Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 447/1566/20

провадження № 51-3382км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140250000113, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаїв Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_7 19 березня 2020 року о 15:41, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком експерта № 1056/2020-т від 30 березня 2020 року, в приміщенні літньої кухні господарства по АДРЕСА_1 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті своєму синові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно наніс останньому правою рукою один удар кухонним ножом в область грудної клітки зліва (серця), спричинивши проникаючу колото-різану рану на шкірі передньої поверхні грудної клітки зліва з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до гострого малокрів`я внутрішніх органів, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 33/2020 від 20 квітня 2020 року відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення, внаслідок чого останній помер до приїзду працівників швидкої допомоги.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу захисника задоволено. Вирок місцевого суду змінено, пом`якшено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК до позбавлення волі на строк 7 років. Виключено з обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

У решті вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали Львівського апеляційного суду від на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог, прокурор стверджує, що призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції правильно встановив відсутність у обвинуваченого відвертості розкаяння, жалю з приводу вчиненого, осуду своєї протиправної поведінки і готовності нести покарання, що свідчить про відсутність критичної оцінки скоєного та відповідно щирого каяття.

Разом з тим, на думку прокурора, апеляційний суд, пом`якшуючи призначене ОСОБА_7 покарання до мінімальної межі санкції за вчинене ним кримінальне правопорушення, безпосередньо не дослідив у судовому засіданні будь-яких доказів та зробив передчасний висновок.

Також, прокурор не погоджується з висновками апеляційного суду щодо стану алкогольного сп`янінням. Вказує, що апеляційний суд виключивши обтяжуючу обставину, стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком експерта № 1056/2020-т від 30 березня 2020 року, не дослідивши цей висновок, всупереч вимогам закону дав йому свою оцінку, вказавши що цей висновок сам по собі не є безумовним доказом доведення наявності обставини, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .

Стверджує, що апеляційний суд дав іншу оцінки показанням свідків, щодо перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння, ніж місцевий суд, безпосередньо не допитавши їх в судовому засіданні.

Також, прокурор не погоджується і з встановленими апеляційним судом даними про особу обвинуваченого, а саме щире каяття, так як обвинувачений заперечував свою причетність до вчиненого злочину, постійно міняв свої покази, вказував на необережність своїх дій, відсутність умислу, що не може свідчити про щире каяття.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Захисник вважав, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_7 мають бути залишені без зміни.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, у касаційній скарзі не оспорюються.

Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених

у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару,

а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Покарання призначається за кримінальне правопорушення, проте застосовується до конкретної особи, тому врахування судом даних, які всебічно характеризують особу винного, є гарантією призначення справедливого покарання і умовою досягнення мети, яка перед ним поставлена. Таке врахування припускає з`ясування судом і оцінку не лише тих властивостей, рис, якостей і особливостей особи винного, які пов`язані із вчиненим кримінальним правопорушенням, а й інших даних, що його всебічно характеризують.

До обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, належать встановлені судом в конкретному кримінальному провадженні об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про знижений або підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення або посилення покарання.

Як видно з матеріалів справи, місцевий суд при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років врахував характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків - позбавлення життя потерпілого - єдиного сина, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, те що обвинувачений не усвідомив протиправність своїх дій, суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, у вчиненому не розкаявся, раніше не судимого, а також позицію потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому справедливе покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав те, що засуджений вчинив умисне вбивство, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Обставин, що пом`якшують покарання, суд не встановив.

З огляду на наведене, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, мотивувавши своє рішення тим, що саме такий строк покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, а також гарантуватиме безпеку для суспільства.

Не погоджуючись із указаним рішенням, захисник оскаржив вирок до апеляційного суду, просив пом`якшити призначене покарання до мінімальної межі санкції ч. 1 ст. 115 КК, виключити обтяжуючу обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та врахувати щире каяття обвинуваченого.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок за скаргою захисника, змінив це судове рішення в частині призначеного засудженому покарання, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про пом`якшення призначеного ОСОБА_7 покарання до мінімальних меж санкції за вчинене кримінальне правопорушення, врахував дані про обвинуваченого ОСОБА_7 , який є особою похилого віку, пенсіонером, раніше до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягався, позитивно характеризується по місцю проживання.

Також, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо особливостей індивідуалізації покарання і посткримінальну поведінку обвинуваченого, що виразилась у визнанні вини, осуді вчиненого ним протиправного діяння та щирому каятті, про що свідчить вчинення ним дій направлених на самогубство у зв`язку з вбивством сина.

Верховний суд погоджується і з висновками апеляційного суду, щодо виключення обставини, яка відповідно до ст. 67 КК обтяжує покарання, а саме стан алкогольного сп`яніння, що була врахована районним судом.

Так, апеляційний суд мотивував свій висновок тим, що обвинувачений ОСОБА_7 в суді першої та апеляційної інстанції заперечував перебування його в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину та стверджував, що вживав алкоголь після вбивства сина перед спробою самогубства, а також показаннями свідків, які безпосередньо не бачили обставин вживання ОСОБА_7 алкогольних напоїв напередодні вчиненого злочину. Крім того, апеляційний суд зазначив, що висновок експерта № 1056/2020-т від 30 березня 2020 року сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення наявності обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 . Ці докази поза розумним сумнівом не спростовують версію захисту про вживання ОСОБА_7 алкогольних напоїв після вчинення злочину.

Апеляційний суд вищевказаним доказам не давав іншу оцінку, як зазначає прокурор у касаційній скарзі, а визнав їх недостатніми для висновку про наявність обставини, що обтяжує покарання відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду і вважає, що призначення засудженому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років за своїм розміром сприятиме досягненню визначеній ст. 50 КК меті покарання. Підстав вважати його явно несправедливим через м`якість колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3