Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.04.2022 року у справі №639/3629/20

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 639/3629/20

провадження № 61-16389св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що з 29 вересня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З листопада 2019 року вони не проживають однією сім`єю, дитина знаходиться з матір`ю та на її утриманні, а відповідач матеріально їм не допомагає.

Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 отримує доходи, зокрема, від здачі майна в оренду/суборенду, є засновником приватного підприємства та співзасновником кількох товариств з обмеженою відповідальністю, має рухоме та нерухоме майно, цінні папери та акції.

На підставі викладеного, уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 вересня 2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 547;

- визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 7 000 грн щомісячно до досягнення ОСОБА_3 повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на оздоровлення ОСОБА_3 у літній період в розмірі 10 000 грн щорічно до 01 липня відповідного року, починаючи з 2020 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 березня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вирішення спору про розірвання шлюбу закрито.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти з індексацією щомісячно, починаючи з 11 червня 2020 року, у розмірі 7 000 грн до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони разом не проживають, дитина проживає разом з матір`ю, ОСОБА_2 визнав позов в частині вирішення спору про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, що є підставою для задоволення позову в цій частині з урахуванням вимог частини четвертої статті 206 ЦПК України.

Стягуючи з ОСОБА_2 аліменти у відповідному розмірі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не має зобов`язань щодо сплати аліментів на утримання інших дітей або непрацездатних членів сім`ї, отримує пенсію, дохід, має рухоме та нерухоме майно, цінні папери, а тому може сплачувати аліменти саме в такому розмірі.

Залишаючи без задоволення позов в частині стягнення додаткових витрат, суд першої інстанції виходив із недоведеності цих вимог.

Не погодившись з таким рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року рішення місцевого суду змінено в частині визначення розміру аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 3 000 грн щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції не перевірено належним чином матеріальний стан відповідача, не з`ясовано, чи наявна у нього можливість сплачувати аліменти щомісячно у визначеному судом розмірі.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини та стягнення додаткових витрат сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалося, апеляційним судом в силу статті 367 ЦПК України не переглядалося.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , уточнивши вимоги, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим що, судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази в їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не враховані існуючі правові позиції Верховного Суду, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

17 листопада 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що з 29 вересня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Після припинення шлюбних стосунків малолітній син залишився проживати разом з матір`ю.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 з 29 серпня 2017 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Концерн АВЕК і Ко».

Відповідно до довідки про доходи ПрАТ «Концерн та КО» ОСОБА_2 нараховано дохід за січень-лютий 2020 року - 10 010 грн у місяць (без утримання податків та зборів), за березень 2020 року - 5 720 грн (без утримання податків та зборів), за квітень 2020 нічого не нараховано, за травень 2020 року - 7 375,78 грн (без утримання податків та зборів).

Відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи.

Згідно з інформацією Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності з листопада 2012 року, розмір якої станом на червень 2020 року становить 11 532,30 грн в місяць.

З грудня 2020 року ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія».

Згідно з довідкою ТОВ «Харківська роздрібна компанія» від 08 червня 2021 року № 108/231 за період з 01 грудня 2020 року по 31 травня 2021 року дохід ОСОБА_2 у ТОВ «Харківська роздрібна компанія» склав суму в розмірі 3 181,82 грн (без утримання податків та зборів), у тому числі: за грудень 2020 року - 454,55 грн (без утримання податків та зборів), за квітень 2021 року - 2 727,27 грн (без утримання податків та зборів), за січень, лютий, березень, травень 2021 року заробітна плата не нарахована та не виплачена.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 має у власності земельну ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,098 га, по АДРЕСА_2 , придбану на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2019 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2018 року ОСОБА_2 набув у власність частку в статутному капіталі ТОВ «Металіст-А». Розмір набутої у власність частки складає 33 %, номінальною вартістю 283 041 грн.

На підставі договору купівлі-продажу від 26 квітня 2018 року ОСОБА_2 набув у власність частку в статутному капіталі ТОВ «Інвест Інсіті». Розмір набутої у власність частки складає 5 %, номінальною вартістю 351 500 грн.

Також ОСОБА_2 є власником:

-іменних акцій АТ «Концерн АВЕК та Ко» в кількості 1 500 000 штук номінальною вартістю 10,00 грн, що підтверджується Сертифікатом акцій від 01 серпня 2003 року серії А № 4444. Строк виплати дивідендів - один раз на рік після затвердження річних результатів діяльності товариства;

- іменних простих акцій Приватного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16327» (далі - ПрАТ «ХАТП № 16327») в кількості 704 161 штук, загальною вартістю 176 040,25 грн; частка у статутному капіталі 24%; прибуток станом 19 лютого 2018 року становив 1 025 402,00 грн, відповідно до виписки про операції цінними паперами;

- іменних простих акцій ПрАТ «ХАТП № 16327» в кількості 321 240 штук, загальною вартістю 9 637,20 грн, на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 480/474-18 від 19 лютого 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховний Суд не переглядає судове рішення в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини, оскільки воно не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не оскаржується сторонами справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

Звертаючись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на сина у твердій грошовій сумі, а саме у розмірі 7 000 грн щомісячно.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи. Згідно з інформацією Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Харкові ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності з листопада 2012, розмір якої станом на червень 2020 року становить 11 532,30 грн в місяць.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 з 29 серпня 2017 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Концерн АВЕК і Ко».

З грудня 2020 року ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська роздрібна компанія».

ОСОБА_2 є власником:

- земельної ділянки, площею 0,098 га;

- частки в розмірі 33 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІСТ-А», номінальною вартістю 283 041,00 грн, відповідно до договору купівлі - продажу від 27 квітня 2018 року;

- частки в розмірі 5 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ІНСІТІ», номінальною вартістю 351 500,00 грн, відповідно до договору купівлі - продажу від 26 квітня 2018 року;

- іменних акцій АТ «Концерн АВЕК та Ко» в кількості 1 500 000 штук номінальною вартістю 10,00 грн, що підтверджується Сертифікатом акцій від 01 серпня 2003 року серії А № 4444. Строк виплати дивідендів - один раз на рік після затвердження річних результатів діяльності товариства;

- іменних простих акцій ПрАТ «ХАТП № 16327» в кількості 704 161 штук, загальною вартістю 176 040,25 грн; частка у статутному капіталі 24 %; прибуток станом 19 лютого 2018 року становив 1 025 402,00 грн, відповідно до виписки про операції цінними паперами.

Установивши, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших зобов`язань щодо сплати аліментів на утримання дітей або непрацездатних членів сім`ї не має, працює, отримує пенсію, має нерухоме майно, корпоративні права, суд першої інстанції, ураховуючи право дитини на достатній рівень життя, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 7 000 грн щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття.

Вказаний висновок суду першої інстанції ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, яким надано належну оцінку, та відповідає обставинам справи, повно встановленим судом.

На вказане суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув та безпідставно зменшив розмір стягнутих з ОСОБА_2 аліментів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року скасувати.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 березня 2021 року в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів з індексацією щомісячно, починаючи з 11 червня 2020 року, у розмірі 7 000 грн до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов