Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/1805/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову:

на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про усунення перешкод у користуванні майном

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей»

до Дніпровської міської ради

про усунення перешкод у користуванні майном.

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. Дніпровська міська рада (далі - позивач та/або Міськрада) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей» (далі - відповідач та/або ТОВ «Фірма Грінвей») в якій просила суд:

- усунути перешкоди Міськраді в користуванні земельною ділянкою, належною до земель комунальної власності територіальної громади м. Дніпро, шляхом знесення самочинно побудованих будівель та споруд торгівельного призначення під літ. «А» - торгівельні приміщення, площею 930,0 кв. м, під літ. «Б» - торгівельні приміщення, площею 1 6821,1 кв. м, під літ. «В» - торгівельні приміщення, площею 150,0 кв. м, під літ. «Г» - торгівельні приміщення, площею 400,0 кв. м, розташовані за адресою: вул. Старочумацька, буд. 8Н у м. Дніпро за рахунок ТОВ «Фірма Грінвей»;

- припинити володіння ТОВ «Фірма Грінвей» правом власності на будівлі та споруди торгівельного приміщення під літ. «А» - торгівельні приміщення, площею 930,0 кв. м, під літ. «Б» - торгівельні приміщення, площею 1 6821,1кв. м, під літ. «В» - торгівельні приміщення, площею 150,0 кв. м, під літ. «Г» - торгівельні приміщення, площею 400,0 кв. м. (РНОНМ 2796081912020), розташовані за адресою: вул. Старочумацька, буд. 8Н у м. Дніпро.

1.2. У свою чергу, від відповідача надійшла зустрічна позовна заява разом із заявою про забезпечення позову, в якій ТОВ «Фірма Грінвей» просить суд: заборонити Міськраді, її структурним підрозділам, підпорядкованим комунальним підприємствам та іншим особам перешкоджати у користуванні ТОВ «Фірма Грінвей» належним йому на праві приватної власності об`єктом нерухомого майна, розташованим за адресою: вул. Старочумацька (вул. Байкальська), буд. 8Н, м. Дніпро.

Предметом зустрічного позову є рішення виконавчого комітету Міськради від 07.05.2024 № 32-7/5 «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста» (далі - рішення від 07.05.2024 № 32-7/5). Вказаним рішенням від 07.05.2024 № 32-7/5 було доручено інспекції з питань благоустрою Міськради спільно з Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Міськради вжити заходів щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста, відгородивши бетонними блоками ділянку відповідно до графічного матеріалу, яка межує із самочинним будівництвом за адресою: вул. Старочумацька, будинки № № 8 Д, 8 М, 8 Н, м. Дніпро, що створює загрозу для життя та здоров`я людей.

Вказане рішення від 07.05.2024 № 32-7/5, на думку ТОВ «Фірма Грінвей» прямо підтверджує факт протиправних дій щодо перешкоджання в користуванні об`єкта нерухомого майна, який на праві приватної власності належить ТОВ «Фірма Грінвей», щодо якого не виносилось будь-яких рішень, ухвал судів щодо заборони в користуванні об`єктом нерухомості.

1.3. Заява про забезпечення позову ТОВ «Фірма Грінвей» також аргументована тим, що можливе вчинення дій з боку Міськради, її структурних підрозділів та підпорядкованих комунальних підприємств або від інших осіб, направлених на перешкоджання ТОВ «Фірма Грінвей» користування належним об`єктом нерухомого майна, а саме будівлею торгівельного призначення, розташованою за адресою: вул. Старочумацька, буд. 8Н, м. Дніпро, що призведе до виникнення тягара подальшого поновлення своїх порушених прав від осіб, які не залучені до участі у цій судовій справі, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Заборона вчиняти дії, направлені на вчинення перешкод у користуванні об`єктом нерухомого майна, на думку позивача, забезпечить можливість недопущення порушення прав та законних інтересів ТОВ «Фірма Грінвей».

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 у справі № 904/1805/24 (суддя Панна С. П.) заяву ТОВ «Фірма Грінвей» про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено; заборонено Міськраді, її структурним підрозділам, підпорядкованим комунальним підприємствам та іншим особам перешкоджати у користуванні ТОВ «Фірма Грінвей» належним їй на праві приватної власності об`єктом нерухомого майна, розташованим за адресою: вул. Старочумацька (вул. Байкальська), 8Н, м. Дніпро.

2.2. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції вказав, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі з високою імовірністю може призвести до того, що на день набранням законної сили будь-яким рішенням у цій справі, майно, яке є предметом цього позову, може бути передано у власність або користування іншим особам, а також може бути зіпсовано, пошкоджено або перетворено.

Це значно ускладнить (приведе до виникнення нових судових проваджень щодо спірного майна) чи зробить взагалі неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 904/1805/24 (Іванов О. Г. - головуючий, судді: Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 у справі № 904/1805/24 - скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «Фірма Грінвей» про застосування заходів забезпечення позову відмовлено у повному обсязі.

2.4. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний господарський суд зазначив, що ні до зустрічної позовної заяви, ані до заяви про забезпечення зустрічного позову заявником не додано жодних доказів, які б свідчили про порушення його прав.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вказав, що відповідачем за первісним позовом не доведено необхідність застосування заходів забезпечення позову у цій справі.

Саме лише посилання в заяві відповідача за первісним позовом про забезпечення позову на потенційну можливість порушення прав ТОВ «Фірма Грінвей», без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, суд апеляційної інстанції виснував, що оскаржувана ухвала суду не кореспондується з нормами статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (реальним порушенням прав).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 904/1805/24, ТОВ «Фірма Грінвей» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати в повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 - залишити в силі.

3.2. Скаржник вказує, що апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема, статей 136 137 ГПК України та не враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 07.03.2024 у справі № 376/918/23, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01,2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17 від 26.09,2019 у справі № 904/1417/19, від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20 та від 08.01.2024 у справі № 915/772/23.

У контексті наведених доводів скаржник вказує, що факт здійснення ТОВ «Фірма Грінвей» будівельних робіт на об`єкті нерухомого майна, належному відповідачеві на праві приватної власності та розташованому за адресою: вул. Старочумацька, буд. 8Н, м. Дніпро, не може автоматично свідчити про те, що будівництво є очевидно протиправним. Натомість, винесення Міськрадою рішення від 07.05.2024 № 32-7/5 щодо огородження бетонними блоками земельної ділянки, яка межує із об`єктом будівництва блокує заїзд та виїзд будь-якої техніки, проведення будівельних робіт на об`єктах нерухомого майна, що на праві власності належать добросовісному набувачу - ТОВ «Фірма Грінвей», перешкоджає його діяльності та користуванню об`єктом нерухомого майна, що розташоване за адресою: вул. Старочумацька, буд. 8Н, м. Дніпро.

Відтак, за твердженням скаржника, забезпечення позову є необхідним та таким, що відновить порушені права добросовісного набувача об`єкта нерухомості - ТОВ «Фірма Грінвей». У разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідач буде позбавлений права користування об`єктом нерухомості, що належить йому на праві приватної власності. Скаржник акцентує увагу на тому, що рішенням від 07.05.2024 № 32-7/5 фактично заборонено продовжувати будівництво об`єктів нерухомості на земельній ділянці, розташованій по вул. Старочумацька, 8Н, м. Дніпро, заблоковано в`їзд та виїзд будь-якої техніки, в тому числі і проїзд автомобільних транспортів.

Вказаним рішенням від 07.05.2024 №32-7/5 блокується господарська діяльність ТОВ «Фірма Грінвей», оскільки з боку позивача вживається ряд дій, спрямованих на заборону доступу ТОВ «Фірма Грінвей» до свого об`єкта нерухомості, що в майбутньому спричинить значні збитки, як за простій та псування об`єкта нерухомості, так і збитки, які полягатимуть у виникненні заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг юридичною особою.

Дії Міськради, також можуть призвести в майбутньому до погіршення стану належного ТОВ «Фірма Грінвей» майна та зниження його вартості.

Скаржник також наголошує, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту і поновленню порушених прав ТОВ «Фірма Грінвей» та виконанню рішення у цій справі. Водночас невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, що, в свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача за зустрічним позовом.

При цьому скаржник акцентує увагу на тому, що при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову, Центральний апеляційний господарський суд мав здійснити оцінку обґрунтованості доводів ТОВ «Фірма Грінвей» щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Натомість, судом апеляційної інстанції не враховано та не здійснено оцінку вищеперерахованим критеріям, що призвело до втручання у господарську діяльність невизначеного кола будь-яких інших осіб.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, положень статей 136 137 ГПК України.

Розглянувши наведені доводи, Верховний Суд зазначає таке.

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову та відмовлено ТОВ «Фірма Грінвей» у задоволенні його заяви.

Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Подібні правові висновки щодо застосування положень статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (див. постанови Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21(908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21).

За таких обставин обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13 15 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має надати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Як зазначалося вище, предметом розгляду у цій справі № 904/1805/24 є:

1) за первісним позовом: вимоги про усунення перешкод Міськраді в користуванні земельною ділянкою, належною до земель комунальної власності територіальної громади м. Дніпро, шляхом знесення самочинно побудованих будівель та споруд торгівельного призначення під літ. «А» - торгівельні приміщення, площею 930,0 кв. м, під літ. «Б» - торгівельні приміщення, площею 1 6821,1 кв. м, під літ. «В» - торгівельні приміщення, площею 150,0 кв. м, під літ. «Г» - торгівельні приміщення, площею 400,0 кв. м (РНОНМ 2796081912020), розташовані за адресою: вул. Старочумацька, буд. 8Н у м. Дніпро за рахунок ТОВ «Фірма Грінвей» та припинення володіння ТОВ «Фірма Грінвей» правом власності на будівлі та споруди торгівельного приміщення з наступним описом: під літ. «А» - торгівельні приміщення, площею 930,0 кв. м, під літ. «Б» - торгівельні приміщення, площею 1 6821,1 кв. м, під літ. «В» - торгівельні приміщення, площею 150,0 кв. м, під літ. «Г» - торгівельні приміщення, площею 400,0 кв. м. (РНОНМ 2796081912020), розташовані за адресою: вул. Старочумацька, буд. 8Н у м. Дніпро;

2) за зустрічним позовом: є рішення виконавчого комітету від 07.05.2024 № 32-7/5, яким доручено Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради спільно з Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради вжити заходів щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста, відгородивши бетонними блоками ділянку відповідно до графічного матеріалу, яка межує із самочинним будівництвом за адресою: вул. Старочумацька, будинки № № 8 Д, 8 М, 8 Н, м. Дніпро, що створює загрозу для життя та здоров`я людей.

Оскільки позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою ТОВ «Фірма Грінвей» повинно було обґрунтувати та надати докази наявності підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства, за захистом яких воно звернулося до суду.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджується матеріалами оскарження, що заявником ані до зустрічної позовної заяви, ані до заяви про забезпечення зустрічного позову не додано жодних доказів, які б свідчили про порушення його прав.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ТОВ «Фірма Грінвей» не доведено необхідність застосування заходів забезпечення зустрічного позову у цій справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції доцільно звернув увагу на те, що саме лише посилання в заяві відповідача за первісним позовом про забезпечення позову на потенційну можливість порушення прав ТОВ «Фірма Грінвей», без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Звертаючись із касаційною скаргою, ТОВ «Фірма Грінвей» не спростувало висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої ним постанови.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції положень статей 136 137 ГПК України не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Посилання скаржника на наявність рішення від 07.05.2024 № 32-7/5, колегію суддів відхиляються, адже під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При цьому посилання скаржника у касаційній скарзі на правові висновки щодо застосування положень статей 136 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких наведено у тексті касаційної скарги, колегією суддів також відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на викладене, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої постанови. Оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Взявши до уваги вищевикладене, Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

6.2. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Грінвей» залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 904/1805/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