Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2018 року у справі №752/17889/14

Постанова

Іменем України

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 752/17889/14-ц

провадження № 61-7265 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідач-приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Київ-Московська філія,третя особа-ОСОБА_5,особа, яка звернулася із касаційною скаргою-ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Хоменко О. Л. від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М., від 20 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Київ-Московська філія, третя особа - ОСОБА_5, про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Встановив:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Київ-Московська філія (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»), третя особа - ОСОБА_5, про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами виникли правовідносини з приводу поновлення на роботі, що тісно пов'язані з особою позивача та не допускають правонаступництва.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновку суду першої інстанції грунтуються на належним чином досліджених матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанції та надіслати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про закриття провадження у справі, оскільки ними порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року матеріали вказаної касаційної скарги передано на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано справу № 752/17889/14-ц з Голосіївського районного суду м. Києва.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у квітні 2018 року ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» просить касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а оскаржувані судові ухвали залишити без змін.

17 квітня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно статті 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи, як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судами установлено, що у жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході нового судового розгляду установлено, що позивач у справі ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, закриваючи провадження у справі виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу поновлення на роботі, що тісно пов'язані з особою позивача та не допускають правонаступництва.

Так, законодавством передбачено спадкування заробітної плати та інших соціальних виплат, за умови, якщо такі виплати належали спадкодавцеві, однак не були ним одержані за життя. Однак, з матеріалів цивільної справи вбачається, що судові рішення, яким позов ОСОБА_4 частково задоволено, скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд. Тобто на момент смерті спадкодавця відсутні правові підстави (судові рішення, інші документи) на підставі яких ОСОБА_4 належали певні виплати.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових ухвал не впливають.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди допускають правонаступництво.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про закриття провадження у справі, оскільки вимогипро стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, так як залежать від їх задоволення чи незадоволення, а тому правонаступництва не допускають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_6.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська