Правова позиція : Щодо добровільної відмови від реалізації права на приватизацію квартири

Відмова у взятті на квартирний облік повторно не порушує права заявника, якщо заявник раніше скористався наданим йому державою правом на отримання житла, в якому він зареєстрований та проживає разом із сім’єю, а згодом добровільно відмовився від участі у приватизації цього житла. Така поведінка заявника не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом на отримання житлового приміщення, вчинення дій на шкоду державі та іншим особам, які мають право на першочергове отримання житла

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.04.2024 року у справі №357/11125/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 357/11125/22

провадження № 61-3114св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гутарін Ярослав Миколайович, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Орєхова О. І. від 24 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О., від 24 січня 2024 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про визнання безпідставною відмови у взятті на квартирний облік, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому на сім`ю, що складалася з шістьох осіб, 11 березня 2021 року за рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 23 лютого 2021 року № 132 «Про деякі питання щодо квартирного обліку» видано ордер № 001723 на чотирикімнатну квартиру

АДРЕСА_2. 3 . Згідно з свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 16 червня 2021 року, виданим комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Служба приватизації державного житлового фонду», вказана квартира належить на праві особистої власності громадянину ОСОБА_2 (батькові заявника).

4. Заявою від 18 травня 2021 року він письмово відмовився від своєї частки у приватизації квартири АДРЕСА_2 на користь свого батька ОСОБА_2 . Частка житлової площі, на яку він мав право у цій квартирі, складає 11, 716 кв. м.

5. Позивач вказував, що рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 693 від 12 жовтня 2021 року йому було відмовлено у взятті на квартирний облік, у зв`язку з вчиненням дій по штучному погіршенню житлових умов шляхом відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового приміщення, шляхом подання ним заяви

від 18 травня 2021 року щодо відмови від своєї частки у приватизації квартири АДРЕСА_2 на користь свого батька

ОСОБА_2 .

6. ОСОБА_1 вважав безпідставною і незаконною відмову виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області у взятті його на квартирний облік, оскільки без доведення штучного характеру погіршення житлових умов відсутні підстави для відмови у взятті на квартирний облік, що визначено частиною першою статті 35 Житлового кодексу України.

7. З урахуванням викладеного, позивач просив позов задовольнити, визнати безпідставною і незаконною відмову виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області у взятті його на квартирний облік, скасувати рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 693 від 12 жовтня 2021 року у частині відмови у взятті його на квартирний облік та зобов`язати виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області взяти його на квартирний облік.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 24 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача у частині визнання безпідставною і незаконною відмови виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області у взятті його на квартирний облік є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки неприйняття участі у приватизації не позбавляє позивача права користуватися квартирою. Письмова відмова від своєї частки у приватизації квартири АДРЕСА_2 на користь свого батька ОСОБА_2 свідчить про те, що позивач штучно погіршив житлові умови. Оскільки судом не встановлено незаконності відмови відповідача у взятті на квартирний облік позивача, не підлягають задоволенню й похідні вимоги.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2023 року залишено без змін.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач, відмовившись від участі у приватизації квартири, в якій зареєстроване його місце проживання, фактично відмовився від безоплатного отримання у власність частини житла, погіршивши таким чином свої житлові умови. Приймаючи рішення щодо відмови у взятті на квартирний облік позивача, відповідач обґрунтовано послався на статтю 35 ЖК України, з огляду на те, що письмова відмова позивача від своєї частки у приватизації квартири свідчить про те, що останній штучно погіршив свої житлові умови.

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. 04 березня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Гутарін Я. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 січня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема приписів статей 34 48 ЖК України у системному взаємозв`язку з нормами пунктів 13, 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що квартира, в якій позивач зареєстрований та проживає, належить на праві власності його батькові, у квартирі зареєстровані та проживають шість осіб різної статті, а тому він в силу підпункту 7 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання жилих приміщень має право на постановку на квартирний облік незалежно від розміру жилої площі, яка припадає на нього для проживання. При вирішенні спору судами неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 48 ЖК України, яка регламентує, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.

15. Відповідач звертає увагу на те, що право користування житловою площею у розмірі 11, 716 кв. м (що перевищує норму 7 кв. м, визначену виконавчим комітетом Київської обласної ради для Київської області)не позбавляє його права бути взятим на квартирний облік, як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, оскільки вказана частка є меншою за норму, встановлену статтею 47 ЖК України - 13, 65 кв. м.

16. Заявник стверджує, що суди не дослідили та не надали належної оцінки тій обставини, що він має статус учасника бойових дій, погіршення його стану здоров`я та встановлення ІІІ групи інвалідності, що беззаперечно дає підстави для постановки його на квартирний облік, як особи, що потребує поліпшення житлових умов.

17. Згідно з доводами касаційної скарги за відсутності доказів на підтвердження штучного характеру погіршення житлових умов відсутні підстави для відмови у взятті на квартирний облік, визначені частиною першою статті 35 ЖК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 357/11125/22.

19. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У поданому відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області вказує, що суди попередній інстанцій дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, належним чином дослідивши обставини справи. Позивач не заперечує того факту, що він особисто подав заяву, у якій висловив відмову від своєї частки у приватизації квартири з чотирьох кімнат, житловою площею

70, 3 кв. м, на користь свого батька. Частка жилої площі у цій квартирі, яка належить батьку позивачу складає 11, 716 кв. м. Позивач та члени його сім`ї були забезпечені житловою площею відповідно до норм чинного законодавства. Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області вважає, що прийняв цілком законне та обґрунтоване рішення щодо відмови у взятті позивача на квартирний облік.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. До Білоцерківської міської ради з клопотанням від 19 січня 2021 року № 150 щодо надання квартири для постійного користування звернувся квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква Міністерства оборони України. Додатками до клопотання були: витяг з списку надання житлової площі; копія списку надання постійного житла; копія протоколу засідання комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

22. У клопотанні містилося прохання видати ордер для постійного проживання на квартиру чотирикімнатну, житловою площею 70, 3 кв. м, сім'ї майора запасу ОСОБА_2 на склад сім'ї 6 (шість) осіб: він, дружина, син, син, дочка, дочка.

23. На підставі вищезазначеного клопотання щодо надання квартири для постійного користування виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради 23 лютого 2021 року № 132 прийнято рішення про видачу ордеру ОСОБА_1 на заселення квартири АДРЕСА_2 з чотирьох кімнат, житловою площею 70,3 кв. м, на сім'ю з 6 (шести) осіб.

24. 11 березня 2021 року ОСОБА_2 отримав ордер № 001723 на чотирикімнатну квартиру, житловою площею 70,3 кв. м, за адресою:

квартира

АДРЕСА_2. 25 . ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання у вказаній квартирі

15 березня 2021 року.

26. Заявою від 18 травня 2021 року позивач письмово відмовився від участі у приватизації квартири АДРЕСА_2 на користь свого батька ОСОБА_2 .

27. Згідно з свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 16 червня 2021 року, виданим комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Служба приватизації державного житлового фонду», ОСОБА_2 (батько позивача) набув у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 98,80 кв. м, шляхом приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

28. Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 693 від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у взятті на квартирний облік, у зв`язку із вчиненням дій по штучному погіршенню житлових умов шляхом відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового приміщення, яким є подання ним заяви від 18 травня 2021 року щодо відмови від своєї частки у приватизації квартири АДРЕСА_2 на користь свого батька ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

30. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

35. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

36. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

37. Статтею 31 ЖК України визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

38. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради (стаття 36 ЖК України).

39. Загальні підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, визначені статтею 34 ЖК України, а саме:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

40. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

41. Зазначені норми є загальними для житлових правовідносин.

42. Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45 46 ЖК України.

43. Частиною першою статті 46 ЖК України визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, зокрема, до таких віднесено осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

44. Право на отримання житла поза чергою учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, гарантовано у пункті 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

45. Згідно з пунктом 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.

46. Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

47. При вирішенні справи судами встановлено, що 11 березня 2021 року ОСОБА_2 на підставі клопотання органів Міністерства оборони України отримав ордер № 001723 на чотирикімнатну квартиру, житловою площею 70,3 кв. м, за адресою: квартира АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання у вказаній квартирі 15 березня 2021 року.

48. Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

49. Заявою від 18 травня 2021 року позивач письмово відмовився від участі у приватизації отриманої від держави квартири АДРЕСА_2 , на користь свого батька ОСОБА_2 .Надана ОСОБА_2 державою квартира за його згодою перейшла у власність його батька ОСОБА_2 .

50. Відповідно до статті 35 ЖК України громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п`яти років з моменту погіршення житлових умов.

51. Аналогічна норма міститься і в пункті 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 року № 470.

52. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

53. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказам, дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не було доведено порушення його прав виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області у зв`язку з відмовою у взятті його на квартирний облік з огляду на те, що позивач скористався наданим йому державою правом та 11 березня 2021 рокуотримав ордер на заселення до квартири АДРЕСА_2 з чотирьох кімнат, житловою площею 70,3 кв. м, на сім'ю з шести осіб.

55. ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання у вказаній квартирі, не має перешкод у користуванні наданим йому державою житлом.

56. Водночас вже 18 травня 2021 року ОСОБА_1 вирішив письмово відмовитися від участі у приватизації квартири АДРЕСА_2 та оформити у власність свого батька ОСОБА_2 надану йому державою квартиру. Батько позивача 16 червня 2021 року отримав свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на квартиру, яка була надана позивачеві для проживання разом із сім`єю.

57. Після цього, 22 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою про взяття на квартирний облік.

58. Частиною першою статті 7 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України» передбачено, що за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.

59. Під час вирішення спору судами попередніх інстанцій надано належну оцінку діям позивача, а також рішенню виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № 693 від 12 жовтня 2021 року щодо відмови позивачу у взятті його на квартирний облік, у зв`язку із вчиненням дій, спрямованих на відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового приміщення.

60. Враховуючи поведінку позивача, його добровільну відмову від реалізації права на приватизацію квартири, у якій він зареєстрований та проживає разом із своєю сім`єю, виконання державою обов`язку щодо забезпечення позивача як учасника бойових дій житловою площею, виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області, цілком мотивовано, з дотриманням принципів добросовісності, розумності й справедливості, із застосуванням статті 35 ЖК України, відмовив позивачу у взятті його на квартирний облік.

61. Під час вирішення спору судами також враховано, що ОСОБА_1 не може вважатися особою, яка не забезпечена житловим приміщенням та потребує поліпшення житлових умов, оскільки житлова площа, на користування якою він має право у квартирі АДРЕСА_2 , складає не менше 11, 716 кв. м.

62. Слід звернути увагу, що добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

63. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21).

64. З урахуванням обставин цієї справи, поведінка позивача, якого у березні 2021 року держава забезпечила чотирикімнатною квартирою, і який у травні цього ж року відмовився від її приватизації, а квартира перейшла у власність батька, з поданням 22 червня 2021 року заяви про повторне прийняття на квартирний облік, не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом на отримання житлового приміщення, вчинення дій на шкоду державі та іншим особам, які мають право на першочергове отримання житла.

65. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

67. Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, на правильність висновку відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.

68. Колегія суддів, надаючи оцінку оскарженим судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

69. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гутарін Ярослав Миколайович, залишити без задоволення.

2. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 24 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович