Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.12.2022 року у справі №335/9081/20

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 335/9081/20

провадження № 61-2216 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

треті особи: акціонерне товариство «Альфа-Банк», Дружківський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року у складі судді Соболєвої І. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа Банк»), Дружківський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Дружківський МВ ДВС Східного МУ МЮ (м. Харків), про поділ сумісного майна подружжя та визнання права власності, звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2007 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 .

Ним подано позовну заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, яке отримано судом 09 вересня 2020 року та по якій 21 вересня 2020 року відкрито провадження у справі № 335/7626/20.

В період перебування у шлюбі сторонами був придбаний автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», тип загальний легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на її ім`я відповідачки.

Оскільки автомобіль придбано в період шлюбу, то належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Відповідачка не має прав на керування автомобілем, ніколи спірним автомобілем не керувала.

Відповідно до висновку про вартість від 06 жовтня 2020 року № 53/09/20, складений ТОВ «Укрспецекспертиза», вартість автомобіля складає 95 тис. грн.

Вважав за можливим поділити майно, а саме автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; визнавши за ним право особистої власності на нього.

На теперішній час ним сплачено на користь відповідачки у рахунок компенсації її вартості належної їй 1/2 частки спільного майна 47 500 грн.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: здійснити поділ автомобіля марки «Toyota», модель «RAV 4», тип загальний легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , колір сірий, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; визнати за ним право особистої власності автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», тип загальний легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , колір сірий; зняти арешт з автомобіля марки «Toyota», модель «RAV 4», тип загальний легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , колір сірий, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної заступником начальника відділу Дружківського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Листопад С. І., серії ВП №51517340, від 13 грудня 2018 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано автомобіль марки «Toyota», модель «RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , колір сірий, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У порядку поділу спільного майна подружжя виділено автомобіль марки «Toyota», модель «RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , колір сірий, ОСОБА_1 . Скасовано арешт, накладений на автомобіль марки «Toyota», модель «RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, накладений постановою заступника начальника відділу Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Листопад С. І. від 13 грудня 2018 року, виконавче провадження № 51517340. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що спірний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, ОСОБА_2 погодилась на отримання половини вартості спірного автомобіля, а тому визнання відповідачем позову у цій справі не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Ураховуючи, що виконавчий лист за виконавчим провадженням, в якому було накладено арешт на спірний автомобіль, було повернуто ще публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») постановою державного виконавця від 16 грудня 2019 року, а банком не надано доказів того, що спірний автомобіль був в заставі у банку та що є будь-які підстави для поділу будь-яких боргів подружжя перед банком разом із цим автомобілем, то вимоги про зняття арешту з автомобіля є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року АТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2016 року у справі № 6-2641цс15, постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 2-1905/1/2020, від 18 березня 2020 року у справі № 667/3883/15 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 335/9081/20 з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано інтересів АТ «Альфа-Банк» як стягувача у виконавчому провадженні, за яким було накладено арешт на спірне майно та проводяться заходи щодо стягнення на предмет іпотеки.

Скасування арешту не є похідною вимогою у спорі про поділ майна подружжя, відтак, суди, на думку заявника дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вказувало, що поділ майна подружжя не може використовуватись сторонами як спосіб уникнення відповідальності за невиконання рішення суду. Крім того, у випадку пред`явлення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту відповідачем має бути особа, в інтересах якої накладено арешт, тобто АТ «Альфа-Банк». Відтак, позивачем пред`явлено вимоги до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

У липні 2022 року Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, в якому підтримало доводи касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 грудня 2007 року по 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 45, 158-159).

02 лютого 2018 року за ОСОБА_2 як власницею зареєстровано автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , колір сірий (а.с. 44).

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2016 року у справі № 243/2181/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 стягнуто суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати (а.с. 116-117).

З метою примусового виконання зазначеного рішення постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження від 24 червня 2016 року № 51517340 з виконання виконавчого листа № 2/243/1319/2016, виданого 03 червня 2016 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області у справі № 243/2181/16-ц (а.с. 52).

В рамках цього виконавчого провадження винесено постанову від 11 серпня 2017 року про накладення арешту на майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 (а.с. 53-54).

На підставі постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2018 року, винесеної заступником начальника відділу Дружківського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Листопад С. І., в рамках виконавчого провадження № 51517340, накладено арешт на майно боржника ( ОСОБА_2 ), а саме вищезазначений автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», тип загальний легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 55-56).

Постановою від 16 грудня 2019 року заступником начальника відділу Дружківського МВ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Листопад С. І. у виконавчому провадженні № 51517340 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 93).

Відповідно до висновку про вартість від 06 жовтня 2020 року за № 53/09/20 складений ТОВ «Укрспецекспертиза» вартість автомобіля складає 95 тис грн. (а.с. 46).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2020 року, що набрало законної сили, у справі № 335/7626/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 158-159).

18 грудня 2020 року ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобілю (47 500 грн) марки «Toyota», модель «RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією від 18 грудня 2020 (а.с. 73).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Тобто, якщо втрачається цільове призначення речі, то вона є не подільною. Прикладом неподільних речей є транспортні засоби, побутова техніка тощо.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тлумачення вказаних норм з урахуванням принципу розумності свідчить, що частина першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» розрахована на ті випадки, за яких вимогу про визнання права власності та про зняття з нього арешту заявляє особа, яка є одноосібним власником або співвласником подільної речі.

При цьому очевидно, що нерозумним було б тлумачення, яке б допускало можливість для одного із співвласників в спільній сумісній власності вимагати зняття арешту із неподільної речі в цілому чи навіть допускати конструкцію зняття арешту із «частки в спільній сумісній власності». Права та інтереси іншого співвласника в спільній сумісній власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації.

Зазначений висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 листопада 2022 року у справі № 725/7187/19 (провадження № 61-11615 сво 20).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, АТ «Альфа Банк» посилалося на те, що 12 серпня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого ОСОБА_3 наданий на умовах повернення, строковості, платності кредит у сумі 19 570 доларів США зі сплатою 12,9 % річних строком до 12 серпня 2023 року.

У той же день для забезпечення виконання зобов`язань за даним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким остання взяла на себе зобов`язання щодо солідарної відповідальності перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому договором.

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2016 року, що набрало законної сили, у справі № 243/2181/16-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 12 серпня 2008 року у розмірі 19 095 доларів 32 центи США, що складає 4 558 287 грн 68 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Банк вважав, що подання позивачем позову про поділ арештованого майна та звільнення майна з-під арешту з її частки було спрямовано на унеможливлення звернення стягнення на арештоване майно, що всупереч обставинам справи не було взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій.

Судом встановлено, що з метою примусового виконання зазначеного рішення постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження від 24 червня 2016 року № 51517340 з виконання виконавчого листа № 2/243/1319/2016, виданого 03 червня 2016 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області у справі № 243/2181/16-ц (а.с. 52).

В рамках цього виконавчого провадження винесено постанову від 11 серпня 2017 року про накладення арешту на майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 (а.с. 53-54).

На підставі постанови про арешт майна боржника від 13 грудня 2018 року, винесеної заступником начальника відділу Дружківського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Листопад С. І., в рамках виконавчого провадження № 51517340, накладено арешт на майно боржника ( ОСОБА_2 ), а саме вищезазначений автомобіль марки «Toyota», модель «RAV 4», тип загальний легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 55-56).

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судові рішення не можуть вважатися законним та обґрунтованими, оскільки позивачем пред`явлено позов про визнання за ним права власності у порядку поділу майна подружжя на неподільну річ (автомобіль), яка перебуває під арештом за зобов`язаннями його дружини. У такому разі права та інтереси позивача, як іншого співвласника в спільній сумісній власності на неподільну річ (автомобіль), мають захищатися шляхом виплати компенсації на його користь.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що постановою державного виконавця від 16 грудня 2019 року у виконавчому провадженні № 51517340, в якому накладено арешт на спірний автомобіль, виконавчий документ повернуто стягувачу, необґрунтовані, оскільки повернення виконавчого документа не припиняє зобов`язань боржника у виконавчому провадженні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» підлягає стягненню 1 425 грн на відшкодування судового збору, сплаченого АТ «Альфа Банк» за подання апеляційної скарги, та 3 580 грн на відшкодування судового збору, сплаченого АТ «Альфа Банк» за подання касаційної скарги.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа Банк» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: акціонерне товариство «Альфа-Банк», Дружківський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про поділ сумісного майна подружжя та визнання права власності, звільнення майна з-під арешту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа Банк» 1 425 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 3 580 грн на відшкодування судового збору, сплаченого нимза подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович