Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.11.2020 року у справі №592/2849/20

Постанова

Іменем України

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 592/2849/20

провадження № 61-16222св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: ліквідаційна комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головне управління Національної поліції в Сумській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2020 року у складі судді Хитрова Б. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 29 вересня

2020 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що мають юридичне значення - смерті службової особи органу внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків, заінтересовані особи: ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області Головне управління Національної поліції в Сумській області.

Заяву мотивовано тим, що її чоловік ОСОБА_2, у період з 17 лютого по

ІНФОРМАЦІЯ_1, був відряджений для участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та виконував обов'язки командира взводу № 3 роти патрульної служби міліції особливого призначення "Суми", підпорядкованої управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

Управлінням МВС було видано довідку від 19 березня 2015 року №2/4-1028, відповідно до якої капітан ОСОБА_2 загинув "при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків". Такого висновку УМВС дійшло на підставі висновку (витяг) службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю окремих працівників РПСМОП "Суми", підпорядкованої УМВС, яка мала місце 28 лютого 2015 року в Донецькій області, від 13 березня

2015 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 червня

2018 року вказаний висновок скасовано, а в зобов'язанні переглянути висновок відмовлено.

Зазначала, що родина загиблого ОСОБА_2 не має можливості скористатися пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що має юридичне значення про те, що капітан міліції ОСОБА_2, командир взводу № 3 патрульної служби міліції особливого призначення "Суми", загинув внаслідок вогнепального поранення, отриманого у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини шостої

статті 294 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує спір про право, який повинен вирішуватися у порядку відповідного судочинства, оскільки встановлення факту смерті ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків необхідно заявниці для виникнення права на соціальні виплати у зв'язку зі смертю чоловіка.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3, задоволено частково. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми

від 23 липня 2020 року скасовано, провадження у цій справі закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру підтвердження статусу сім'ї учасника бойових дій. Визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення. Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури отримання статусу сім'ї учасника бойових дій. Проте, особа, якій рішенням уповноваженого органу (комісії) відмовлено не позбавлена права звернутися до суду з метою оскарження такого рішення. За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право, оскільки право звернення до державних органів для отримання соціальних виплат у заявника виникне лише після встановлення факту загибелі особи при виконанні службових обов'язків. Суд апеляційної інстанції також дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки заявник просила встановити не факт участі її чоловіка у бойових діях, а факт його смерті при виконанні службових обов'язків, а тому висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 233/2929/17, врахуванню не підлягає, оскільки правовідносини у справах не є подібними.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків.

Капітан міліції ОСОБА_2, командир взводу № 3 патрульної служби міліції особливого призначення "Суми", підпорядкованої УМВС України у Сумській області, у період з 17 лютого до ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей.

28 лютого 2015 року ОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення від командира взводу № 2 цієї роти лейтенанта міліції ОСОБА_4, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в лікарні м. Слов'янськ (а. с. 8-11).

Ці обставини встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, а також вироком Зарічного районного суду

м. Суми від 21 січня 2019 року (а. с. 8-16).

У зв'язку з цим, заявник бажає отримати пільги передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - як сім'я учасника бойових дій, який загинув під час виконання службових обов'язків у період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до акту про нещасний випадок невиробничого характеру, затвердженого 16 січня 2019 року головою ліквідаційної комісії УМВС України у Сумській області, що ОСОБА_2 загинув при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статей 293, 294 ЦПК України, неправильне застосування норм Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, оскільки ОСОБА_2 загинув унаслідок вогнепального поранення, отриманого у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи відзиву, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку подано в порядку розгляду заяв окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України у перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання надання статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення регулюється Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок).

За змістом пункту 5 зазначеного Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій ухвалюється: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС; міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Наведене свідчить про те, що встановлення факту, що ОСОБА_2 загинув унаслідок вогнепального поранення, отриманого у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконання службових обов'язків беручи участь в антитерористичній операції є складовою процесу надання особі статусу сім'ї учасника бойових дій, для проведення якого визначений спеціальний позасудовий порядок, який здійснюють уповноважені на це органи (комісії, міжвідомчі комісії).

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру підтвердження статусу сім'ї учасника бойових дій. Визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення. Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури отримання статусу сім'ї учасника бойових дій.

Проте, особа, якій рішенням уповноваженого органу (комісії) відмовлено, не позбавлена права звернутися до суду з метою оскарження такого рішення.

Актом про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) встановлено, що смерть командира взводу патрульної служби міліції особливого призначення - капітана міліції ОСОБА_2 сталася в період проходження служби при обставинах не пов'язаних з виконанням службових обов'язків. Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлена можливості оскаржити цей акт у судовому порядку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства", необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов законного й обґрунтованого висновку про те, що зазначена заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, тому підставно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 233/2929/17 (провадження № 14-284цс19). Підстав відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Ухвала суду першої інстанції не переглядається, оскільки скасована судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а постанову Сумського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара