Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.06.2019 року у справі №331/3561/18

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 331/3561/18

провадження № 61-11324св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року у складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І.

В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, в якому просила скасувати наказ начальника КЕВ м.

Запоріжжя ОСОБА_2 від 14 лютого 2018 року № 14 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; стягнути з відповідача в особі начальника КЕВ м. Запоріжжя ОСОБА_2 1978,18 грн майнової шкоди, заподіяної здоров'ю, 12 000 грн - моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.

Позов мотивований тим, що з травня 2012 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, обіймає посаду економіста виробничого відділення. Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 14 лютого 2018 року № 114 року за невиконання посадових обов'язків, порушення строків здачі щорічної звітності їй оголошено догану, хоча вона сумлінно виконувала свої трудові обов'язки, трудову дисципліну не порушувала. В результаті протиправних дій та психологічного тиску зі сторони адміністрації, стресової ситуації на роботі, примушування до звільнення, вона була госпіталізована до лікарні з діагнозом "гіпертонічний криз, гіпертонічна хвороба", через що вважає, що відповідач зобов'язаний їй відшкодувати витрати на лікування.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 30 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2019 року, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про стягнення суми шкоди заподіяної здоров'ю. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 застосовано повноважним органом із дотриманням правил статей 147 148 149 КЗпП України, оскільки внаслідок неналежного виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 допустила порушення строків здачі щорічної звітності, встановлених Наказом Міністерства оборони України № 188 від 07 квітня 2016 року.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2019 року частково та змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції не містить даних, які б вказували, що саме нею скоєно дисциплінарний проступок. В матеріалах справи в акті службового розслідування відсутні будь-які пояснення ОСОБА_3. Крім того, суд не прийняв до уваги накази та інструкції Міністерства оборони України про межі відповідальності в установах ЗСУ. Всі докази у справі обмеження доступу не мають.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2019 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 02 травня 2019 року без змін.

Відзив мотивований тим, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято правильне рішення, з'ясовано усі обставини справи, та встановлено, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 застосовано органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника, згідно статті 147-1 КЗпП України, догана була застосована до позивача безпосередньо за виявленням проступку, не пізніше одного місяця з дня його виявлення, згідно статті 148 КЗпП України. Відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 331/3561/18 надійшли до Верховного Суду та 15 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді економіста виробничого відділення КЕВ м. Запоріжжя.

За змістом пункту 3.8 посадової інструкції економіста КЕВ м. Запоріжжя, затвердженої 20 березня 2017 року, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена 25 квітня 2017 року, економіст зобов'язаний опрацьовувати дані оперативного обліку та результати інвентаризації військових частин/установ для складання статистичного донесення 4/КЕУ, звітів 11/КЕУ та інших відповідно до Наказу Міністра оборони України від 07 квітня 2016 року № 188 "Про затвердження та введення в дію Табеля термінових донесень з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення військ (сил)" та ЗВДТ-2005.

У відповідності до п. п. 4.1,6.1 Інструкції економіст має право вимагати від військових частин, установ, відділів КЕВ своєчасного оформлення прибутково-видаткових документів на майно номенклатури КЕС "ПЗ" та "НЗ" та надання для опрацювання по оперативному обліку.

Економіст виробничого відділення в межах службових повноважень взаємодіє з командирами військових частин, службами КЕС, начальниками структурних підрозділів КЕВ та матеріально-відповідальними особами.

Відповідно до пункту 4 розділу 8 Табелю термінових донесень з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення військ (сил), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 квітня 2016 року №188, донесення (з формою 4КЕУ) КЕВ, КЕЧ (районів) надаються до Східного територіального КЕУ щорічно до 10 січня станом на 01 січня.

01 лютого 2018 невідкладною телеграмою Південно-Східного територіального КЕУ начальника КЕВ м. Запоріжжя повідомлено про порушення строків здачі щорічного звіту і запропоновано провести службове розслідування для встановлення причин.

Наказом начальника КЕВ м. Запоріжжя № 13 від 01 лютого 2018 ініційовано проведення службового розслідування за фактом несвоєчасного подання звіту за формою 4/КЕУ.

ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 14 лютого 2018 рокузазначала, що 01 грудня 2017 року довела до відома всіх військових частин Запорізького та Мелітопольського гарнізонів щодо порядку, строків та переліку документів щорічної звітності, проте деякі військові частини документи з інвентаризації за встановленою формою надали після 10 січня 2018 року. Крім того, начальник КЕВ ОСОБА_2 повернувся із відпустки 20 січня 2018 року, в межах посадової інструкції вона йому доповіла про необхідність затвердження звіту, який був затверджений керівником лише 22 січня 2018 року.

14 лютого 2018 року за результатами службового розслідування, затвердженого начальником КЕВ м. Запоріжжя ОСОБА_2, запропоновано за низьку виконавчу дисципліну, невиконання вимог наказу Міністерства оборони України від 07 квітня 2016 року № 188 "Про затвердження та введення в дію Табеля термінових донесень з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення військ (сил) у підпорядкованих установах", працівнику ЗСУ ОСОБА_1 оголосити догану. В зазначеному акті службового розслідування зазначено, що згідно посадової інструкції працівник ЗСУ ОСОБА_1 в межах своїх повноважень взаємодіє з командирами військових частин начальниками служби КЕС (п.6.1 посадової інструкції), та має право вимагати своєчасного оформлення документів на майно номенклатури КЕС "НЗ" та надання для опрацювання по оперативному обліку (п. 4.1 інструкції), однак зазначене не було останньою виконане в термін до 10 січня 2018 року, не було витребуване у військових частин звітів у встановлені терміни, що призвело до негативних наслідків.

Наказом начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя № 14 від 14 лютого 2018 року за результатами проведення службового розслідування за невиконання посадових обов'язків, порушення строків здачі щорічної звітності (4 КЕУ) згідно п. 4 розділу 8 Табелю термінових донесень з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення військ ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та до неї застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

16 лютого 2018 року ОСОБА_1 ознайомлена із зазначеним наказом під підпис.

У частині 1 статті 147 КЗпП України закріплено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Згідно частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізнiше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у вiдпустці.

У статті 149 КЗпПУкраїни до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Суди встановили, що позивачем були порушені вимоги пунктів 3.8,4.1,6.1 посадової інструкції економіста КЕВ: не були вжиті належні і достатні заходи для своєчасного витребування від військових частин документів, необхідних для подання звіту, і для своєчасного складання статистичного донесення 4/КЕУ у строк до 10 січня 2018 року. Звіт було здано після 20 січня 2018 року, тоді як за Наказом Міністерства оборони № 188 від 07 квітня 2016 року остаточною датою щорічної звітності визначено 10 січня 2018 року.

Перебування начальника КЕВ м. Запоріжжя ОСОБА_2 у відпустці до 16 січня 2018 року не звільняли ОСОБА_1 від обов'язку скласти звіт до 10 січня 2018 року.

ОСОБА_1 не надавала документи для затвердження у строк до 10 січня 2018 року, а пояснення позивача про причини порушення строків здачі щорічної звітності свідчать про низьку виконавчу дисципліну деяких військових частин, які надавали свої звіти після 10 січня 2018 року.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2018 року в справі № 761/6874/17 (провадження № 61-1452св18) зазначено, що "відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що "ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 148 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зроблено висновок, що "порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку.

Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності".

Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян (частина 1 та 2 статті 11 Закону України "Про зайнятість населення").

Встановивши, що позивач порушив трудову дисципліну, а відповідачем дотримано процедуру та строк накладення дисциплінарного стягнення, докази того, що з боку адміністрації було до позивача упереджене ставлення відсутні, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат