Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.04.2018 року у справі №920/404/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/404/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сумського обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Сіверін В.І., судді - Терещенко О.І., Слободін М.М.)

від 31.01.2018,

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради,

до Сумського обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки,

про виселення із займаного приміщення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до Господарського суду Сумської області із позовом про виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення площею 95,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Суми, пров. Терезова, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов користування приміщенням за договором № ФМ/к-027 від 20.03.2002.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення господарський суд дійшов висновків, що позивачем не доведено обставин порушення з боку відповідача умов договору оренди, зокрема, допущення відповідачем погіршення технічного стану будівлі та погіршення стану несучої спроможності будівлі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 скасовано. Прийнято нове, яким позов задоволено. Виселено Сумське обласне відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки із займаного нежитлового приміщення площею 95,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, пров. Терезова, 2.

Апеляційний суд вказав на порушення відповідачем протягом тривалого часу (15 років) своїх обов'язків за укладеним між сторонами договором оренди. Зокрема не виконувався обов'язок щодо проведення поточного ремонту приміщень, страхування приміщення. Посилався на погіршення стану будівлі та погіршення стану несучої спроможності будівлі.

Сумське обласне відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суді першої інстанції.

Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, зокрема ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Посилається на обов'язок позивача щодо сприяння роботі творчих спілок шляхом надання приміщень для їх діяльності.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що відповідач не виконує умови договору в частині проведення ремонту приміщень, їх страхування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 20.03.2002 між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради (наймодавець) та Сумським обласним відділенням Національної Всеукраїнської музичної спілки (наймач) був укладений договір користування № ФМ/к-027, згідно з умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у безкоштовне тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Суми, пров. Терезова, 2, площею 95,8 кв.м.

10.11.2006 між сторонами у справі була укладена зміна № 1 до договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002.

Відповідно до пункту 1.1 зміни № 1 до договору наймодавець передає, а наймач приймає у безкоштовне постійне користування на умовах, визначених цим договором, майно згідно опису. У користування передаються нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Суми, пров. Терезова, 2, загальною площею 95,8 кв.м. (п. 1.2 зміни № 1 до договору). Майно, згідно з умовами п. 1.3 зміни № 1 до договору, надається у користування наймачу для використання його як творча майстерня.

Розділом 2 зміни № 1 до договору сторони погодили права та обов'язки наймача.

Зокрема, наймач зобов'язався: використовувати майно відповідно до умов та за призначенням, визначеним в п.1.3 цього договору, без права перепрофілювання; щороку здійснювати за кошти, заплановані на ці цілі в бюджеті або залучені ним у інвесторів, на взаємовигідних умовах, на договірній основі, поточний ремонт, підтримувати майно у придатному для використання стані; не допускати знецінення та погіршення стану майна; здійснювати заходи щодо схоронності за кошти, заплановані на ці цілі в бюджеті або залучені ним у інвесторів, на взаємовигідних умовах, на договірній основі; протягом 15 днів з моменту підписання договору застрахувати майно, за кошти, заплановані на ці цілі в бюджеті або залучені ним у інвесторів, на взаємовигідних умовах, на договірній основі, на користь наймодавця; у разі погіршення стану майна за вини наймача, відшкодувати наймодавцю збитки; прийняти майно на баланс з приміткою, що воно знаходиться в безоплатному користуванні; у разі загибелі майна з вини наймача, відшкодувати наймодавцю його вартість (пункт 2.1 зміни № 1). Наймач має право: вимагати зміни умов договору, якщо через обставини, які він не міг передбачити, істотно і змінилися умови користування, передбачені цим договором, або істотно погіршився стан майна через форс-мажорні обставини; достроково розірвати договір, якщо майно в силу обставин, за які наймач не відповідає, знаходиться в стані, не придатному для використання (пункт 2.2 зміни № 1).

Права та обов'язки наймодавця сторони погодили у розділі 3 зміни № 1 до договору користування. Так, зокрема, наймодавець має право достроково розірвати договір у разі невиконання наймачем покладених на нього обов'язків (п. 2.1, п. 4.1), а також якщо наймач навмисно або з необережності погіршує стан майна; контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого у користування за договором; вимагати від наймача відшкодування збитків, понесених у разі несвоєчасного повернення майна, вимагати внесення змін до цього договору у разі невиконання наймачем покладених на нього обов'язків, а також, якщо наймач навмисно або з необережності погіршує стан майна (пункт 3.2 зміни № 1).

Відповідно до умов пункту 4.8 зміни № 1 до договору користування він припиняється у випадках, передбачених п. 3.2 договору; за взаємною згодою сторін; у разі загибелі або втрати майна; за рішенням суду або господарського суду.

Як встановлено господарськими судами приміщення було передане відповідачу за актом приймання-передачі приміщень, який є додатком № 1 до договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002.

У ході судового розгляду справи позивач зазначав, що ним неодноразово проводились перевірки виконання умов договору користування відповідачем. Під час яких було встановлено погіршення стану будівлі та погіршення стану несучої спроможності будівлі, приміщення знаходиться у занедбаному стані, у зв'язку з чим стан майна, переданого у користування, на думку позивача, погіршився з вини відповідача.

У зв'язку з виявленими порушеннями умов договору позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 06.01-16/171 від 30.01.2017 про припинення договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002 та необхідність повернення майна, що перебуває у користуванні відповідача, позивачеві у строк до 10.02.2017. Такий лист отриманий керівником відповідача 07.02.2017, про що свідчить його особистий підпис на ньому.

Вважаючи договір користування розірваним відповідно до приписів ст. 763 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про примусове виселення відповідача із займаного приміщення, оскільки у термін, визначений у листі позивача № 06.01-16/171 від 30.01.2017, відповідач не повернув позивачеві спірне приміщення.

Відповідач заперечував факт допущення ним погіршення технічного стану будівлі, який міг стати підставою для розірвання договору користування.

Вирішуючи спір у цій справі господарські суди дійшли висновків, що між сторонами справи існують орендні правовідносин, оскільки саме таку, на їх думку, правову природу має договір користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002. Приймаючи рішення суди керувались нормами глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Проте із такими висновками господарських судів погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата. Розмір орендної плати визначається сторонами та встановлюється договором найму.

Договір користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002 та зміна № 1 від 10.11.2006 до нього, які врегульовують спірні правовідносини передбачають безкоштовне користування нежитловими приміщеннями за адресою: м. Суми, пров. Терезова, 2, площею 95,8 кв.м.

Як визначено ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Основною кваліфікуючою ознакою договору позички є його безоплатність.

Враховуючи безоплатний характер умов договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002 та зміни № 1 від 10.11.2006 господарським судам необхідно було при вирішенні спору та оцінці доказів врахувати умови глави 60 Цивільного кодексу України, зокрема статті 834, 835 Цивільного кодексу України, якими врегульовані умови розірвання та припинення договору позички.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до ст. 300 ГПК України Верховний Суд розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості здійснювати оцінку доказів перешкоджає ухваленню нового рішення.

За таких обставин рішення господарських судів прийняті із порушенням вимог закону, висновки викладені в них, є передчасними, зробленими без належної правової оцінки всіх істотних обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду слід врахувати наведене, надати належну правову оцінку договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002, акту приймання-передачі приміщень, який є додатком № 1 до договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002, зміні № 1 від 10.11.2006 до договору користування № ФМ/к-027 від 20.03.2002, актам перевірки виконання умов договору користування, актам обстеження нежитлових приміщень, обставинам листування між сторонами, із врахуванням вимог глави 60 Цивільного кодексу України, більш ретельно з'ясувати характер і суть спірних відносин, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Сумського обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі за № 920/404/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач