Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №713/775/19

Постанова

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 713/775/19

провадження № 61-15669св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Вижницький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2019 року у складі судді Кириляк А. Ю. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Владичана А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про оголошення померлим його батька ОСОБА_3.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 з 04 травня 1982 року по квітень 1984 року проживав і був зареєстрований в місті Вижниця Чернівецької області.

З 1984 року ОСОБА_3 виїхав на постійне місце проживання в місто Сочі Російської Федерації, де проживав по день своєї смерті.

Після розпаду СРСР ОСОБА_3 отримав громадянство Російської Федерації і повернувся в Україну лише в 2004 році, громадянство України не отримував.

У 2004 році зустрівся із покійним братом та батьком у селі Рудники Снятинського району Івано-Франківської області, де проживала рідна сестра батька ОСОБА_5.

Проживши протягом року в селі Рудники, у 2005 році ОСОБА_3 виїхав до міста Сочі Російської Федерації.

Узимку 2006 року ОСОБА_3 зателефонував йому і повідомив про погіршення стану свого здоров'я, а 01 травня 2006 року зателефонував незнайомий чоловік та повідомив про смерть батька.

З урахуванням наведеного, звернувся до суду з заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим з метою отримання одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого солдата.

Короткий зміст рішення та постанови суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, вказаних в заяві, чи звертався заявник до правоохоронних органів із заявою про оголошення у розшук батька, доказів, які б свідчили, що в результаті проведення оперативно-розшукових заходів місце його перебування не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.

Касаційна скарга аргументована тим, що судами неправильно застосовано статтю 46 ЦК України, оскільки згідно указаної норми достатньо довести факт відсутності відомостей щодо особи за місцем її постійного проживання протягом трьох років.

Окрім того, законодавством не передбачене попереднє звернення до правоохоронних органів із заявою про розшук особи, яку просять оголосити померлою. А також судами залишено поза увагою, що його батько виїхав до міста Сочі у 1954 році і там помер у 2006 році. Апеляційним судом також порушено норми процесуального права, оскільки справа у порушення частини 3 статті 368 ЦПК України розглядалася у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, чим було порушено його право подати додаткові пояснення у справі.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 рокувідкрите касаційне провадження у справі № 713/775/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком ОСОБА_1

Проживав та був зареєстрований в місті Вижниця Чернівецької області з 04 травня 1982 року по квітень 1984 року.

09 жовтня 1976 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 у відділі ДРАЦС Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області.

05 квітня 1985 року цим же відділом ДРАЦС шлюб між ними розірвано.

Інформація щодо актового запису про смерть ОСОБА_3 у відділах ЗАГС Лазаревського району, Адлеревського району, Хостинського району міста Сочі Краснодарського району Російської Федерації відсутня.

26 жовтня 2018 року Вижницьким РВ ДРАЦС відмовлено ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації смерті його батька, в зв'язку із ненаданням підтверджуючих документів про факт смерті.

ОСОБА_3 до 11 лютого 2019 року лікування в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері не проходив, на диспансерному обліку не перебував.

Станом на 12 лютого 2019 року інформація щодо фактів притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 відсутня.

ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України з питань набуття громадянства України в установленому порядку не звертався.

Станом на 05 лютого 2019 року відомостей про перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_3 немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Відповідно до частини 1 статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Указана норма містить декілька окремих випадків, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною 1 статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статті 77 ЦПК України (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 зазначав, що його батько в 2005 році виїхав до міста Сочі Російської Федерації, де і помер у 2006 році.

Судом установлено, що станом на 05 лютого 2019 року відомості про перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_3 відсутні. Інформація щодо актового запису про смерть ОСОБА_3 у відділах ЗАГС Лазаревського району, Адлеревського району, Хостинського району міста Сочі Краснодарського району Російської Федерації відсутня.

Встановивши, що заявником не надано належних доказів на підтвердження місця постійного проживання батька та його відсутність у цьому місці понад 3 роки або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у задоволенні заяви.

Наведені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо того, що апеляційний суд порушив його право подати додаткові пояснення у справі, розглянувши справу у порядку письмового провадження без виклику осіб, з огляду на таке.

Відповідно частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

В ухвалі від 15 липня 2019 року апеляційний суд, з урахуванням положень статті 274 ЦПК України, визнав можливим проводити розгляд справи без повідомлення учасників в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі статей 368, 369 ЦПК України.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо оцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2019 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук