Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.11.2025 року у справі №522/8204/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 522/8204/20

провадження № 61-15262св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Завальнюка Дмитра Юрійовича, ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивували тим, що вони є співвласниками будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/6 частини у кожного, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Також співвласником вищезазначеного будинку є ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28 грудня 2019 року у розмірі 179/300 частки будинку. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, перебуває у власності громади міста Одеси та користуванні співвласників житлового будинку на підставі рішення Виконкому Київської районної ради міста Одеси від 15 серпня 1963 року № 560.

Висновком експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 червня 2020 року № 19-6729?6733 запропоновано порядок користування спірною земельною ділянкою. Відповідач не погодився із цим висновком, зазначаючи, що розмір земельної ділянки, який йому встановлений за вказаним висновком експерта, не відповідає його частці у власності на житловий будинок.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:

- надати в особисте користування ОСОБА_3 з часткою 2/3 земельну ділянку загальною площею 209 кв. м, яка складається з трьох частин: перша частина площею 111 кв. м, зайнята частиною житлового будинку та прилеглою територією; друга частина площею 74 кв. м, зайнята будівлями літ «В» та літ. «Е»; третя частина площею 24 кв. м, зайнята літ. «Р»;

- надати в особисте користування ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з часткою 1/3 земельну ділянку загальною площею 173 кв. м, яка складається із 2 частин: перша частина площею 147 кв. м, зайнята частиною житлового будинку та прилеглою територією; друга частина 26 кв. м, зайнята будівлею літ. «Л»;

- залишити у загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 земельну ділянку площею 89 кв. м, зайняту двором загального користування, яка складається з 2 частин: перша частина площею 56 кв. м, зайнята територією біля житлового будинку; друга частина площею 33 кв. м, зайнята територією між будівлею літ. «Л» та будівлею літ. «Е»;

- залишити існуючі вхід та в`їзд на земельні ділянки;

- надати безперешкодний доступ співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до частини зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А», яка орієнтована на праву межу ділянки - для обслуговування та проведення поточного ремонту;

- надати безперешкодний доступ усім користувачам до наявних лінійних підземних комунікацій та оглядових колодязів на час обслуговування та ремонту;

- надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вільний доступ до каналізаційного колодязя для обслуговування каналізаційної мережі (прочистки засору), яка прокладена через територію ОСОБА_3 ;

- надати безперешкодний доступ ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до колодязя з метою його обслуговування: для ідентифікації забитого сегменту мережі, оцінки ступеня забруднення камери колодязя, виїмкою сторонніх предметів, доступу для прочищення труб мережі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року, ухваленим у складі судді Свяченої Ю. Б., у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що позивачі пропонують надати в особисте користування відповідача частину земельної ділянки, яка знаходиться під будівлею літ. «Р» (гараж площею 24 кв. м), який відповідно до договору дарування, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 18 жовтня 2019 року, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Отже, відсутні підстави для виділення цієї частини земельної ділянки в особисте користування відповідача, а прийняття такого рішення призведе до неможливості користуватись такою ділянкою, оскільки, будівля (гараж), яка розташована на частині земельної ділянки, не належить відповідачу. Посилання у Висновку експертів на ті обставини, що вказана будівля (споруда) не відноситься до капітальних, жодним чином не може слугувати підставою для виділення земельної ділянки під цією спорудою у користування відповідачу, оскільки ця споруда є об`єктом нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у встановленому законодавством порядку і до скасування його державної реєстрації не може вважатись ні самочинним будівництвом, ні будь-чим іншим, що могло б свідчити про наявність підстав вважати, що така будівля (споруда) не може бути використана їх власником.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав запропонований позивачами варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою таким, що суперечить вимогам статті 120 ЗК України, а встановлення судом порядку користування земельною ділянкою за запропонованим варіантом призведе до порушення прав відповідача користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, пропорційно до його частки у праві власності такого будинку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення права користування земельною ділянкоюзадоволено.

Визначено наступний порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 :

ОСОБА_3 , з часткою 1/3, в особисте користування виділено земельну ділянку загальною площею 209 кв. м, яка складається з тьох частин: перша частина площею 111 кв. м, зайнята частиною житлового будинку та прилеглою територією (від зовнішньої стіни прибудови літ. «а2» по міжквартирним перегородкам, що відділяють квартири співвласників на всю їх довжину до перетину із зовнішньою стіною орієнтовану на праву межу земельної ділянки; поворот праворуч по стіні будинку літ. «А» довжиною 3,93 м; поворот праворуч довжиною 1,12 м; поворот ліворуч довжиною 2,90 м і надалі по зовнішнім стінам 1,79м+1,88м+5,28м; далі до перетину вліво боковою межею довжиною 1,03 м.); друга частина площею 74 кв. м, зайнята будівлями літ. «В» та літ. «Е»; третя частина площею 24 кв. м, зайнята літ. «Р» (від правої зовнішньої межі по зовнішнім стінам будівлі літ. «Е» довжиною відрізків 3,29м+5,38м; надалі по зовнішній лівій межі довжиною 3,19 м; надалі на кут будівлі літ. «В» та надалі по зовнішнім стінам будівель довжиною відрізків 5,28м+3,559м+0,75м+2,90м+1,06м до перетину з правою боковою межею).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з часткою 1/3, в особисте користування виділено земельну ділянку загальною площею 173 кв. м, яка складається з двох частин: перша частина площею 147 кв. м (від зовнішньої стіни прибудови літ. «а2» по міжквартирним перегородкам, що відділяють квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною орієнтовану на праву межу земельної ділянки; поворот праворуч по стіні будинку літ. «А» довжиною 3,93 м; поворот ліворуч довжиною 5,77 м до перетину з правою боковою межею), зайнята частиною житлового будинку та прилеглою територією; друга частина 26 кв. м зайнята будівлею літ. «Л» (по зовнішнім стінам будівлі літ. «Л» довжиною відрізків (м) 7,35+3,74+7,22+3,36).

У загальне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 89 кв. м, зайняту двором загального користування, що складається з двох частин: перша частина площею 56 кв. м, зайнята територією біля житлового будинку; друга частина площею 33 кв. м, зайнята територією між будівлею літ. «Л» та будівлею літ. «Е».

Вхід та в`їзд на земельні ділянки залишено існуючі з території земель спільного користування домоволодіння.

Надано безперешкодний доступ співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до частини зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А», яка орієнтована на праву межу ділянки, для обслуговування та проведення поточного ремонту; надати безперешкодний доступ усім користувачам до наявних лінійних підземних комунікацій та оглядових колодязів на час обслуговування та ремонту.

Для обслуговування каналізаційної мережі (прочистки засору), яка прокладена через територію ОСОБА_3 , надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вільний доступ до каналізаційного колодязя.

Надано безперешкодний доступ ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до колодязя із метою його обслуговування: для ідентифікації забитого сегменту мережі, оцінки ступеня забруднення камери колодязя, виїмкою сторонніх предметів, доступу для прочищення труб мережі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції врахував частки сторін у домоволодінні, особливості конфігурації земельної ділянки, щільну забудову, те, що між сторонами спору склались неприязні стосунки, будь-яке спільне користування майном неможливе, те, що по суті позовних вимог суд першої інстанції спір не вирішив, дійшов висновку про необхідність визначити порядок користування земельною ділянкою, встановлений висновком експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 червня 2020 року, як єдиний можливий варіант поділу такої земельної ділянки.

Доводи суду першої інстанції про наявність перешкод для надання у особисте користування відповідачу частки землі під спорудою літ. «Р», оскільки вказана будівля належить на праві власності ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, вказавши, що згідно з пунктом 1 висновку ця споруда, яка зазначена у договорі дарування від 18 жовтня 2019 року, як гараж площею забудови 24,2 кв. м, розташована на території домоволодіння на АДРЕСА_1 , та за конструктивними ознаками до капітальної будівлі не відноситься, а відноситься, за ознаками конструктивних елементів при існуючому розташуванні до закритого навісу. Отже, будь-яких перешкод у наданні у особисте користування ОСОБА_3 частки землі під спорудою літ. «Р», судом апеляційної інстанції не встановлено.

Короткий зміст касаційних скарг

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Завальнюк Д. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2024 року ОСОБА_4 , особа яка не брала участь у справі, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Завальнюка Д. Ю., витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

29 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 , витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

06 серпня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Завальнюка Д. Ю. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20)та у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 569/14731/17 (провадження № 61-11998св21).

Указує, що матеріалами справи не встановлено, що сторони не досягли згоди щодо користування спірною земельною ділянкою. Зі змісту позову неможливо встановити, які права позивачів порушено. Порушене право чи інтерес повинні бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

Указує, що ОСОБА_4 18 жовтня 2019 року набула право власності на 7/100 частки домоволодіння, до складу якого входить будівля літ. «Р» та яким вона користується.

Ураховуючи положення статті 377 ЦК України земельна ділянка, на якій розташована будівля літ. «Р» , належить ОСОБА_4 на праві власності, однак ОСОБА_4 не залучена до участі у розгляді справи.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Указує, що вона є власником гаража (літ. «Р») площею 24,2 кв. м, який є часткою домоволодіння у розмірі 7/100 частки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, укладеного 18 жовтня 2019 року між нею та ОСОБА_5 , зареєстрованого державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 жовтня 2019 року, номер запису про право власності 33745298.

Суд апеляційної інстанції порушив статтю 377 ЦК України, оскільки передав у користування відповідачу земельну ділянку, на якій розташоване належне їй майно.

Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про її права, як особи, яка не була залучена до участі у розгляді справи.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У грудні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сергійчук М. М. подала до Верховного Суду відзиви, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвокатам Завальнюка Д. Ю. залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

У грудні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сергійчук М. М. подала до Верховного Суду відзиви, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/6 частини у кожного, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 19325647 від 26 червня 2008 року.

Також співвласником будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28 грудня 2019 року, розмір частки складає 179/300 частки.

ОСОБА_4 є власником споруди (гараж) літ. «Р» площею 24,2 кв. м, яка складає 7/100 частки у праві власності на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 , згідно з договором дарування, укладеним 18 жовтня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , право власності на яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Будинок знаходиться на неприватизованої земельної ділянці.

Спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні співвласників житлового будинку на підставі рішення Виконкому Київської районної ради від 15 серпня 1963 року № 560. Первинно за домоволодінням закріплено земельну ділянку площею 404 кв. м.

Відповідно до висновку експертів №19-6729/6733, складеного 10 червня 2020 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатами проведеної комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток співвласників домоволодіння, відповідність розташування гаража ОСОБА_6 ( ОСОБА_5 ) нормативно-технічним вимогам та характеристикам капітальної будівлі, для подання позову до суду, виготовленого на замовлення ОСОБА_7 , варіант порядку користування земельною ділянкою, розташованою на території домоволодіння на АДРЕСА_1 , запропоновано:

- ОСОБА_3 з часткою 2/3 в особисте користування надати земельну ділянку загальною площею 209 кв. м, яка складається з трьох частин: перша частина площею 111 кв. м, зайнята частиною житлового будинку та прилеглою територією; друга частина площею 74 кв. м, зайнята будівлями літ. «В» та літ. «Е»; третя частина площею 24 кв. м, зайнята літ. «Р»;

- ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з часткою 1/3 в особисте користування земельну ділянку загальною площею 173 кв. м, яка складається з двох частин: перша частина площею 147 кв. м, зайнята частиною житлового будинку та прилеглою територією; друга частина 26 кв. м, зайнята будівлею літ. «Л»;

- у загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишити земельну ділянку площею 89 кв. м, зайняту двором загального користування, яка складається з двох частин: перша частина площею 56 кв. м, зайнята територією біля житлового будинку; друга частина площею 33 кв. м, зайнята територією між будівлею літ. «Л» та будівлею літ. «Е»;

- вхід та в`їзд на земельні ділянки пропонується залишити існуючі.

Запропонований варіант порядку користування земельною ділянкою також передбачає: надати безперешкодний доступ співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до частини зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А», яка орієнтована на праву межу ділянки, для обслуговування та проведення поточного ремонту; надати безперешкодний доступ усім користувачам до наявних лінійних підземних комунікацій та оглядових колодязів на час обслуговування та ремонту.

Для обслуговування каналізаційної мережі (прочистки засору), яка прокладена через територію ОСОБА_3 , надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вільний доступ до каналізаційного колодязя.

