого законодавства.

Позивач намагається здійснити подвійне стягнення з відповідача (притягнути до відповідальності двічі), що заборонено законом та порушує вимоги статті 61 Конституції України.

Судове рішення про стягнення кредитної заборгованості у повному розмірі з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» набрало законної сили, тому неможна стягувати ще раз заборгованість за цим самим кредитним договором. Після вступу в силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується, а відтак з цього моменту банк втрачає право на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 березня 2011 року виконане відповідачем у повному обсязі, заборгованість за кредитним договором сплачена. На підтвердження цих обставин позичальником надано суду відповідні докази (платіжні доручення виписку по рахунку).

Крім того, 08 лютого 2016 року банк надав довідку, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк».

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором не може підтверджувати наявність кредитних зобов`язань перед банком, оскільки він не підтверджений зібраними у справі доказами. Цей розрахунок не містить інформації про рух коштів.

Разом з тим, у наданій банком виписці по рахунку відсутні суми сплачених коштів, що підтверджуються наданими відповідачем платіжними дорученнями.

Крім того, з моменту направлення позичальнику вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості до дня звернення до суду з цим позовом пройшли дев`ять років. Отже, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, проте звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 24 500 дол. США зі сплатою 12 % річних на строк до 06 квітня 2027 року.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 березня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 404,67 дол. США, з яких: 19 487 дол. США - заборгованість за кредитом; 841,39 дол. США - заборгованість зі сплати процентів за користуванням кредитом; 40 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 35,55 дол. США - заборгованість по пені.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором.

У такому разі положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Рішення суду про стягнення заборгованості змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Як встановлено вище, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 березня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором повністю.

Враховуючи те, що є рішення суду про стягнення боргу, правовідносини сторін за кредитним договором припинилися, отже, нараховані банком проценти стягненню не підлягають.

Якщо у рішенні суду про стягнення заборгованості за кредитним договором ця заборгованість указана у повному обсязі, то кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Проте банк не заявив вимоги про стягнення сум відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Разом з тим, нарахування комісії за користування кредитом суперечить Постанові Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та Закону України «Про захист прав споживачів», тому нарахування такої комісії у розмірі 1 360 дол. США є незаконним і позовні вимоги про стягнення боргу за такою комісією не підлягають задоволенню.

Також не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що наданий позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених вимог, оскільки позивач відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) на підтвердження своїх позовних вимог надав розрахунок суми боргу, який вважав обґрунтованим, а відповідач відповідно до вимог цієї норми процесуального закону не спростував наданих позивачем доказів, не навів мотивів безпідставності розрахунку.

Місцевий суд на вказані вище норми процесуального права уваги не звернув та не вирішив заявлений банком спір у визначений законом спосіб.

Крім того, у порушення вимог матеріального права суд першої інстанції не звернув уваги на те, що після ухвалення рішення про стягнення боргу правовідносини сторін за кредитним договором трансформуються в охоронні відповідно до статті 625 ЦК України.

Також місцевий суд не дав належної правової оцінки безпідставності нарахування комісії, отже в цілому не вирішив заявлений спір по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 27 грудня 2017 року скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська