Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.01.2024 року у справі №348/1367/22

Постанова

Іменем України

16 січня 2024 року

м. Київ

справа № 348/1367/22

провадження № 61-16214св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Кузнєцова Наталія Миколаївна, Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року в складі судді: Міськевич О. Я., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Кузнєцова Н. М., Гаврилівська сільська рада, про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гаврилівка Надвірнянського району, померла його матір ОСОБА_3 , 1929 року народження.

Після смерті матері залишилася спадщина, яка складається з домоволодіння в АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті матері є позивач та його сестра ОСОБА_2 .

У травні 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Кузнєцової Н. М. із заявою про прийняття спадщини. Однак від нотаріуса дізнався, що перед смертю його матір склала заповіт в Гаврилівській сільській раді, яким все своє майно заповіла його сестрі ОСОБА_2 , який завірила власним підписом.

Вважав вказаний заповіт недійсним, оскільки його матір ОСОБА_2 була неписьменна, писати не вміла та підписи на офіційних документах не ставила, а тому заповіт читати та підписувати не могла.

ОСОБА_1 просив:

визнати недійсним заповіт від 04 листопада 2016 року, посвідчений Гаврилівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

із заповіту, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що 04 листопада 2016 року ОСОБА_3 усе своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося на день смерті, заповіла своїй дочці ОСОБА_2 . Її заповіт посвідчений секретарем виконкому Гаврилівської сільської ради Надвірнянської сільської ради Андрусяком В. І. Зміст статей 1241 1254 1307 ЦК України ОСОБА_3 роз`яснено секретарем сільської ради. У тексті заповіту ОСОБА_3 зазначено, що «цей заповіт записаний мною з моїх слів. До підписання прочитано мною та в голос та підписано власноруч». Вказаний текст написано рукописним текстом, та в графі «Підпис заповідача» проставлено власноручний підпис ОСОБА_3 . Також секретарем сільської ради Андрусяком В. І. засвідчено, що заповіт записаний ним зі слів ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею у його присутності о 10.45 год. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено.

тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України дає підстави зробити висновок, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити юридичну долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 703/4689/18 (провадження № 61-14976св21);

позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а також зазначено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, вона не підписувала заповіт, оскільки була хвора, а також не вміла писати. В оспорюваному заповіті, який посвідчено секретарем виконкому Гаврилівської сільської ради Андрусяком В. І. зазначено, що особу ОСОБА_3 встановлено та перевірено її дієздатність. Твердження позивача про те, що його матір не могла скласти оскаржуваний заповіт через поганий стан здоров`я, та через те, що була неграмотною, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а також спростовуються поясненнями свідків, наданих безпосередньо в судовому засіданні. Тому такі твердження не можуть враховуватись судом при ухваленні рішення. Отже, судом встановлено, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 було проявлено у внутрішній волі, яка знайшла своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України;

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними. Позивачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів тому, що на момент складення спірного заповіту від 04 листопада 2016 року заповідач не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 20 червня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (за вказаною ним адресою) причини неявки суд не повідомив. Переріснянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області просила рішення суду залишити без змін, розгляд справи проводити за відсутності представника третьої сторони. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися;

при постановленні рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми, змісту та порядку складення, прочитаний заповідачу та власноручно нею підписаний в присутності секретаря сільської ради, посвідчений повноважною на те особою, яка перевірила дієздатність спадкодавця і встановила дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок її смерті. Секретарем Гаврилівської сільської ради додержано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовність всіх необхідних у цьому процесі дій, а позивачем не доведено таких порушень, які би були наслідком недійсності заповіту. З таким висновком погодилася й колегія суддів апеляційного суду;

при посвідченні заповіту в повній мірі були дотримані правила, передбачені ст. 1247 ЦК України (загальні вимоги до форми заповіту); статті 1251 ЦК України (посвідчення заповіту уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування). Заповіт від 04 листопада 2016 року, посвідчений секретарем виконкому Гаврилівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Андрусяком В. І. за реєстровим номером № 104, було складено без порушення вимог щодо його форми та посвідчення;

тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню;

доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки він складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а також зазначено, що волевиявлення його матері не було вільним і не відповідало її волі, вона не підписувала заповіт, оскільки була хвора, а також не вміла писати. Так, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що його матір була не письменною та хворіла, тому не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. В оспорюваному заповіті, який посвідчено секретарем виконкому Гаврилівської сільської ради Андрусяком В. І. зазначено, що особу ОСОБА_3 встановлено та перевірено її дієздатність. Також твердження щодо неграмотності заповідачки спростовано поясненнями свідків, наданих безпосередньо в судовому засіданні;

оскільки при складанні оспорюваного заповіту та його посвідченні було дотримано процедури, регламентовані ЦК України, волевиявлення заповідача ОСОБА_3 було проявлено у внутрішній волі, яка знайшла своє втілення в заповіті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону, а тому вимога про визнання його недійсним не підлягає задоволенню.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, в якій просив: оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:

апеляційним судом порушено права, оскільки жодним чином позивача не було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги позивача, розгляд якої відбувався 13 вересня 2023 року, та 09 жовтня 2023 року. Апеляційний суд у постанові зазначає, що позивач в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (за вказаною ним адресою) причини неявки суд не повідомив. На думку позивача в матеріалах цивільної справи не має жодного доказу про те, що позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи в апеляційній інстанції;

суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взяли до уваги заяви позивача від 30 травня 2023 року з проханням про призначення та проведення судово-почеркознавчої експертизи, порівнюючи підписи спадкодавця на пенсійних відомостях на заповіті, в паспорті та інших документах. Дана експертиза беззаперечно б вказала на те, що підпис у заповіті не належить спадкодавцю. При спілкуванні із матір`ю ще за життя мати жодного разу не обмовилась про наявність заповіту, з її слів батьківське домоволодіння мало бути поділено порівну. Отже позивач вважає, що підпис на заповіті є підроблений. Незаконне рішення та постанова судів перешкоджає позивачу та порушує право на можливість провідати могили покійних батька та матері, оскільки приїхавши до них на могилу позивач не має змоги відвідати батьківську хату, в якій позивач народився і частка, якої належить позивачу.

У січні 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала відзив на касаційну скаргу, якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивований, зокрема, тим, що:

ОСОБА_1 жодного разу не з`явився в судові засідання в суді першої інстанції, так і в судові засідання апеляційної інстанції. Взамін своєї неявки позивач направляв в суд заяви, в яких просив розгляд справи проводити в його відсутність;

суди прийшли до правильного висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів тому факту, що не момент складення ОСОБА_3 заповіту на користь відповідачки станом на 04 листопада 2016 року вона не могла вчинити самостійно підпис в ньому.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

15 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року: клопотання ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву задоволено; Продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 90 років в с. Гаврилівка Надвірнянського району Івано-Франківської області.

04 листопада 2016 року ОСОБА_3 заповіла усе належне їй майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, своїй дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Гаврилівської сільської ради Надвірнянської району івано-Франківської області Андрусяком Василем Івановичем.

Згідно змісту заповіту, який міститься в матеріалах справи, зміст статей 1241 1254 1307 ЦК України ОСОБА_3 роз`яснено секретарем сільської ради. У тексті заповіту ОСОБА_3 зазначено, що «цей заповіт записаний мною з моїх слів. До підписання прочитано мною та в голос та підписано власноруч». Вказаний текст написано рукописним текстом, та в графі «Підпис заповідача» проставлено власноручний підпис ОСОБА_3 . Також секретарем сільської ради Андрусяком В.І. засвідчено, що заповіт записаний ним зі слів ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею у його присутності о 10.45 год. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Кузнєцової Н. М. від 09 жовтня 2020 року, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 залишились два спадкоємці першої черги, а саме син ОСОБА_1 , та дочка ОСОБА_2 , на яку складено заповіт. Згідно частини першої статті 1241 ЦК України, у зв`язку із наявністю заповіту, частка ОСОБА_1 у спадковою майні складає половину від того, що він мав би успадкувати по закону, тобто 1/4 частку. Відповідно частка ОСОБА_2 у спадковому майні складає 3/4 частки.

Згідно довідки, виданої Зеленською сільською радою ОТГ Надвірнянського району, Івано-Франківської області за № 402 від 12 травня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а/з № 7 від 14 січня 2020 року, на момент смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Разом з нею проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - онука, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - онук, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - правнук, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - правнук. Від імені ОСОБА_3 в Гаврилівській сільській раді посвідчувався заповіт № 104 від 04 листопада 2016 року.

Відповідно до довідки Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 28 січня 2022 року, складеної за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_1 , до Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області 17.01.2022 надійшла скарга від ОСОБА_1 на дії працівників поліції Надвірнянського РВП та Івано-Франківського УП, які приймали рішення по попередньому його зверненні. Зокрема, після смерті матері ОСОБА_3 спадщина згідно її заповіту залишилася на користь його сестри ОСОБА_2 , його мати була неграмотною, ніколи не тримала ручки у руках, особисто не могла підписати заповіт, не підписувалася у відомостях про одержання пенсії. Заповіт слід було посвідчити за участі не менше двох свідків сільської ради. Однак йому було надано відповідь, в якій рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. В ході вивчення матеріалу ЄО 1053 від 11 лютого 2021 року встановлено, що дані матеріали розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», у діях ОСОБА_2 ознак кримінального чи адміністративне правопорушення, а заявнику рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. Будь-яких порушень із сторони працівників поліції не встановлено, отже інформація, вказана у скарзі ОСОБА_1 , не знайшла фактичного підтвердження. Враховуючи наведене, перевірку за зверненням ОСОБА_1 завершено.

В судовому засіданні в суді першої інстанції досліджено надану приватним нотаріусом Кузнєцовою Н. М. копію спадкової справи № 63/2020, заведену після смерті ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_2 є його матір`ю, а позивач ОСОБА_1 є його дядьком. Померла ОСОБА_3 була його бабусею. Він разом із сім`єю з часу свого народження проживали по сусідству з бабусею ОСОБА_1 , допомагали їй по господарсту. ОСОБА_1 лише інколи приїздив у гості до бабусі. Зазначив, що бабуся ОСОБА_3 їм особисто розказувала, що закінчила два класи школи. Ствердив, що бабуся вміла писати, читати букви, рахувати, сама ходила до магазину, їздила за межі села, самостійно розписувалась за отримання пенсії. Також бабуся казала, що вона дала своєму синові ОСОБА_1 земельну ділянку під будівництво, а дочці ОСОБА_2 віддає свою хату, про що склала заповіт у сільській раді. Також зазначив, що у їхньої бабусі у 2019 році дійсно стався інсульт, однак на час складення заповіту вона була здорова.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 також зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є її матір`ю, а позивач ОСОБА_1 є їхнім дядьком. Померла ОСОБА_3 була її бабусею. З часу свого народження вона разом із сім`єю проживали по сусідству з бабусею ОСОБА_1 , допомагали їй по господарству. ОСОБА_1 лише інколи приїздив у гості до бабусі, здебільшого на церковні свята. Зазначила, що бабуся ОСОБА_3 їм особисто розказувала, що закінчила два класи школи. Ствердила, що бабуся вміла писати, читати букви, рахувати, сама ходила до магазину, їздила за межі села та вміла прочитати напрямок руху автобусів, самостійно розписувалась за отримання пенсії. Також бабуся казала, що вона дала своєму синові ОСОБА_1 земельну ділянку під будівництво, а їхній матері ОСОБА_2 віддає свою хату, про що склала заповіт у сільській раді. Також зазначила, що на час складення заповіту у 2016 році їхня бабуся ОСОБА_3 була здорова, а інсульт у неї стався у 2019 році.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначив, що у 2014-2017 роках він працював секретарем сільської ради. В його обов`язки входило, у тому числі, посвідчення заповітів жителів села. Пам`ятає, що в листопаді до сільської ради приходила жінка, яка сказала, що хоче скласти заповіт. Він встановив особу жінки по паспорту, якою виявилась ОСОБА_3 , та запитав, чи вміє вона писати, на що жінка ствердно відповіла. Також ОСОБА_3 повідомила, що в неї є син та дочка. Синові вона віддала земельну ділянку під будівництво, а дочці хоче залишити у спадок свою хату. В подальшу ним з її слів було складено текст заповіту, який їй було прочитано в голос. Після цього в його присутності ОСОБА_3 власноручно написала текст, що заповіт записаний з її слів, прочитаний їй у голос та підписаний, та поставила свій власноручний підпис. Текст вона писала повільно та уважно.

Позиція Верховного Суду

Щодо аргументу касаційної скарги про неповідомлення позивача в суді апеляційної інстанції про судове засідання

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав адресу місця проживання: АДРЕСА_2 (а. с. 157);

судові повістки про виклик на судове засідання 13 вересня 2023 року і 09 жовтня 2023 року направлялися за адресою АДРЕСА_2 , повідомленою позивачем апеляційному суду та поштові повідомлення повернулися до апеляційного суду з відміткою про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 199 - 205). За таких обставин, позивач, відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, вважається повідомленим про судові засідання в апеляційному суді. І відповідно аргумент касаційної скарги про неповідомлення необґрунтований, а тому касаційний суд його відхиляє.

Щодо аргументу касаційної скарги про неврахування судами заяви позивача від 30 травня 2023 року з проханням про призначення та проведення судово-почеркознавчої експертизи

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

аналіз матеріалів справи свідчить, що в суді першої інстанції позивач подав заяву від 30 травня 2023 року, в якій вказував, що «позовні вимоги підтримую в повному обсязі. Вважаю, що Суд прийме справедливе та законне рішення зважаючи на викладені факти того, що моя покійна мати не могла скласти оспорюваний заповіт і мою думку не складала його через поганий стан здоров`я, оскільки тривалий час бувала в місцевій лікарні, та у дома, та через те, що була не грамотною, і це можна побачити якщо звірити візуально зразки підписів мами на пенсійних відомостях та зразки підписів при приватизації будинку, які не збігаються із зразками підпису на заповіті. На мою думку дані підписи належать одній і тій же особі а саме відповідачу по справі ОСОБА_2 . Не заперечую щодо проведення будь-якої почеркознавчої експертизи на встановлення істини того що моя мати не підписувала даного заповіту» (а. с. 139);

ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено. В ухвалі Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року вказано, що «від позивача поступила письмова заява про призначення по справі почеркознавчої експертизи для встановлено істини того, чи його мати підписувала оскаржуваний заповіт. Заява мотивована тим, що його покійна матір не могла скласти оскаржуваний заповіт через поганий стан здоров`я, так як тривалий час перебувала у місцевій лікарні, та через те, що була неграмотною. Вважає, що зразки підписів його покійної матері на пенсійних відомостях та при приватизації будинку, не збігаються зі зразками підпису на заповіті. На його думку підпис на заповіті належить відповідачу ОСОБА_2 …. З урахуванням предмету, підстав і правового обґрунтування позову, суд дійшов висновку, що заявлене позивачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не знайшло свого обґрунтування, а тому суд вважає, що у задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення по даній справі почеркознавчої експертизи необхідно відмовити» (а. с. 145) Тобто, суд першої інстанції розглянув заяву позивача від 30 травня 2023 року та відмовив у її задоволенні. В чому полягає необґрунтованість відхилення клопотання позивача від 30 травня 2023 року в касаційній скарзі не зазначається. В апеляційній скарзі позивач не просив призначити почеркознавчу експертизу, тому неможливо стверджувати, що суд апеляційної інстанції не врахував заяву від 30 травня 2023 року, яку вирішив суд першої інстанції. За таких обставин, відсутні підстави, що має місце необґрунтоване відхилення клопотання позивача.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржені судові рішення залишити без змін; тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков