Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2018 року у справі №303/5207/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 303/5207/17

провадження № 61-37273св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Куцкір Ю. Ю. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області) про усунення перешкод у користуванні майном та заборону чинити перешкоди у виділенні 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 шляхом утворення нового об'єкта - квартири № 2.

Позовна заява мотивована тим, що 02 жовтня 2014 року згідно договору дарування ОСОБА_1 було подаровано 2/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належало його батькові та дядькові.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2015 року виділено в натурі вказану частину цього домоволодіння шляхом утворення нового об'єкта нерухомого майна - квартири № 2 (2-3 частини від літ. А-А1) загальною площею 47,50 кв. м, житловою площею 28,50 кв. м, в тому числі підвал площею 4,90 кв. м., звиходом на прибудинкову територію черезприміщення 2-1 (коридор) та із закладенням дверного і віконного пройомів в приміщенні 2-2 (кухня), а також вселено ОСОБА_1 у вказану квартиру.

Виконати зазначене судове рішення державні виконавці не мають можливості, оскільки ОСОБА_2 разом зі своїм сином перешкоджають ОСОБА_1 у користуванні належним йому майном шляхом зміни замків від домоволодіння та влаштуванням скандалів і бійок з нецензурною лайкою.

За два роки ОСОБА_1 не зміг зареєструвати свою частку майна, оскільки згідно інформаційної довідки від 20 квітня 2016 року № 1239 Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки не надає йому технічного паспорта на дане домоволодіння у зв'язку з тим, що спочатку потрібно виконати монтажні роботи згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2015 року.

За таких обставин, посилаючись на вимоги статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1 просив суд: зобов'язати ОСОБА_2 звільнити належну йому площу та не чинити перешкод у виконанні будівельних робіт щодо створення нового об'єкта, а саме: квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відділ примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області сприяти у створенні нових об'єктів - квартир №№1,2 в буд инку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у виконанні будівельних робіт по створенню нового об'єкта, а саме: квартири АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у виконанні будівельних робіт по створенню нового об'єкта.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив судове рішення без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_2 зазначає, що вона не чинить жодних перешкод у відокремленні частини житлового будинку для утворення ізольованої квартири № 2. Також вказує, що проведення поділу домоволодіння є неможливим, виходячи з того, що: рішення про поділ прийнято на підставі недопустимого доказу; поділ суперечить Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна; експертиза у справі №303/4184/15-ц не проводилася; позивач не отримав відповідної згоди виконавчого комітету місцевої ради та погодження з компетентними органами технічної можливості переобладнання та перепланування приміщення.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Суди встановили, що у відповідності до договору дарування часток домоволодіння від 02 жовтня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_1 2/3 частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 жовтня 2014 року № 27604600 ОСОБА_1 є власником 2/3 частки зазначеного домоволодіння.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2015 року у справі № 303/4184/15-ц виділено в натурі 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності, у відповідності до проекту висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, виданого ОСОБА_1, інженером Мукачівського міського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ОСОБА_5, а саме: шляхом утворення нового об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (2-3 частини від літ. А-А1) загальною площею 47,50 кв. м, житловою площею 28,50 кв. м, в тому числі підвал площею 4,90 кв. м, з виходом на прибудинкову територію, зробленим в приміщенні 2-1 (коридор), із закладенням дверного і віконного пройомів в приміщенні 2-2 (кухня). До квартири № 2 віднесено: 2/3 частини сараю літ. Г, 2/3 частин вбиральні літ. Б, 2/3 частини мощення літ. І, 2/3 частини насосу літ. Н, 2/3 частини споруд літ. N1-N3. Виділено в натурі 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності, у відповідності до цього ж проекту висновку, а саме: шляхом утворення нового об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (1/3 частини від літ. А-А1) загальною площею 23,80 кв. м, (перепланування кімнати житлової - 1-1 із здійсненням демонтажу перегородки між житловими кімнатами 1-1 і 1-2 і монтажем нової перегородки з переміщенням вліво на 0,54 м з організацією входу на прибудинкову територію через самовільно побудовану прибудову літ. А). До квартири № 1 віднесено: 1/3 частина сараю літ. Г, 1/3 частина вбиральні літ. Б, 1/3 частина мощення літ. І, 1/3 частина насосу літ. Н, 1/3 частина споруд літ.

N1-N3. Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до інформаційної довідки від 20 квітня 2016 року № 1239 Мукачівського міського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки виготовлення технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1, згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2015 року та проекту розподілу домоволодіння на дві окремі квартири від 28 травня 2015 року можливе лише після влаштування окремих входів у квартири та демонтажу існуючої перегородки між житловими кімнатами 2-4,1-1 і встановлення нової.

Актом від 19 травня 2015 року встановлено, що ОСОБА_1, маючи ключі від дворогосподарства, які ОСОБА_2 вручила йому на засіданні суду 03 лютого 2015 року, не зміг відчинити ними двері за адресою: АДРЕСА_1.

Актом державного виконавця від 15травня 2017 року встановлено, що під часвиходу за вказаною адресою боржник була відсутня і на стук ніхто не відчинив, а актом від 09 червня 2017 року - що ОСОБА_2 відмовляється надати доступ до будинку, мотивуючи тим, що вселення має бути проведено до квартири АДРЕСА_1 не існує.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У відповідності до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 належним чином користуватися та розпоряджатися своїм майном, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши характер правовідносин сторін у справі, правильно застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

В резолютивній частині рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2015 року чітко зазначено, що для здійснення виділу необхідно здійснити певні будівельні роботи, і оскільки ОСОБА_2 створює перешкоди у проведенні таких будівельних робіт, то ОСОБА_1 вправі був пред'явити негаторний позов.

Твердження ОСОБА_2 про те, що жодних перешкод нею не створюється, спростовуються дослідженими судами попередніх інстанцій актами від 19 травня 2015 року, від 15 травня 2017 року та від 09 червня 2017 року.

Доводи ОСОБА_2 про те, що: рішення про поділ прийнято на підставі недопустимого доказу; поділ суперечить Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна; експертиза по справі № 303/4184/15-ц не проводилася; ОСОБА_1 не отримав відповідної згоди виконавчого комітету місцевої ради та погодження з компетентними органами технічної можливості переобладнання та перепланування приміщення, залишені судом апеляційної інстанції поза увагою, оскільки вони не мають правового значення для даної цивільної справи. Питання про поділ майна вже вирішено судовим рішенням у справі № 303/4184/15-ц, яке набрало законної сили, є чинним та підлягає обов'язковому виконанню. Всі зазначені доводи свідчать фактично про незгоду ОСОБА_2 з цим судовим рішенням та про її намагання здійснити його переоцінку, що в даному судовому провадженні не допускається.

Справа, яка розглядається наразі, стосується виключно усунення перешкод, пов'язаних з невиконанням вказаного судового рішення, і ОСОБА_1 доведено обґрунтованість своїх вимог на підставі статті 391 ЦК України.

Доводи касаційної скарги є аналогічними тим, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували; такі не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

У відповідності до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко