Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2019 року у справі №645/1838/18

Постанова

Іменем України

05 травня 2020 року

м. Київ

справа № 645/1838/18

провадження № 61-11578св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волков Олександр Юрійович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

11 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за рахунком № НОМЕР_1 на суму 63 тис. грн; зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 на суму 63 тис. грн; зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити усі необхідні дії в межах наданих законом повноважень на здійснення виплати відшкодування коштів у межах гарантованої суми позивачу, як вкладнику неплатоспроможного ПАТ «Банк Михайлівський».

Позов мотивовано тим, що 11 листопада 2015 року між ним та

ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку

для обслуговування строкового вкладу (депозиту) за договором

№ 980-006-000148348. На виконання вказаного договору було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , на якій він вніс 1 700 грн. Рахунок використовувався для поповнення та зняття готівкових коштів через касу банку, для безготівкових зарахувань відсотків від депозитів та повернення коштів з депозитних рахунків. 11 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - розрахунковий центр» (далі - ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр») і ПАТ «Банк Михайлівський» уклали договір доручення № 1, за яким ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр» є довірителем, а ПАТ«Банк Михайлівський» є повіреним.

26 лютого 2016 року між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» була укладена додаткова угода до договору № 980-006-000148348 від 11 листопада

2015 року про збільшення депозиту на суму 45 тис. грн для поповнення поточного рахунку позивача № НОМЕР_1 . Загальна сума коштів на його рахунку таким чином склала 62 тис. грн. 11 травня 2016 року, в день закінчення строку договору № 980-006-000148348, банківський спеціаліст ПАТ «Банк Михайлівський» запропонувала йому переоформити договір на новий строк, на що він погодився та 11 травня 2016 уклав з

ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» депозитний договір

№ НОМЕР_2 типу «Суперкапітал» (Новий).

Відповідно умов договору він передав ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в розмірі 63 тис. грн

на 181 день, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов`язався повернути йому кошти та виплатити проценти в порядку та на умовах встановлених цим договором № 980-006000236-992 в безготівковій формі на його рахунок № НОМЕР_3 08 листопада 2016 року. На виконання цього договору на його поточний рахунок № НОМЕР_3

від 19 травня 2016 року від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» достроково надійшли кошти в розмірі 63 тис. грн.

Отже, кошти, які надійшли на його поточний рахунок , є вкладом в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На його заяву від 04 серпня 2016 року до виконуючого обов`язки тимчасової адміністрації на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», він отримав відповідь від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про те, що переказ коштів (транзакція) здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року у розмірі 63 тис. грн з призначенням платежу повернення коштів згідно з договором № 980-006-000236-992 від 1 травня 2016 року на рахунок

№ НОМЕР_3 , що належить йому є нікчемними.

Вказував, що зазначений переказ коштів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на його рахунок не має жодних ознак помилкового чи неналежного переказу, які визначено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», набуття коштів отримувачем є належним, оскільки переказ здійснений на виконання договору належному отримувачу. Законодавством не передбачено інших підстав недійсності (нікчемності) переказу коштів, аніж його помилковість або неналежність. За таких обставин зазначений переказ коштів з рахунку юридичної особи на рахунок фізичної особи (Вкладника) не може бути оспорений з підстав його недійсності (нікчемності), і тим більше він не може бути оспорений особою, яка не є платником, чи отримувачем у такому переказі. Оскільки переказ коштів здійснювався йому на виконання договору, укладеного ним з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», а Банк не є стороною правочину, у відповідача, на його думку, відсутнє законне право перевіряти цей договір на нікчемність.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано право

ОСОБА_1 на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за рахунком

№ НОМЕР_1 у розмірі 63 тис. грн. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 63 тис. грн. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити усі необхідні дії в межах наданих законом повноважень на здійснення виплати відшкодування коштів в межах гарантованої суми позивачу, як вкладнику неплатоспроможного ПАТ «Банк Михайлівський». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що переказ коштів за своєю суттю не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а отже не може бути визнаний недійсним або нікчемним у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки Уповноважена особа Фонду не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року апеляційні скарги представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвоката Дворніченка Л. В. та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б. В. задоволено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 січня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова В. Ю., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, про визнання права та зобов`язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб закрито.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції всупереч положень статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення, наведеним у запереченнях проти позову доводам відповідачів належної оцінки не надав і помилково, з порушенням частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не враховував висновків щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, не приймав його заперечення на апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвоката та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б. В. та

помилково і неправомірно застосував пункт 1 статті 255 ЦПК України

та частину тринадцяту статті 141 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції не повідомив його про судове засідання. Крім того зазначав, що відповідачі при розгляді справи у суді першої інстанції не заперечували про її розгляд за правилами цивільного судочинства у суді загальної юрисдикції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому Фонд просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Також у липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б. В. на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому він просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № НОМЕР_4 . На виконання вказаного договору було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , на який

ОСОБА_1 вніс 1 700 грн. Рахунок використовувався для поповнення та зняття готівкових коштів через касу банку, для безготівкових зарахувань відсотків від депозитів та повернення коштів з депозитних рахунків.

Також 11 листопада 2014 року ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр» і ПАТ «Банк Михайлівський» уклали договір доручення № 1, за яким

ТОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр» є довірителем, а

ПАТ «Банк Михайлівський» є повіреним.

26 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» в особі головного фахівця Харківського відділення № 1 Маркової К. В., яка діла на підставі довіреності № 22-16 від 04 лютого 2016 року, було підписано додаткову угоду до договору № 980-006-000148348 від 11 листопада

2015 року за якою, за домовленістю сторін, було збільшено суму коштів, що передається ОСОБА_1 у власність ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 45 тис. грн для поповнення його поточного рахунку № НОМЕР_1 . Загальна сума коштів на рахунку таким чином склала 62 тис. грн.

11 травня 2016 року в день закінчення строку договору № 980-006-000148348 банківський спеціаліст ПАТ «Банк Михайлівський» запропонувала ОСОБА_1 переоформити на новий строк договір, на що він погодився. 11 травня 2016 року ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з іншої сторони в особі провідного фахівця із залучення клієнтів ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності

№ 30-20/04 від 20 квітня 2016 року сторони уклали договір

№ 980-006000236-992 Тип договору «Суперкапітал» (Новий). Відповідно умов договору ОСОБА_1 передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в розмірі 63 тис. грн на 181 день, а

ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов`язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти в порядку та на умовах встановлених цим договором. Згідно пункту 1.2.7 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» мало повернути ОСОБА_1 кошти в безготівковій формі на рахунок ОСОБА_1 № 2620050638801

08 листопада 2016 року.

На виконання цього договору на поточний рахунок ОСОБА_1

№ 2620050638801 від 19 травня 2016 року від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшли достроково кошти в розмірі 63 тис. грн.

Згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 травня

2016 року № 812 у ПАТ «Банк Михайлівський» було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку з 13 липня 2016 року.

На заяву ОСОБА_1 від 04 серпня 2016 року до виконуючого обов'язки тимчасової адміністрації на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», він отримав відповідь від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О. Ю.

№ ЗГ1/12130 від 25 січня 2017 року, в якій зазначалося, що переказ коштів (транзакція) здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року в сумі 63 тис. грн з призначенням платежу повернення коштів згідно з договором N 980-006-000236-992 від 11 травня 2016 року на рахунок № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , є нікчемними.

Зазначене стало підставою для звернення заявника до суду з вказаним позовом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Матеріали справи та встановлені судами обставини свідчать про те, що

ОСОБА_1 не погоджується з діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» стосовно блокування повернення йому грошових коштів з його банківського рахунку, та ставить питання про визнання за ним право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладами за рахунок Фонду 63 тис. грн., зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за рахунком № НОМЕР_1 на суму 63 тис. грн.

Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 255 та пункту 4

частини першої статті 374 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються, які він реалізує у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанцій правильно встановив, що Фонд та його Уповноважена особа у спірних правовідносинах не була стороною договорів вкладу та банківського рахунку, а відповідачі діяли як суб`єкти владних повноважень, не представляючи жодну сторону цих договорів, реалізуючи відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фінансову політику держави щодо санації чи усунення з ринку шляхом ліквідації визначені Національним банком України банківські установи шляхом видання розпоряджень та ухвалення управлінських рішень, обов`язкових до виконання сторонами зазначених цивільно-правових договорів.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частини першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Частиною першою статті 5 КАС України установлено право на звернення до суду та способи судового захисту.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За змістом пункту 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За приписами частини першої статті 54 Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування банківських вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами.

Про те, що спір, який виник по цій справі стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та щодо затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів також зазначено у правових висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 і

від 6 червня 2018 року у справі № 804/15159/15.

При виборі і застосуванні вищевказаних норм права до спірних правовідносин Верховний Суд також враховує висновки щодо їх застосування, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 23 січня 2019 року по аналогічній за обставинами справі № 639/5960/17 за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ПАТ «Банк Михайлівський», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника.

Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що вказаний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Справа була розглянута судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тому доводи ОСОБА_3 про позбавлення його судом апеляційної інстанції права на участь у судовому засіданні є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович