Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.09.2025 року у справі №910/8400/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8400/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Ігнатенка С. С. (адвокат),

відповідача - Смогоринського О. В. (керівник), Білої О. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 (головуючий - Яценко О. В., судді Коробенко Г. П., Хрипун О. О.) у справі

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс"

про зобов`язання виконати умови форвардного контракту.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 04.07.2024 Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (у редакції заяви про уточнення позовних вимог від 16.07.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс" (далі - ТОВ "Лізингфінанс", Товариство, лізингодавець, продавець, відповідач) про:

1) зобов`язання ТОВ "Лізингфінанс" здійснити заміну сторони форвардного контракту на продаж транспортного засобу від 30.06.2021 (далі - форвардний контракт від 30.06.2021, Контракт) з Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" (далі - ДП "Рава-Руське лісове господарство", лізингоодержувач, Лісгосп), зазначеного як покупець, на ДСГП "Ліси України" шляхом підписання відповідної додаткової угоди з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Рава-Руське лісове господарство";

2) зобов`язання Товариства виконати умови форвардного контракту від 30.06.2021 шляхом продажу зазначеного транспортного засобу покупцю (ДСГП "Ліси України" в особі філії "Рава-Руське лісове господарство"), посилаючись на положення статей 16 104 107 509 526 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) за умовами форвардного контракту від 30.06.2021 після закінчення дії договору оперативного лізингу (оренди) від 15.06.2021 № 210615/ОЛ-0288 (далі - договір оперативного лізингу від 15.06.2021, договір № 210615/ОЛ-0288), укладеного між ДП "Рава-Руське лісове господарство" (лізингоодержувач) і ТОВ "Лізингфінанс" (лізингодавець), але не пізніше 30.06.2024, продавець (лізингодавець) зобов`язується продати транспортний засіб, що був переданий ним в користування (в оренду), а покупець (лізингоодержувач) має право його купити;

2) на підставі пункту 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 972 "Про припинення державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" та наказу ДСГП "Ліси України" від 12.01.2023 № 115 "Про затвердження передавального акта державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" було реорганізовано ДП "Рава-Руське лісове господарство" шляхом його приєднання до правонаступника, а саме ДСГП "Ліси України" в особі філії "Рава-Руське лісове господарство", до якого за передавальним актом перейшли всі права та обов`язки правопопередника (лізингоодержувача), в подальшому Підприємство про своє правонаступництво поінформувало відповідача в порядку, передбаченому укладеними між сторонами договорами, а також зазначило про необхідність вчинення заміни сторони (лізингоодержувача) у договорі оперативного лізингу від 15.06.2021 та форвардному контракті від 30.06.2021, проте, з невідомих позивачу причин сторону покупця в Контракті не було замінено;

3) ДП "Рава-Руське лісове господарство" належним чином виконувало умови договору № 210615/ОЛ-0288, що підтверджує ТОВ "Лізингфінанс" у своєму листі від 18.06.2024 № 2406-51, тоді як у форвардному контракті від 30.06.2021 наведено вичерпний перелік підстав для відмови продавця від виконання договірних зобов`язань і серед таких підставу не передбачено повернення транспортного засобу лізингодавцю;

4) на адресу покупця від продавця не надходило жодних вимог про дострокове припинення договору оперативного лізингу від 15.06.2021, тому форвардний контракт від 30.06.2021 є чинним та підлягає виконанню відповідачем, а відмова лізингодавця від продажу транспортного засобу порушує майнові права позивача як покупця.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статті 188 ГК України, статей 91 104 107 598 627 651 782 806 ЦК України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статей 74 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки:

1) договір оперативного лізингу від 15.06.2021 є достроково розірваним із 04.01.2023 у порядку підпункту 17.3.2 пункту 17.3 цього договору, а саме в зв`язку з направленням листів-вимог ТОВ "Лізингфінанс" від 05.12.2022 № 2212/353/1, від 29.12.2022 № 2212/468 про дострокове розірвання договору та їх отриманням ДП "Рава-Руське лісове господарство" 03.01.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 7902100790830 і № 7902100793619, як наслідок, зобов`язання сторін за договором № 210615/ОЛ-0288 є припиненим з огляду на повернення лізингоодержувачем предмета лізингу, що, в свою чергу, в силу положень пункту 1.3 форвардного контракту від 30.06.2021 призводить до припинення дії такого контракту, тобто Контракт вважається розірваним, а продавець (відповідач) звільняється від виконання своїх зобов`язань за Контрактом;

2) матеріали справи не містять наказу ДСГП "Ліси України" від 12.01.2023 № 115, яким затверджено передавальний акт, проте, в будь-якому випадку такий передавальний акт був затверджений лише 12.01.2023, а відтак, станом на 04.01.2023 (дата припинення зобов`язань за договором оперативного лізингу від 15.06.2021 та форвардним контрактом від 30.06.2021) ДП "Рава-Руське лісове господарство" мало відповідний обсяг цивільної правоздатності та вільно розпорядилося своїми правами та обов`язками згідно домовленостей з відповідачем (лізингодавцем);

3) договір № 210615/ОЛ-0288 і Контракт є дострокового розірваними, а зобов`язання сторін за вказаними правочинами припинені ще до настання моменту правонаступництва в ДСГП "Ліси України", то позивач не міг набути жодного матеріального правовідношення за зобов`язаннями, що станом на момент переходу прав та обов`язків лізингоодержувача до Підприємства як правонаступника вже були припинені;

4) позивач не є правонаступником прав та обов`язків ДП "Рава-Руське лісове господарство" в правовідносинах із ТОВ "Лізингфінанс", що виникли з договору оперативного лізингу від 15.06.2021 та форвардного контракту від 30.06.2021, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача виконати перед позивачем умови зазначеного форвардного контракту та здійснити заміну сторони покупця є необґрунтованими.

При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що, оскільки на момент укладення додаткової угоди від 25.04.2023 до договору № 210615/ОЛ-0288 зобов`язання Товариства та ДП "Рава-Руське лісове господарство" за договором оперативного лізингу від 15.06.2021 та форвардним контрактом від 30.06.2021 вже були припинені (з 04.01.2023), то така додаткова угода за своєю правовою природою по суті є новим договором лізингу, що не пов`язаний ані з договором № 210615/ОЛ-0288, ані з Контрактом. При цьому нового форвардного контракту між позивачем і відповідачем укладено не було.

Водночас апеляційний суд зауважив, що позивач не надав і матеріали справи не містять доказів на підтвердження своєчасного внесення Лісгоспом лізингових платежів у повному обсязі, а в зв`язку з поверненням лізингодавцю предмета лізингу за актом приймання-передачі (повернення з оперативного лізингу) основних засобів від 04.01.2023 лізингоодержувач фактично погодився з припиненням договору оперативного лізингу від 15.06.2021.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ДСГП "Ліси України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновку щодо застосування положень частини 1 статті 188 ГК України та частин 1, 3 статті 651 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору), тоді як у випадках, коли право на односторонню відмову в сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 03.06.2021 у справі № 914/2178/19, від 13.12.2021 у справі № 904/2780/19, від 29.05.2024 у справі № 914/2491/19, від 30.07.2024 у справі № 904/1593/22, як наслідок, суди залишили поза увагою той факт, що умовами договору оперативного лізингу від 15.06.2021 не передбачено повноважень лізингодавця в односторонньому порядку відмовитися від цього договору, а законом такі повноваження Товариству також не надано;

2) на теперішній час відсутній висновок щодо питання застосування норм частини 1 статті 598 та частини 1 статті 651 ЦК України в їх взаємозв`язку з нормами параграфу 1 (загальні положення про найм (оренду)) та параграфу 6 (лізинг) глави 58 цього Кодексу в подібних правовідносинах (у контексті того, чи є дострокове припинення договору лізингу наслідком підписання його сторонами акта приймання-передачі предмету лізингу з користування).

При цьому скаржник пропонує сформувати правовий висновок про те, що акт приймання-передачі предмета лізингу за своєю правовою природою є лише доказом фактичного руху майна (передача з володіння у володіння) та/або виконання частини зобов`язань за договором лізингу, в зв`язку з чим сам факт повернення предмету лізингу за актом приймання-передачі не є доказом волевиявлення сторін щодо припинення договору, якщо таке прямо не зазначено в його змісті чи в змісті договору, на виконання якого такий акт складено.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. ТОВ "Лізингфінанс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 910/8400/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.09.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 15.06.2021 між ТОВ "Лізингфінанс" (лізингодавець) та ДП "Рава-Руське лісове господарство" (лізингоодержувач) укладено договір № 210615/ОЛ-0288, за умовами пунктів 1.1, 1.5, 2.1, 3.1 якого предметом цього договору є надання лізингодавцем в тимчасове платне користування лізингоодержувачу майна (неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно законодавства України до основних фондів), набуте лізингодавцем у власність у продавця/виробника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (замовлення та додаток № 1 договору) (далі за текстом - майно або предмет лізингу) для підприємницьких цілей на визначений договором строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії цього договору і після його закінчення підлягає поверненню лізингодавцю. строк лізингу становить 36 (тридцять шість) місяців з дня підписання акта приймання-передачі предмета лізингу. Розмір місячних лізингових платежів та місячного нарахування лізингового платежу визначається в додатку № 2 до цього договору.

Згідно зі специфікацією № 1, що є додатком № 1 до договору оперативного лізингу від 15.06.2021, предметом лізингу є легковий автомобіль марки Renault Duster, номер кузова НОМЕР_1 , 2021 року випуску, вартістю 521 200 грн з ПДВ.

Додатком № 2 до договору № 210615/ОЛ-0288 визначено графік внесення щомісячних лізингових платежів - з 15.07.2021 по 15.06.2024, а також їх вартість, яка разом становить 685 614,96 грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 4.8 договору оперативного лізингу від 15.06.2021 у випадку дострокового припинення договору лізингу лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в стані, в якому він його одержав, з врахуванням нормального зносу, який визначається відповідно з нормами амортизації.

У підпункті 17.3.2 пункту 17.3 договору № 210615/ОЛ-0288 сторони погодили, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний у випадках, коли лізингоодержувач не сплачує лізинговий платіж в повному обсязі протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого у графіку сплати та нарахування лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

Абзацом 2 пункту 17.3 договору оперативного лізингу від 15.06.2021 передбачено, що лізингодавець має право вимагати дострокового розірвання договору тільки після направлення лізингоодержувачу попередження про порушення взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до підпункту 11.1.1 пункту 11.1 договору № 210615/ОЛ-0288 лізингодавець має право у межах строку дії цього договору на дострокове повернення предмету лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем лізингового платежу в повному обсязі протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого у графіку сплати та нарахування лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

За змістом пункту 11.2 договору оперативного лізингу від 15.06.2021 у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в підпунктах 11.1.1- 11.1.5 цього договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмову вимогу про дострокове повернення предмета лізингу у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у нотаріальній конторі із зазначенням строку його передачі. У випадку одержання такого повідомлення лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю. Всі витрати, пов`язані з доставкою предмета лізингу лізингодавцю, несе лізингоодержувач. Процедура дострокового повернення предмета лізингу здійснюється відповідно до чинного законодавства України і цього договору.

Згідно з пунктом 18.2 договору № 210615/ОЛ-0288 договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань і припиняє свою дію у момент закінчення строку лізингу, встановленого пунктом 2.1 цього договору.

10. 30.06.2021 між ТОВ "Лізингфінанс" (продавець) та ДП "Рава-Руське лісове господарство" (покупець) укладено форвардний контракт на продаж транспортного засобу, в пункті 1.1 якого його сторони погодили, що після закінчення дії договору оперативного лізингу від 15.06.2021, але не пізніше 30.06.2024, продавець зобов`язується продати транспортний засіб, що був переданий ним в користування (в оренду), відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору № 210615/ОЛ-0288), яка є невід`ємною частиною договору оренди, та характеристики транспортного засобу (додаток № 1 до форвардного контракту від 30.06.2021), яка є невід`ємною частиною Контракту, а покупець має право його купити.

Пунктом 1.3 форвардного контракту від 30.06.2021 передбачено, що дія Контракту залежить від виконання в повному обсязі покупцем своїх зобов`язань за договором оперативного лізингу від 15.06.2021. У разі дострокового припинення дії (розірвання) договору оренди у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) лізингоодержувачем своїх зобов`язань за ним, підтверджених відповідними документами, дія Контракту припиняється, він вважається розірваним, а продавець звільняється від виконання своїх зобов`язань за ним.

Згідно з характеристикою транспортного засобу, що є додатком № 1 до форвардного контракту від 30.06.2021, продажу підлягає легковий автомобіль марки Renault Duster, номер кузова НОМЕР_1 , 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

11. ТОВ "Лізингфінанс" звернулося до ДП "Рава-Руське лісове господарство" з вимогою від 05.12.2022 № 2212/353/1, в якій просило лізингоодержувача сплатити виниклу заборгованість у розмірі 419 449,25 грн і достроково повернути предмет лізингу.

Зазначеною вимогою лізингодавець фактично попередив лізингоодержувача про порушення умов договору оперативного лізингу від 15.06.2021, чим виконав вимоги абзацу 2 пункту 17.3 цього договору лізингу.

Отримання Лісгоспом вказаної вимоги 03.01.2023 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7902100790830.

Згодом лізингодавець звернувся до ДП "Рава-Руське лісове господарство" та ДСГП "Ліси України" з повторною вимогою від 29.12.2022 № 2212/468 про повернення предмету лізингу.

Отримання лізингоодержувачем зазначеної повторної вимоги 03.01.2023 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7902100793619.

12. Згідно з актом приймання-передачі (повернення з оперативного лізингу) основних засобів від 04.01.2023 ДП "Рава-Руське лісове господарство" повернуло ТОВ "Лізингфінанс" предмет лізингу (транспортний засіб) за договором № 210615/ОЛ-0288.

У подальшому, ДП "Рава-Руське лісове господарство" було реорганізовано шляхом приєднання до ДСГП "Ліси України" та Лісгосп припинив свою діяльність, про що 12.07.2023 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13. 25.04.2023 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оперативного лізингу від 15.06.2021 (далі - додаткова угода від 25.04.2023), за умовами пунктів 1, 2 якої в зв`язку з припиненням діяльності ДП "Рава-Руське лісове господарство", що було стороною зазначеного договору, та передачею його активів філії "Рава-Руське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", сторони вирішили замінити сторону цього договору, а саме лізингоодержувача з ДП "Рава-Руське лісове господарство" на позивача (ДСГП "Ліси України"). Строк лізингу становить до 15.06.2024.

Згідно з додатком № 1 до додаткової угоди від 25.04.2023 сторони визначили предметом лізингу автомобіль марки Renault Duster, номер кузова НОМЕР_1 , 2021 року випуску.

Додатком № 2 до додаткової угоди від 25.04.2023 передбачено графік лізингових платежів та їх вартість - 694 305,54 грн з ПДВ, з яких 283 894,10 грн з ПДВ сплачує новий лізингоодержувач за період з 26.04.2023 по 15.06.2024.

14. 18.06.2024 ТОВ "Лізингфінанс" листом № 2406-51 звернувся до ДСГП "Ліси України" з вимогою повернути предмет лізингу.

15. Посилаючись на виконання в повному обсязі своїх зобов`язань за договором оперативного лізингу від 15.06.2021, позивач надіслав відповідачу лист від 21.06.2024 № 385/21.23-ВЛ про викуп транспортного засобу (предмета лізингу) на підставі пункту 1.1 форвардного контракту від 30.06.2021.

26.06.2024 лізингодавець листом № 2606/2456 направив на адресу Підприємства проєкт договору купівлі-продажу транспортного засобу.

У відповідь ДСГП "Ліси України" листом від 27.06.2024 № 400/21.23-ВЛ зазначило, що не вбачає потреби в підписанні додаткового договору купівлі-продажу транспортного засобу, оскільки договір оперативного лізингу від 15.06.2021 та форвардний контракт від 30.06.2021 було укладено між ТОВ "Лізингфінанс" та ДП "Рава-Руське лісове господарство", правонаступником якого є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Рава-Руське лісове господарство", а тому позивач повторно просив надати рахунок для оплати придбання транспортного засобу.

16. Не отримавши запитуваного рахунку, Підприємство згідно з платіжною інструкцією від 28.06.2024 № 2200 здійснило оплату за придбання транспортного засобу за форвардним контрактом від 30.06.2021, про що повідомив лізингодавця листом від 28.06.2024 № 414/21.23.-ВЛ, в якому містилася вимога надати відповідні документи з метою належного оформлення переходу права власності на транспортний засіб.

У відповідь Товариство листом від 01.07.2024 № 01072402 зазначило про те, що між ним як продавцем та філією "Рава-Руське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" не укладався форвардний контракт на продаж транспортного засобу, у зв`язку з чим переказані грошові кошти Товариство повернуло в повному обсязі на підставі платіжної інструкції від 01.07.2024 № 8035.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення без з таких підстав.

18. Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

19. Згідно з підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 01.07.2021 № 1605-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо усунення суперечностей та уточнення визначення лізингової, орендної операції") лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу, операцій із зворотного лізингу". Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) - операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом;

б) фінансовий лізинг - господарська операція юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов`язані з правом володіння та користування об`єктом фінансового лізингу. Лізинг вважається фінансовим за наявності хоча б однієї з таких умов: об`єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов`язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об`єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об`єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об`єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; сума лізингових платежів, зазначених у договорі лізингу на момент укладення такого договору, дорівнює первісній вартості об`єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у лізинг, виготовлене за замовленням лізингоодержувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик. Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору;

в) зворотний лізинг - операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій установі (лізингодавцю) з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою (лізингоодержувачем) в оперативний лізинг (оренду) або фінансовий лізинг.

20. За змістом відсилочних норм частин 2, 3 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

21. Оскільки як на час виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом лише щодо фінансового лізингу, а саме Законом України "Про фінансовий лізинг" (чинний з 13.06.2021), то колегія суддів вважає, що правовідносини у цій справі виникли за договором оперативного лізингу, до яких згідно з частинами 2, 3 статті 806 ЦК України застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/16910/20).

Адже судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та скаржником не заперечується той факт, що укладенню між ТОВ "Лізингфінанс" і ДП "Рава-Руське лісове господарство" форвардного контракту від 30.06.2021 передувало укладення між ними 15.06.2021 договору № 210615/ОЛ-0288, який за своєю правовою природою є договором оперативного лізингу (оренди).

22. Частинами 1, 2 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

23. Відповідно до частини 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

24. Згідно з частинами 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

25. У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665 739 766 782 ЦК України). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 у справі № 756/420/17, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, від 04.03.2025 у справі № 922/1290/24).

26. Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 465/5980/17).

27. За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у виді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлено законом або безпосередньо в договорі.

Зазначений усталений висновок щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18 та в постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/11397/18, від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 № 756/420/17, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, від 04.03.2025 у справі № 922/1290/24.

28. Разом з тим колегія суддів зауважує, що відповідно імперативних положень частини 1 статті 291 ГК України, який був чинним станом на час припинення договору оперативного лізингу (оренди) від 15.06.2021 у січні 2023 року, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

29. Отже, враховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду, односторонню відмову від договору та його одностороннє розірвання слід розмежовувати як причину та наслідок.

У зв`язку з цим колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про залишення поза увагою судів того факту, що умовами договору оперативного лізингу (оренди) від 15.06.2021 не передбачено повноваження ТОВ "Лізингфінанс" відмовитися в односторонньому порядку від цього договору, а закон такі повноваження лізингодавцю також не надає, оскільки таке твердження ґрунтується на помилковому ототожненні односторонньої відмови від договору оперативного лізингу та його одностороннього розірвання, тоді як у підпункті 17.3.2 пункту 17.3 цього договору йдеться про право Товариства (лізингодавця) на одностороннє дострокове розірвання договору № 210615/ОЛ-0288 у разі порушення лізингоодержувачем зобов`язання зі внесення лізингових платежів, а саме в разі несплати лізингового платежу в повному обсязі протягом одного місяця з дня настання строку платежу.

30. Зважаючи на те, що в силу вимог частини 2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а відповідним параграфом або законом не передбачено особливостей регулювання відносин за договором лізингу транспортного засобу, колегія суддів звертає увагу на положення статті 795 цього Кодексу, згідно з якою передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

31. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц виснувала про те, що законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендодавця до орендаря, так і від орендаря до орендодавця. При цьому сторони можуть установити інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти в договорі оренди.

32. За таких обставин, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оперативного лізингу від 15.06.2021 є достроково розірваним із 04.01.2023 у порядку підпункту 17.3.2 пункту 17.3 цього договору, з чим власне погодився й сам лізингоодержувач (ДП "Рава-Руське лісове господарство"), повернувши лізингодавцю предмет лізингу за актом приймання-передачі (повернення з оперативного лізингу) основних засобів від 04.01.2023 та виконавши таким чином пункт 4.8 договору № 210615/ОЛ-0288, що, в свою чергу, в силу положень пункту 1.3 форвардного контракту від 30.06.2021 автоматично призвело до припинення дії такого контракту, тобто Контракт вважається розірваним із 04.01.2023, а продавець (відповідач) звільняється від виконання своїх зобов`язань за Контрактом.

Адже, виходячи зі змісту положень частини 2 статті 795, частини 2 статті 806 ЦК України, наслідком повернення предмету лізингу за вказаним актом є припинення зобов`язань сторін за договором оперативного лізингу від 15.06.2021.

При цьому суди попередніх інстанцій фактично врахували висновок щодо застосування статті 795 ЦК України в подібних правовідносинах, викладений в пункті 61 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 914/2491/19, на неврахування якого (висновку) помилково зазначає скаржник.

33. Колегія суддів наголошує на тому, що покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови висновок судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог цілком відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

34. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає про таке.

35. Відповідно до частин 2, 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

36. Як убачається з матеріалів справи, 04.07.2024 Підприємством пред`явлено вимога про зобов`язання Товариства здійснити заміну сторони форвардного контракту від 30.06.2021 (лізингоодержувача, покупця) з ДП "Рава-Руське лісове господарство" на ДСГП "Ліси України" шляхом підписання відповідної додаткової угоди фактично спрямована на внесення в судовому порядку змін до Контракту, який, як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій вважається розірваним із 04.01.2023, тобто припинився задовго до подання позову в цій справі. Другою позовною вимогою є зобов`язання лізингодавця виконати умови форвардного контракту від 30.06.2021 шляхом продажу зазначеного транспортного засобу покупцю - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Рава-Руське лісове господарство".

37. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

38. У пункті 28 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 903/720/24 зі спору, що виник з орендних правовідносин, викладено висновок про те, що внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення).

39. Оскільки постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 903/720/24 ухвалено та офіційно оприлюднено вже після подання позивачем касаційної скарги у цій справі (14.07.2025), колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 стані 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору зазначеною вище правового висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, наслідком чого є відмова в задоволенні позову як із підстав недопустимості внесення змін до нечинного договору, так і з мотивів .

40. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши належним чином зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

41. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

42. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень частини 1 статті 188 ГК України та частин 1, 3 статті 651 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору), тоді як у випадках, коли право на односторонню відмову в сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 03.06.2021 у справі № 914/2178/19, від 13.12.2021 у справі № 904/2780/19, від 29.05.2024 по справі № 914/2491/19, від 30.07.2024 у справі № 904/1593/22, з огляду на таке.

43. Зміст оскаржуваних рішення та постанови переконливо свідчить про те, враховуючи достовірно встановлені судами обставини припинення договору оперативного лізингу від 15.06.2021 у зв`язку з його одностороннім достроковим розірванням із 04.01.2023, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду якраз відповідно до висновку щодо застосування положень частини 1 статті 188 ГК України та частин 1, 3 статті 651 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 13.12.2021 у справі № 904/2780/19, від 29.05.2024 по справі № 914/2491/19, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник (див. також пункт 32 цієї постанови).

44. Водночас зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

45. Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм частини 1 статті 188 ГК України та частин 1, 3 статті 651 ЦК України, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 03.06.2021 у справі № 914/2178/19, від 30.07.2024 у справі № 904/1593/22, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та в зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.

46. Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої суди дійшли висновку про одностороннє дострокове розірвання лізингодавцем договору оперативного лізингу від 15.06.2021 та зумовлене цим припинення форвардного контракту від 30.06.2021 як підставу для відмови в задоволенні вимог про спонукання Товариства до виконання умов Контракту, ухвалюючи постанови від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20 (предмет позову - стягнення 315 356,91 грн попередньої оплати в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором будівельного підряду) та від 30.07.2024 у справі № 904/1593/22 (предмет позову - визнання недійсним одностороннього правочину відповідача про відмову від договору оренди), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин реалізації стороною правочину передбаченого законом (частиною 2 статті 849 та статтею 782 ЦК України) права на односторонню відмову від договору підряду та оренди відповідно.

Адже односторонню відмову від договору та його одностороннє розірвання слід чітко розмежовувати (див. пункти 25- 29 цієї постанови).

47. У свою чергу, в справі № 914/2178/19 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2021) предметом позову є розірвання договору підряду на проведення проєктних та пошукових робіт і стягнення з відповідача штрафних санкцій, а судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не розривав договір підряду в односторонньому порядку, а лише звернувся з листом-пропозицією розірвати договір та підписати додаткову угоду.

48. Таким чином, в цій справі та в справах №№ 910/10233/20, 914/2178/19, 904/1593/22, на постанови Верховного Суду в яких посилається позивач у поданій касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання у справі № 910/8400/24 та в справах №№ 910/10233/20, 914/2178/19, 904/1593/22.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

49. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування положень статті 141 ЗК України (щодо встановлення цієї статтею вичерпного переліку підстав припинення права користування земельною ділянкою), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, що наразі виключає як закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави касаційного оскарження, так і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

50. Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 1 статті 598 та частини 1 статті 651 ЦК України в їх взаємозв`язку з нормами параграфу 1 (загальні положення про найм (оренду)) та параграфу 6 (лізинг) глави 58 цього Кодексу в подібних правовідносинах (у контексті того, чи є дострокове припинення договору лізингу наслідком підписання його сторонами акта приймання-передачі предмету лізингу з користування) з огляду на таке.

51. У пункті 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України:

"У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися".

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19 та від 13.04.2021 у справі № 910/17693/19 (пункт 25).

52. У зв`язку з цим із мотивів, наведених у пунктах 20, 21, 30- 33 цієї постанови, колегія суддів відхиляє зазначені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, доводи скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 1 статті 598 та частини 1 статті 651 ЦК України в їх взаємозв`язку з нормами параграфу 1 (загальні положення про найм (оренду)) та параграфу 6 (лізинг) глави 58 цього Кодексу в подібних правовідносинах (у контексті того, чи є дострокове припинення договору лізингу наслідком підписання його сторонами акта приймання-передачі предмету лізингу з користування).

53. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю.

54. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

57. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

58. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не всупереч, а відповідно до висновку щодо застосування положень частини 1 статті 188 ГК України та частин 1, 3 статті 651 ЦК України, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 13.12.2021 у справі № 904/2780/19, від 29.05.2024 по справі № 914/2491/19, що виключає закриття касаційного провадження в справі.

60. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені в касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

61. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 910/8400/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай