Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №359/1828/16

Постанова

Іменем України

7 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 359/1828/16

провадження № 61-737св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Курило В. П., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»,

третя особа - професійна спілка авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України»,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 липня 2016 року у складі суддів: Яворського М.А., Фінагєєва В.О., Кулішенка Ю.М.,

В С Т А Н О В И В :

26 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу № 359/1828/16 призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа № 359/1828/16 передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Професійна спілка авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України»про поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач працював в авіакомпанії з 1993 року, в тому числі з 2001 року начальником зміни відділу організації перевезень в приватному акціонерному товаристві «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України». 27 січня 2016 року хотів приступити до роботи та дізнався про те, що був звільнений наказом №40/п від 27 січня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації. Позивач вважав дії роботодавця незаконними та необґрунтованими, оскільки займав посаду більше двадцяти років, мав великий досвід роботи, постійно підвищував свій професійний рівень. При звільненні роботодавцем не було враховано, що він має чотирьох дітей. Позивач вказував, що відповідач грубо порушив трудове законодавство, звільнивши його без попередньої згоди профспілкової організації. Внаслідок неправомірних дій відповідача йому було завдано і моральну шкоду.

3 червня 2016 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов задоволено частково. Позивача поновлено на посаді начальника зміни відділу організації перевезень в приватному акціонерному товаристві «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» з 27 січня 2016 року. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 93327 грн 22 копійки. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

29 липня 2016 року ухвалою апеляційного суду Київської області рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2016 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось з порушенням трудового законодавства. Оскільки відповідачем не доведено підстав звільнення, а саме невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та не надано будь-яких належних доказів про наявність на час його звільнення на підприємстві вакансій, на які за його згодою міг бути переведений позивач.

6 вересня 2016 року приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» подало касаційну скаргу в якій просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» вказує, що, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, не враховано, що свідоцтво НОМЕР_1 авіаційної безпеки, видано на ім'я ОСОБА_1 було відкликано. Це стало підставою для розірвання з ним трудового договору. Крім цього, вказує, що без наявності сертифікату начальник зміни відділу організації перевезень не може бути допущений до виконання трудових обов'язків.

Колегія суддів відхиляє аргументи викладені в касаційній скарзі з наступних мотивів.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 24 червня 1993 року працює в Авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», яке з 8 листопада 2010 року перейменовано в приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України». З 30 червня 1994 року був призначений виконуючим обов'язки, а з 12 серпня 2008 року на постійній основі - начальник зміни СООП, з 8 жовтня 2001 року - начальник зміни відділу організації перевезень.

Наказом президента приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» від 27 січня 2016 року № 40/п ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади начальника зміни відділу організації перевезень 27 січня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України у зв'язку із виявленням невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Відповідно до статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Колегія суддів, погоджується з доводами доводи судів першої та апеляційної інстанції, що відкликання свідоцтва про проходження первинної підготовки персоналу наземного обслуговування авіакомпанії з авіаційної безпеки від 28 листопада 2014 року НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1 навчальним центром ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», не може бути підставою для розірвання трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України. Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» не доведено наявності законності підстав звільнення ОСОБА_1, а саме його невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Виявлені роботодавцем порушенням вимог посадової інструкції, керівництва по авіаційній безпеці та програми авіаційної безпеки авіакомпанії могли бути підставою для відповідної відповідальності позивача: матеріальної чи дисциплінарної.

Відповідно до вимог частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Судами встановлено, що будь-яких належних і допустимих доказів, щодо наявності вакансій в приватному акціонерному товаристві «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на час звільнення ОСОБА_1, на які за його згодою він міг бути переведений, надано не було.

Тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується із доводами судів, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без належних підстав та з порушенням встановленого порядку, а тому позовні вимоги про поновлення позивача на посаді начальника зміни відділу організації перевезень в приватному акціонерному товаристві «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», а також стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягали задоволенню.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 жовтня 2016 року справу № 359/1828/16 було зупинене виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2016 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 29 липня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 у розмірі 93 327 грн 22 коп. до закінчення касаційного провадження.

З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржені рішення без змін, то на підставі частини третьої статті 436 ЦПК колегія суддів поновлює виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2016 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 29 липня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 у розмірі 93 327 грн 22 коп.

На підставі статті40 КЗпП України, керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2016 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 29 липня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 у розмірі 93 327 грн 22 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.П. Курило

В. І.Журавель

В. І. Крат