Надати безперешкодний доступ ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до колодязя з метою його обслуговування - для ідентифікації забитого сегменту мережі, оцінки ступеня забруднення камери колодязя, виїмкою сторонніх предметів, доступу для прочищення труб мережі.

Межі, що відокремлюють ділянки співвласників по варіанту порядку користування земельною ділянкою описано у дослідній частині висновку по сьомому питанню.

Варіант порядку користування земельною ділянкою графічно зображено у додатку № 1 «Варіант порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 ».

Відповідач не погоджується з цими вимогами, зазначаючи, що розмір земельної ділянки, який йому встановлений за вказаним висновком експерта, не відповідає його частці у власності на житловий будинок.

Згідно з пунктом 1 Висновку експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 червня 2020 року № 19-6729?6733у, споруда літ. «Р», яка зазначена у договорі дарування від 18 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як гараж площею забудови 24,2 кв. м, розташована на території домоволодіння на АДРЕСА_1 , та за конструктивними ознаками до капітальної будівлі не відноситься, а відноситься, за ознаками конструктивних елементів при існуючому розташуванні, до закритого навісу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Завальнюка Д. Ю., ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 указували, що вони та відповідач є співвласниками домоволодіння. Оскільки між ними відсутні домовленості щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване це домоволодіння, просили суд виділити сторонам у справі у користування частини земельної ділянки, пропорційно до часток у праві власності на домоволодіння за визначеним експертами порядком.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1/6 частки кожен з червня 2008 року. ОСОБА_3 є власником домоволодіння у розмірі 179/300 частки з грудня 2019 року. Крім того, ОСОБА_4 є співвласником домоволодіння у розмірі 7/100 частки (споруди гаража літ. «Р») з жовтня 2019 року.

Рішенням виконкому Київської районної ради від 15 серпня 1963 року № 560 земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, передана у користування власникам домоволодіння.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на домоволодіння) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із частинами першою та другою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на домоволодіння) у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщені ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Отже земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Подібні висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) та від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22) зробив висновок, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти розподілу земельної ділянки, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд здійснює поділ земельної ділянки з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Встановивши, що ОСОБА_4 є власником споруди (гараж) літ. «Р» площею 24,2 кв. м, яка складає 7/100 частки у праві власності на житловий будинок, розташованого на АДРЕСА_1 , суд першої інстанції вирішив спір по суті та дійшов висновку про те, що запропонований позивачами варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою між ними та ОСОБА_3 є таким, що суперечить вимогам статті 120 ЗК України, оскільки за пропорціями відрізняється від часток у праві власності на вказаний будинок сторін у справі (позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 ).

Суд апеляційної інстанції на ці обставини не звернув уваги, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Твердження суду апеляційної інстанції про те, що гараж літ. «Р» площею 24,2 кв. м, розташований на території домоволодіння за конструктивними ознаками не відноситься до капітальної будівлі, а за ознаками конструктивних елементів при існуючому розташуванні відноситься до закритого навісу, не спростовує висновків суду першої інстанції про те, що ця споруда (гараж літ. «Р») є об`єктом нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач повинен вказати у позові як відповідачів усіх осіб, на чиї права та обов`язки може вплинути постановлене судове рішення.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний роз`яснити позивачу право на залучення іншого відповідача або вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Встановивши, що співвласник домоволодіння ОСОБА_4 не була залучена позивачами до участі у справі як співвідповідач у спорі щодо визначення порядку користування земельною ділянкою на якій розташовано це домоволодіння, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через неналежний суб`єктний склад.

Таким чином, доводи касаційних скарг знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справ, тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі, змінивши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, вказавши, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.

За таких обставин, касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Завальнюка Д. Ю., ОСОБА_4 слід задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року залишити в силі, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За розгляд справи у суді касаційної інстанції ОСОБА_4 сплатила судовий збір у розмірі 1 681,60 грн (одна вимога немайнового характеру х 200 %), який підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , тобто по 840,80 грн з кожного.

ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 681,60 грн, тобто по 840,80 грн з кожного.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Завальнюка Дмитра Юрійовича задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2021 року залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 681,60 грн, тобто по 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 681,60 грн, тобто по 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець