Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 16.05.2018 року у справі №910/1040/18 Ухвала КГС ВП від 16.05.2018 року у справі №910/10...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1040/18

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 (головуючий суддя Сулім В.В., судді Шаптала Є.Ю. і Гаврилюк О.М.)

у справі №910/1040/18

за заявою Фірми

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач - Фірма,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - Банк),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України;

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фірма звернулася до господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20.12.2017 № 7861, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем (далі - Приватний нотаріус), яким звернено стягнення на нерухоме майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого напису нотаріуса №7861, вчиненого 20.12.2017.

Згадана заява мотивована тим, що: вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису; Банк здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення суми заборгованості за кредитом, яка (сума) не є безспірною, та не надсилав поручителю ОСОБА_10 вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2018 (суддя Лиськов М.О.): заяву Фірми про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20.12.2017 № 7861, вчиненого Приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на нерухоме майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого напису нотаріуса № 7861, вчиненого 20.12.2017.

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статті 73, 74, 77, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована тим, що: вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду; невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду; застосування згаданих заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу; оскільки заявником вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, наявна можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам Фірми до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; існує реальна загроза, що у разі невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви буде неможливе виконання рішення суду, прийнятого у справі за позовом Фірми про визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки у випадку, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізоване нерухоме майно на прилюдних торгах, то в разі задоволення позову дане рішення виконати буде неможливо.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018: апеляційну скаргу Банку задоволено; ухвалу господарського суду міста Києва від 02.02.2018 у справі №910/1040/18 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви Фірми про забезпечення позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції з посиланням на положення статей 74, 76, 77, 136, 137 ГПК України мотивована тим, що: суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування та не послався на конкретні обставини, з якими пов'язувалося б утруднення чи неможливість виконання рішення суду; заявником не доведено того, що наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставини можуть ускладнити виконання рішення в даній справі, а заходи забезпечення позову зможуть забезпечити реальне виконання рішення зі справи та того, що у випадку невжиття таких заходів виконання рішення суду може бути істотно ускладнено чи унеможливлено та не порушить збалансованості інтересів сторін у даній справі; обраний заявником спосіб забезпечення позову не має належного зв'язку з предметом позову щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що свідчить про відсутність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема такий спосіб неспроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; заявником не доведено, а судом першої інстанції не обґрунтовано посилання на неможливість ефективного захисту або поновлення прав та інтересів позивача, не визначено, які саме права та інтереси підлягають захисту, не вказано, які негативні наслідки можуть настати внаслідок реалізації предмета іпотеки в рахунок неоспореної заборгованості за тілом кредиту.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Фірма зазначає, що: судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права і зроблені неправомірні висновки стосовно того, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не має належного зв'язку з предметом позову стосовно визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що свідчить про відсутність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви; у випадку незабезпечення позову існує реальна загроза безпідставного звернення стягнення та реалізація нерухомого майна заявника, що призведе до порушення його прав, і за час вирішення судового спору спірний виконавчий напис може бути виконано, що унеможливить захист порушених прав заявника у визначений статтею 50 Закону України "Про нотаріат" спосіб, - та просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 у справі №910/1040/18 повністю і залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 02.02.2018.

У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти доводів касаційної скарги та зазначає, що: задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд порушив приписи статей 74, 136 ГПК України, дійшов невірного висновку про те, що позивачем було обґрунтовано те, яким чином вжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення в даній справі, у той час як суд апеляційної інстанції, дослідивши всі обставини справи та подані докази, дійшов обґрунтованого висновку, що заява Фірми про забезпечення позову задоволенню не підлягає; касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи суперечать дійсним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, - і просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2018 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Кушнір І.В. (головуючий), Краснов Є.В. і Мачульський Г.М. справу № 910/1040/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №910/1038/18, №910/1352/18, в яких брали участь ті ж сторони з аналогічним предметом заяви та в яких Верховним Судом залишено без змін постанови судів апеляційної інстанції, котрими відмовлено у задоволенні відповідних заяв Фірми про забезпечення позову, оскільки у згаданих постановах Касаційний господарський суд звернув основну увагу на те, наскільки невжиття обраного скаржником заходу забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі: Кушнір І.В. (головуючий), Краснов Є.В. і Мачульський Г.М. передала справу №910/1040/18 на розгляд об'єднаної палати, оскільки не погоджувалася та хотіла відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №910/1038/18, №910/1352/18, тому що вважає, що "оскільки скаржник мав намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Крім того, суд вважає неможливим при розгляді заяви про забезпечення позову до подачі самого позову дослідження та оцінку доводів та мотивів, які стосуються вже суті самого майбутнього позову, оскільки це виходить за межі предмету такої заяви та може передчасно нав'язати відповідні висновки суду, який розглядатиме безпосередньо сам позов."

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/1040/18 між суддями від 06.08.2018 визначено такий склад колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Селіваненко В.П. (головуючий), Булгакова І.В., Дроботова Т.Б., Львов Б.Ю., Пільков К.М., Ткач І.В., Ткаченко Н.Г.

Розгляд касаційної скарги Фірми здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального права, Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано та зазначено таке.

Фірма, звертаючись із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, обґрунтовувала її тим, що: 23.01.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 20.12.2017 №7861 вчиненого Приватним нотаріусом, яким передбачено звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 і належить на праві власності Фірмі (далі - майно), на користь Банку. За рахунок коштів, отриманих від реалізації згаданої квартири № 191, пропонується частково задовольнити вимоги Банку виключно щодо заборгованості за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками) у розмірі: 14 857 932,43 євро, що на 13.11.2017 становить 459 147 256,92 грн., за користування Кредитною лінією, нарахованих за період з 31.10.2017 по 13.11.2017 (включно); згаданий виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також і з підстав неправомірності вимог стягувача в частині розміру заборгованості; зверненню до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису для звернення стягнення на предмет іпотеки має передувати надсилання іпотекодержателем повідомлень боржнику та майновому поручителю відповідної вимоги про усунення порушень та незадоволення зазначеної вимоги щонайменше протягом тридцяти днів; Банк не звертався з відповідною вимогою в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" до майнового поручителя ОСОБА_10, з яким Банк уклав договір поруки від 30.09.2016, та згідно з котрим поручитель солідарно відповідає перед Банком за виконання Фірмою своїх зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання за яким забезпечені іпотечним договором; вказані дії Банку є неправомірними, порушують права боржника щодо можливості виконання його обов'язку поручителем і є зловживанням з боку Банку правом на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису.

Задовольняючи заяву Фірми та вживаючи відповідні заходи забезпечення позову, місцевий господарський суд з посиланням на статті 73, 74, 77, 136, 137, 140 ГПК України виходив з того, що: вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду; невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду; застосування згаданих заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу; оскільки заявником вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, наявна можливість існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Фірми до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; існує реальна загроза, що у разі невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви буде неможливе виконання рішення суду, прийнятого у справі за позовом Фірми про визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки у випадку, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізоване нерухоме майно на прилюдних торгах, то в разі задоволення позову дане рішення виконати буде неможливо.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви Фірми про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування та не послався на конкретні обставини, з якими пов'язувалося б утруднення чи неможливість виконання рішення суду; заявником не доведено того, що наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставини можуть ускладнити виконання рішення в даній справі, а заходи забезпечення позову зможуть забезпечити реальне виконання такого рішення, та того, що у випадку невжиття таких заходів виконання рішення суду може бути істотно ускладнено чи унеможливлено та не порушить збалансованості інтересів сторін у даній справі; обраний заявником спосіб забезпечення позову не має належного зв'язку з предметом позову щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що свідчить про відсутність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, такий спосіб неспроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; заявником не доведено, а судом першої інстанції не обґрунтовано посилання на неможливість ефективного захисту або поновлення прав та інтересів позивача, не визначено, які саме права та інтереси підлягають захисту, не вказано, які негативні наслідки можуть настати внаслідок реалізації предмета іпотеки в рахунок неоспореної заборгованості за тілом кредиту.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Фірми із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ГПК України:

- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136);

- позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (частина перша статті 137).

В даному випадку Фірма на підставі пункту 5 частини першої статті 137 ГПК України просила зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Одночасно скаржник заявляв про намір подати позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважав, що такий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства через порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та неправомірність вимог стягувача в частині розміру заборгованості. Тобто майбутня позовна заява міститиме немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, Фірма обґрунтовувала її можливістю передчасної примусової реалізації майна (звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису) на прилюдних торгах до закінчення розгляду зазначеного позову.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Оскільки у даному разі Фірма мала намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що: 23.01.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 20.12.2017 №7861 вчиненого Приватним нотаріусом, яким передбачено звернення стягнення на майно на користь Банку, а позивач мав намір оскаржити такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважав, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20.12.2017 № 7861, вчиненого Приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису нотаріуса) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він мав намір звернутися до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Фірми. Тому в даному випадку Касаційний господарський суд у складі об'єднаної палати погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20.12.2017 № 7861, вчиненого Приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Враховуючи викладені обставини, Касаційний господарський суд, у свою чергу, вважає наявними підстави для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/1038/18 та у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №910/1352/18.

Отже, суд апеляційної інстанції у розгляді відповідної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви припустився неправильного застосування норм процесуального права, а саме статей 136, 137 ГПК України, що згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування ухвали місцевого господарського суду з даної справи судом апеляційної інстанції здійснено за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 277 ГПК України, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією й зазначеної норми процесуального права. Натомість ухвала суду першої інстанції від 02.02.2018 є обґрунтованою і такою, що відповідає засаді верховенства права, закріпленій у статтях 2, 11 ГПК України, тому зазначену ухвалу відповідно до статті 312 ГПК слід залишити в силі, задовольнивши, таким чином, касаційну скаргу.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги мають бути покладені на Банк, проте скаржником не порушувалося питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з переглядом касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 у справі № 910/1040/18 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.02.2018 у справі №910/1040/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Селіваненко

Судді І. Булгакова

Т. Дроботова

Б. Львов

К. Пільков

І. Ткач

Н. Ткаченко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст