Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.06.2019 року у справі №128/1121/17

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 128/1121/17

провадження № 61-32681св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року у складі судді Бондаренко О. І. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Міхасішина І. В., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у даний час навчається на денній формі навчання у Вінницькому технічному коледжі. ОСОБА_2 допомогу дитині не надає, а вона, враховуючи її матеріальне становище, не може самостійно забезпечити сина усім необхідним.

Вказувала, що вони із сином проживають вдвох і вона, окрім інших витрат, самостійно оплачує комунальні послуги. Крім того, через часті хвороби дитини значна частина її заробітку витрачається на ліки та його медичне діагностування, син потребує спеціального догляду та харчування.

Посилалася також на те, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, а також пенсію, інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб на його утриманні немає.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь на утримання повнолітнього сина, який навчається, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до закінчення ним навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох річного віку, починаючи з 28 квітня 2017 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що було встановлено сукупність всіх обов`язкових юридичних фактів, необхідних для вирішення цього спору, зокрема: досягнення сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ним навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу відповідачем. Тому суд вважав вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , відхилено.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне, справедливе та обґрунтоване судове рішення.

Суд вказав, що відповідач не довів обставин, на які посилається, щодо неможливості надання допомоги сину та наявність у нього захворювань, які потребують постійного стаціонарного лікування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення змінити у частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку відповідача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили усіх обставин справи та не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Також посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-129цс15. Вважає, що суди вказаний висновок не врахували та не навели мотивів відступлення від нього.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу позивач до суду не подала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу.

Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 2 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Встановивши, що син сторін -- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує навчатися у Вінницькому технічному коледжі, потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 , який працевлаштований та, крім того, отримує пенсію, має можливість надавати сину таку допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина, який навчається, у розмірі ј частини усіх його доходів.

Колегія суддів не бере до уваги посилання касаційної скарги на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-129цс15, оскільки висновок у вказаній справі стосувався можливості стягнення з батьків додаткових витрат на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Суд дійшов висновку, що правила статті 185 СК України у такому разі не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу. У той час, як у справі, яка є предметом касаційного перегляду, передбачені статтею 185 СК України вимоги не заявлялися, а положення статті 199 СК України судами було застосовано правильно.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником відповідача норм матеріального та процесуального права і незгоді з розміром стягнених аліментів, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк