Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1542/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 (головуючий - Сгара Е.В., судді: Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) у справі

за позовом Слов'янської міської ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5

про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт і привести земельну ділянку до попереднього стану,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 року Слов'янська міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) знести самочинно збудований нерухомий об'єкт на земельній ділянці площею 0,0021 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, наданій на праві особистого строкового сервітуту для розташування тимчасової споруди, та зобов'язання відповідача привести зазначену земельну ділянку до попереднього стану.

Позовна заява обґрунтовується встановленням позивачем факту розташування капітальної будівлі відповідачем на земельній ділянці, яка була надана в користування на праві особистого строкового сервітуту для розташування тимчасової споруди.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.12.2017 (головуючий - Левшина Г.В., судді Ніколаєва Л.В., Чорненька І.К.,) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване статтями 316, 317, 321, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статтею 212 Земельного кодексу України, статтями 28, 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, посилаючись на які суд встановивши, що за відповідачем було зареєстроване право власності на об'єкт, розташований на спірній земельній ділянці, що унеможливлює наявність з боку забудовника порушень правил та норм, дійшов висновку про те, що у даному випадку за умови наявності виданого паспорту прив'язки, рішення ради та договору сервітуту було відсутнє самовільне зайняття земельної ділянки з боку ФОП ОСОБА_4, тоді як на теперішній час відповідач взагалі не є власником об'єкту, який розташований на спірній земельній ділянці.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 зупинено апеляційне провадження у справі №905/1542/17 до набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №805/4462/17-а.

Ухвала мотивована посиланням на статті 227, 229, 234 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи №905/1542/17 до вирішення по суті спору у справі №805/4462/17-а, предметом позову в якій є визнання протиправними дій та бездіяльності державного реєстратора Булошник І.О. Слов'янської районної державної адміністрації щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ФОП ОСОБА_4 і скасування реєстрації права власності ФОП ОСОБА_4 на нерухоме майно за вказаною адресою, здійсненої 11.09.2017, внаслідок чого при розгляді зазначеної адміністративної справи будуть встановлені обставини, які можуть вплинути на оцінку доказів у цій господарській справі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі відповідач просить зазначену ухвалу скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 316, 321 ЦК, 74 75 227 229 236 267 269 270 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1)апеляційним судом не взято до уваги, що позовні вимоги щодо скасування реєстрації права власності на нерухоме майно у адміністративній справі стосуються ФОП ОСОБА_4, тоді як власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, є ОСОБА_5; 2) судом апеляційної інстанції не враховано, що у аналогічній справі (№905/1960/17) за позовом Слов'янської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про зобов'язання знести самочинно збудований нерухомий об'єкт на земельній ділянці та привести земельну ділянку до попереднього стану Донецьким апеляційним господарським судом 14.12.2017 було прийнято постанову без зупинення провадження у справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Слов'янська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить ухвалу залишити без змін з огляду на те, що: 1) Рада не надавала ФОП ОСОБА_4 права на забудову земельної ділянки по провулку Парковий у м. Слов'янську; 2) пов'язаність справ №905/1542/17 і №805/4462/17-а полягає в тому, що Донецький окружний адміністративний суд при розгляді справи №805/4462/17-а встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у справі №905/1542/17, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши доводи сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 376 ЦК Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз положень статті 376 ЦК дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1)земельна ділянка, на якій збудовано об'єкт, не була відведена для цієї мети; 2)власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 3) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 4)об'єкт зведено на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

При цьому, головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, провадження у справі зупиняється у випадках встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Таким чином, обов'язок суду зупинити провадження у справі обумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому за приписами статті 234 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, у мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

Зважаючи на те, що в обґрунтування позовних вимог у цій справі Слов'янська міська рада посилається на факт розташування відповідачем капітальної будівлі на земельній ділянці, яка була надана в користування за договором особистого строкового сервітуту від 08.04.2014 виключно з метою розміщення тимчасової споруди (тобто не пов'язаної фундаментом із землею) для провадження підприємницької діяльності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом не наведено мотивів на спростування того, що зібрані у справі докази не дозволяють суду самостійно встановити обставини наявності чи відсутності у спірної будівлі ознак об'єкта самочинного будівництва у розумінні частини 1 статті 376 ЦК, що, в свою чергу, виключає об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення адміністративної справи №805/4462/17-а, предметом позову в якій є реєстрації права власності ФОП ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно, знесення якого як об'єкта самочинного будівництва вимагає позивач.

Всупереч вимогам статей 227, 234, 236 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів достатньо переконливих мотивів, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду даної справи, зокрема, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення даного спору.

При цьому апеляційний суд не зазначив, у чому полягає неможливість здійснення ним перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків, зокрема, щодо недоведеності порушення прав позивача саме ФОП ОСОБА_4, оскільки наразі власником спірного об'єкта нерухомості є інша фізична особа і це стало однією з підстав відмови у позові місцевим господарським судом.

Відтак, апеляційний суд помилково дійшов категоричного висновку про те, що при розгляді зазначеної вище адміністративної справи будуть встановлені обставини, які можуть вплинути на оцінку доказів у цій господарській справі.

Додатковим підтвердженням об'єктивної можливості самостійного перегляду судом апеляційної інстанції цієї господарської справи є та обставина, що у справі (№905/1960/17) за позовом Слов'янської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про зобов'язання знести самочинно збудований нерухомий об'єкт на земельній ділянці та привести земельну ділянку до попереднього стану, спір у якій виник з подібних правовідносин, Донецьким апеляційним господарським судом 14.12.2017 було прийнято постанову без зупинення провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала від 26.03.2018 про зупинення апеляційного провадження у справі підлягає скасуванню як така, що винесена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилкове неврахування апеляційним судом того, що позовні вимоги про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно у адміністративній справі стосуються ФОП ОСОБА_4, тоді як власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, є інша особа - ОСОБА_5, а також залишення поза увагою тих істотних обставин, що у аналогічній справі (№905/1960/17) за позовом Слов'янської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про зобов'язання знести самочинно збудований нерухомий об'єкт на земельній ділянці та привести земельну ділянку до попереднього стану Донецьким апеляційним господарським судом 14.12.2017 було прийнято постанову без зупинення провадження у справі.

В свою чергу, касаційна інстанція відхиляє викладене у відзиві на касаційну скаргу помилкове твердження позивача про те, що пов'язаність справ №905/1542/17 і №805/4462/17-а полягає в тому, що Донецький окружний адміністративний суд при розгляді справи №805/4462/17-а встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у справі №905/1542/17, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, оскільки зазначене твердження не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, адміністративний позов щодо скасування реєстрації за відповідачем права власності на об'єкт самочинного будівництва має похідний характер від спору про визнання зведеної ФОП ОСОБА_4 капітальної споруди об'єктом самочинного будівництва та її знесення за позовом Слов'янської міської ради як власника земельної ділянки, а не навпаки, в зв'язку з чим, розгляд адміністративної справи жодним чином не може перешкоджати апеляційному перегляду господарської справи.

Тим більше, що у разі встановлення певних преюдиціальних обставин судовим рішенням у справі №805/4462/17-а та набрання ним законної сили, заінтересована сторонам не позбавлена можливості ініціювати перегляд судових рішень у справі №905/1542/17 за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів також зауважує, що наведений Радою аргумент про ненадання ФОП ОСОБА_4 права на забудову земельної ділянки по провулку Парковий у м. Слов'янську додатково свідчить про безпідставність зупинення провадження у справі, оскільки зазначену обставину господарський суд може встановити самостійно в межах предмета даного спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно з частинами 3, 4 статті 304 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі знайшли підтвердження під час касаційного провадження, та спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо зупинення провадження у цій справі.

З урахуванням вимог статей 227, 229, 234, 236, 300, 304, 308 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню шляхом скасування ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 як такої, що винесена з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у справі №905/1542/17 скасувати.

Справу передати на розгляд Донецького апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков