Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.07.2020 року у справі №905/2268/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

cправа № 905/2268/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

представники сторін в судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Константінової Людмили Миколаївни

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020

та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020

у справі № 905/2268/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Константінової Людмили Миколаївни

до Маріупольської міської ради Донецької області

про скасування рішення Маріупольської міської ради від 05.09.2019 №7/44-4306, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Константінова Людмила Миколаївна звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області про: визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/44-4306 від 05.09.2019; визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.01.2015 у редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 (суддя Матюхін В. І.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 (колегія суддів у складі: Лакіза В. В. - головуючий, Бородіна Л. І., Здоровко Л. М. ), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Як встановлено судами обох інстанцій, рішенням Маріупольської міської ради від
25.09.2012 №6/22-2552 затверджено проект землеустрою щодо відведення і надано із земель житлової і громадської забудови, земель запасу житлової і громадської забудови в оренду строком на 5 років земельну ділянку (кадастровий №1412337200:01:014:0278) площею 0,0096 га з розміром орендної плати на рівні 5% від її грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (обслуговування та розширення нежилого приміщення (торгового павільйону) по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Сервіс компані" (продавцем) та Константіновою Людмилою Миколаївною (покупцем) 24.12.2013 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 20,7 м2.

В п. 1. даного договору зазначено, що будівля розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0096 га, кадастровий №1412337200:01:014:0278, та знаходиться у комунальній власності Маріупольської міської ради.

Рішенням Маріупольської міської ради від 30.10.2014 №6/42-4831 "Про припинення права оренди земельної ділянки гр. ОСОБА_1 і наданні земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю Константіновій Л. М." вирішено припинити право оренди земельної ділянки площею 0,0096 га гр. ОСОБА_1 та надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку (землі житлової і громадської забудови, кадастровий №1412337200:01:014:0278) площею 0,0096 га фізичній особі-підприємцю Константіновій Людмилі Миколаївні з розміром орендної плати на рівні 5% від грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (обслуговування та розширення нежилої будівлі (торгового павільйону) по АДРЕСА_1.

На виконання рішення Маріупольської міської ради від 30.10.2014 №6/42-4831 позивач 22.01.2015 уклав з Маріупольською міською радою договір оренди земельної ділянки, кадастровий №1412337200:01:014:0278, строком на 5 років (з 30.10.2014 до 30.10.2019). Згідно з п. 3.2 вказаного договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення стоку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Позивач 10.05.2019 звернувся до голови Маріупольської міської ради з заявою про продовження оренди земельної ділянки, що підтверджується заявою від 10.05.2019 та описом вхідного пакету документів № 027-01.27-02387 від 10.05.2019.

До наведеної заяви позивача не було додано проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Листом від 24.05.2019 №29668 Управління земельних відносин Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради повідомило позивача, що на підставі наданих документів Управлінням земельних відносин департаменту по роботі з активами міської ради буде підготовлено та розміщено на офіційному веб-сайті міської ради проект рішення міської ради за наведеним питанням.

Вказаний проект рішення після його погодження в порядку, встановленому Регламентом Маріупольської міської ради, затвердженим рішенням Маріупольської міської ради від 25.04.2018 №7/30-2627, буде винесений на розгляд чергової сесії міської ради. Про прийняте міською радою рішення та час його видачі буде проінформовано Центром надання адміністративних послуг.

Головним управлінням містобудування і архітектури міської ради 03.07.2019 надано зауваження №30.5/27120 до проекту рішення міської ради "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 міста фізичній особі-підприємцю Константіновій Людмилі Миколаївні".

У наведеному зауваженні зазначено, що відповідно до плану зонування території міста Маріуполя вказана земельна ділянка розташована у територіальній зоні ТР-2, до якої відносяться території вулиць, майданів (в межах червоних ліній), доріг.

Згідно з планом зонування території міста Маріуполя у зоні ТР-2 дозволяється розміщувати тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, які не мають фундаменту, зблоковані з зупинкою громадського пасажирського транспорту, загальною площею не більше 4 м2. Комплексною схемою розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Приморського району міста Маріуполя не передбачено розміщення тимчасових споруд за вищевказаною адресою".

Маріупольська міська рада 05.09.2019 прийняла рішення №7/44-4306, яким відмовила у поновленні строку оренди земельної ділянки, кадастровий №1412337200:01:014:0278. Як зазначено у оспорюваному рішенні підставою для його прийняття стало наявність зауваження Головного управління містобудування і архітектури міської ради споруд від 03.07.2019 №30.5/27120 до проекту рішення міської ради.

В свою чергу позивач 21.10.2019 знову звернувся до Маріупольської міської ради з листом, в якому повідомив орендодавця про свій намір подовжити договір оренди земельної ділянки від 26.05.2010. Зазначений лист радою отримано 23.10.2019, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції від 23.10.2019. До листа позивачем було додано два примірники проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 22.01.2015.

Маріупольська міська рада листом від 22.11.2019 №266.3-29832-09 надала відповідь на звернення позивача 21.10.2019, в якому ще раз повідомила про те, що у Маріупольської міської ради не має законних підстав для підписання додаткової угоди, посилаючись на рішення Маріупольської міської ради від 05.09.2019 №7/44-4306.

Вважаючи свої права порушеними ФОП Константінова Л. М. звернулась до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: Маріупольська міська рада прийняла рішення від 05.09.2019 №7/44-4306 про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки у формі, яка передбачена ст. 26, 59 Законом України "Про місцеве самоврядування"; із заявою про продовження оренди земельної ділянки до Маріупольської міської ради позивач вперше звернувся своєчасно (10.05.2019), але без дотримання вимог чинного законодавства щодо його оформлення, оскільки проект додаткової угоди до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі на порушення ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендарем доданий не був. Повторний лист позивача про його намір подовжити договір оренди земельної ділянки разом з проектом додаткової угоди було надіслано на адресу орендодавця 21.10.2019, тобто з порушенням строку, встановленого договором та законом. Тобто, як у травні, так і жовтні 2019 року, орендар, маючи намір подовжити орендні відносини з відповідачем, діяв без дотримання у першому випадку вимог ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а у другому - умов договору і законодавства. Наслідком недотримання позивачем умов договору і законодавства є, як домовились сторони п.3.2 договору, непоновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий №1412337200:01:014:0278, укладеного між сторонами 22.01.2015. Таким чином, в даному випадку з боку орендаря були порушені вимоги ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 33 Закону України "Про оренди землі"; прийнявши рішення від 18.06.2013 №6/28-3210, яким затверджено "План зонування території м.

Маріуполя" та рішення №7/14-1102 від 23.12.2016 "Про затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Приморського району м. Маріуполя", Маріупольська міська рада не порушила прав позивача на законне очікування виконання умов договору оренди землі, оскільки їх застосування щодо позивача пов'язане з закінченням спірного договору оренди земельної ділянки; рішення від
18.06.2013 №6/28-3210 і від 23.12.2016 №7/14-1102 не є скасованими і у встановленому законом порядку недійсними не визнані (протилежного позивачем не доведено); про наявність будівлі (тимчасової чи капітальної) площею 20.7 м2, що розташована на земельній ділянці загальною площею 0.0096 га (кадастровий номер 1412337200:01:014:0278), яка належить ФОП Константінова Л. М. на праві власності за договором купівлі-продажу від 24.12.2013, ні у рішенні міської ради про надання в оренду земельної ділянки, ні у договорі про оренду земельної ділянки не зазначено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Як зазначає позивач, судами не надано належної правової оцінки доказам та аргументам стосовно того, що рішення Маріупольської міської ради № 7/44-4306 від
05.09.2019 порушує права та законні інтереси позивача; станом на 30.10.2014 відповідач не вбачав жодних порушень чи зауважень для надання земельної ділянки в оренду позивачу; судами попередніх інстанцій не було правильно застосовано ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі."

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до
14.08.2020 та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 159/5756/18, № 313/350/16-ц.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2020 поновлено провадження у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду на
24.11.2020.

Розгляд касаційної скарги у справі не відбувся 24.11.2020 у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою від 24.12.2020 розгляд касаційної скарги призначено на 19.01.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 23.07.2020 строк.

До суду 18.01.2021 надійшло клопотання про відкладення справи, у якому представник позивача просить відкласти розгляд касаційної скарги у зв'язку з тим, що представник не зможе приймати участь у судовому засіданні через погане самопочуття та травму ноги, а також посилається на обставини карантину, введеного через розповсюдження коронавірусу COVID-19.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки до нього не додано доказів, на які посилається представник позивача як на підставу неможливості прибуття у судового засідання. Крім цього, явка представника не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. До того ж Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і скаржник протягом строку з дати відкриття касаційного провадження та по дату судового засідання не був позбавлений можливості надавати Суду відповідні клопотання та пояснення стосовно вимог касаційної скарги або заперечень відповідача на неї.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження позивач посилався, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, Верховного Суду України від
25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається.

Так правову позицію щодо розрізнення підстав поновлення договору оренди землі, передбачених ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було сформульовано Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від
10.09.2018 у справі № 920/739/17, Верховним Судом України у постанові від
25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 зазначено, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Так само і у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 Верховний Суд України дійшов висновку, що для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц Суд дійшов іншого висновку, відповідно до якого для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Колегія суддів звертає увагу, що у постановах у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від
10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов'язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За висновком Великої Палати Верховного Суду, виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього повідомлення орендарем орендодавця у відносинах оренди землі про намір продовжити та відносини шляхом звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди, що спростовує доводи скаржника про зворотне.

У розглядуваній справі суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що в силу вимог ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" самих лише обставин, що позивач як орендар після закінчення строку дії договору при відсутності заперечень відповідача (протягом одного місяця після закінчення дії договору) продовжувала користуватися земельною ділянкою і належно виконувала свої обов'язки недостатньо для поновлення договору оренди землі. При цьому позивачем не повідомлено орендодавця про свій намір поновити договір на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренди землі" не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії договору (як передбачено п. 3.2 договору), додавши проект додаткової угоди про поновлення договору на тих же умовах і на той же строк.

Позивач (орендар) в даному випадку як у травні, так і жовтні 2019 року, маючи намір подовжити орендні відносини з відповідачем, діяв без дотримання у першому випадку вимог ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (оскільки проект додаткової угоди до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі на порушення ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі" орендарем доданий не був), а у другому - умов договору і законодавства (оскільки ним не було повідомлено орендодавця про свій намір поновити договір на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренди землі" не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, додавши проект додаткової угоди про поновлення договору на тих же умовах і на той же строк), а відповідне звернення було надіслано позивачу
21.10.2019. При цьому, як встановлено судами, строк дії договору, продовжити який мав намір позивач, встановлений з 30.10.2014 до 30.10.2019.

Враховуючи викладене, цілком обґрунтованим та таким, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду є висновок судів обох інстанцій, що наслідком недотримання позивачем умов договору і законодавства, є непоновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий №1412337200:01:014:0278, укладеного між сторонами 22.01.2015, а після 30.10.2019 договір оренди земельної ділянки, кадастровий №undefined, укладений 22.01.2015 строком на 5 років, припинив свою дію.

Таким чином, Верховний Суд не вбачає порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та доходить висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін з підстав, визначених позивачем у касаційній скарзі для відкриття касаційного провадження.

Що ж до решти доводів, викладених в мотивування оскарження постанови апеляційного суду, то визначених ст. 287 ГПК України підстав для касаційного оскарження скаржник, окрім порушення норм процесуального права щодо оцінки наявних у справі доказів, скаржник не наводить, натомість висновки Верховного Суду, на які послався скаржник, стосуються лише застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим колегія суддів не здійснює їх оцінку.

Крім цього, вони не мають самостійного значення, оскільки позивачем не дотримано процедури, встановленої ст. 33 Закону, яка дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд вважає, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарського суду у цій справі ухвалені без порушення норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування в оскаржуваній частині, з викладених у касаційній скарзі мотивів, немає.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - без змін, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Константінової Людмили Миколаївни залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі № 905/2268/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.