Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №686/21063/18

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 686/21063/18

провадження № 61-11769св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П.,

П`єнти І. В., від 03 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , якій на момент смерті належало

49/200 частин двокімнатної квартири

АДРЕСА_1 .

Із червня 2013 року по теперішній час в зазначеній квартирі проживали: він, його дружина - ОСОБА_4 , та їх син - ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 , який є його братом, постійно з 1999 року по 2016 рік проживав закордоном.

Відповідач не доглядав матір та не приїздив на її поховання. Однак, весною 2018 року йому стало відомо, що брат оформив спадщину на частку матері у вказаній квартирі.

Свідоцтво про право на спадщину було видано відповідачу на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2015 року про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яке в подальшому було скасоване постановою апеляційного суду за його апеляційною скаргою.

Відповідач чинить йому перешкоди у користуванні квартирою та погрожує виселенням.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 пропустив строк для прийняття спадщини і не має чинного рішення суду про його продовження просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 02 листопада 2015 рокуПершою Хмельницькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 щодо успадкування

49/200 частин квартири

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 15 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане

02 листопада 2015 року державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Савуліцькому О. В., як спадкоємцю майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадщину, що складається із 49/200 частин квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі за № 1-1530. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом було видано ОСОБА_2 на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 11 вересня 2015 року по справі №686/16007/15-ц про визначення ОСОБА_6 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, яке було скасовано постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2018 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи постанову від 03 червня 2019 року та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходила з того, що на час смерті

ОСОБА_3 ні позивач, ні відповідач за місцем проживання матері зареєстровані не були та у встановлений законом строк не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд вважав, що позивач не довів що видачею відповідачеві свідоцтва про право на спадщину за законом порушуються його права. Свідоцтво видане відповідачеві, може бути оспорено лише особою, права якої порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду

від 03 червня 2019 року

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/21063/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

В серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції, які покладені в основу оскаржуваної постанови.

ОСОБА_1 вважав, що оформлення прийняття спадщини, визнання показань свідків неналежними, недопустимими і недостатніми, не мають значення при вирішенні розглядуваної справи, оскільки предметом позову було визнання свідоцтва про спадщину недійсним.

Апеляційний суд фактично вийшов за межі позовних вимог і надав оцінку фактам, які не досліджувались і не могли досліджуватись в суді першої інстанції.

Наголошує на тому, що не може бути дійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на підставі скасованого рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вважав, що відповідач використав своє право на поновлення строку для прийняття спадщини, йому в цьому було відмовлено, рішення суду набрало законної сили і підстава, яка надавала відповідачу право отримати свідоцтво про спадщину, скасована і станом на тепер відсутня. Повторно за поновленням строку для прийняття спадщини відповідач до суду не звертався.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина до складу якої увійшло 49/200 частин квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 11 вересня 2015 року у справі № 686/16007/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позов задоволено - визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 - один місяць з часу набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_2 28 вересня 2015 року звернувся до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, пославшись на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2015 року по справі № 686/16007/15-ц

02 листопада 2015 року державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Савуліцькому О. В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, як спадкоємцю майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване в реєстрі за № 1-1530). Спадщина на яку видано свідоцтво складається із 49/200 частин квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня

2018 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2015 року у справі № 686/16007/15-ц та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3 , у встановлений законом строк заяву про відмову від прийняття спадщини нотаріусу не подавав, нотаріусом не було йому відмовлено в оформленні спадкових прав.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 пояснила, що у

2013-2014 роках ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги і догляд за нею здійснювали ОСОБА_1 та його дружина.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно частин першої та третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частини перша-друга статті 1269 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Встановивши, що ОСОБА_2 пропустив, визначений статтею 1270

ЦК України строк для прийняття спадщини після смерті матері, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2015 року по справі №686/16007/15-ц ОСОБА_6 було встановлено додатковий строк для прийняття спадщини, однак це рішення було скасовано постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2018 року, а інших належних та допустимих доказів визначення відповідачу додаткового строку для прийняття спадщини суду не надано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

виданого 02 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_2 , оскільки підстави для його видачі нотаріусом відпали.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом однієї черги із відповідачем, саме за його заявою було скасоване рішення суду про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутня відмова нотаріуса у видачі

ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті матері.

Отже ОСОБА_1 був вправі пред`явити позов про визнання недійсним виданого відповідачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Апеляційний суд помилково скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, на вказані обставини уваги не звернув та встановивши, що на час смерті спадкодавця позивач за місцем проживання матері зареєстрований не був та у встановлений законом строк не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, залишив поза увагою те, що обставини прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері не є предметом розгляду у цій справі, та ОСОБА_1 не позбавлений права в іншому судовому процесі вирішити питання щодо оформлення своїх спадкових прав.

Колегія суддів вважає, що питання про можливість визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , як і питання про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини можуть бути вирішені в судовому порядку за належного суб`єктного складу, що передбачає участь в справі як спадкоємців, так і органу місцевого самоврядування, що діє від імені територіальної громади, якій може відійти відумерла спадщина, зокрема, у разі відсутності спадкоємців, які б прийняли спадщину.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова апеляційного суду, відповідно до

статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн, який підлягає відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасувати, залишивши в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2019 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги

в сумі 1 409, 60 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович