Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.10.2018 року у справі №907/742/16
Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №907/742/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 907/742/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 (судді: Алданова С. О. (головуючий), Зубець Л. П., Мартюк А. І.) у справі

за позовом Фонду державного майна України

до 1) Закарпатської обласної ради,

2) Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Карпати" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

3) Приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Міністерства культури України,

2) Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

3) Державної архівної служби України,

про визнання права власності та витребування майна,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2016 року Фонд державного майна України (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до Закарпатської обласної ради (далі - облрада), Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Карпати" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Клінічний санаторій "Карпати") та Приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця") про визнання права власності на будівлю Палацу графа Шенборна, розташовану за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Карпати, буд. 1, загальною площею 2 958,5 кв.м. за державою в особі Фонду та витребування із незаконного володіння ДП "Клінічний санаторій "Карпати" будівлі Палацу графа Шенборна, розташованої за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Карпати, буд. 1, загальною площею 2 958,5 кв.м.

2. Позовну заяву аргументовано тим, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно власником спірного майна зазначену облраду, однак підставу для внесення такого запису було скасовано рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2010 у справі № 40/492. Крім того, об'єкт державної власності - Палац графа Шенборна, розташований за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Карпати буд. 1, загальною площею 2 958,5 кв.м. і перебуває на балансі, використовується ДП "Клінічний санаторій "Карпати" і був переданий під час його створення разом із цілісним майновим комплексом санаторію "Карпати".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 (суддя Борисенко І. І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Фонд звернувся до Київського апеляційного господарського суду, з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 907/742/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

5. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 справу № 907/742/16 призначено до розгляду в судовому засіданні.

6. У подальшому ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018, зокрема, у справі № 907/742/16 призначено судову оціночно-будівельну експертизу з метою визначення вартості будівлі Палацу графа Шенборна загальною площею 2 958,5 кв.м. (Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Карпати, буд. 1), проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6). На вирішення есперта поставлено питання, якою є дійсна вартість будівлі Палацу графа Шенборна загальною площею 2958,5 кв.м. (Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Карпати, буд. 1) станом на 14.11.2016. Крім цього, зазначеною ухвалою зупинено провадження у справі № 907/742/16 до надання висновку експерта.

7. Апеляційний господарський суд аргуметував ухвалу необхідністю визначення ціни позову (дійсної вартості спірного майна) для визначення реального розміру судового збору, що потребує спеціальних знань. Зупинення провадження у справі з посиланням на положення статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтовано необхідністю вчинення такої процесуальної дії з огляду на направлення матеріалів справи до відповідної експертної установи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018, Фонд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати повністю, а справу передати для подальшого розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Підставами для скасування ухвали Фонд зазначає порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема статей 99, 119, 228 Господарського процесуального кодексу України.

10. Скаржник наголошує, що експертизу у цій справі призначено судом безпідставно, адже судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. ДП "Клінічний санаторій "Карпати" надано довідку щодо балансової вартості спірного майна, відповідно до якої Фондом і було сплачено судовий збір при поданні позовної заяви у цій справі. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена довідка містить інформацію лише щодо частини спірного майна, а ціна майна наведена у довідці, є занижено і не відповідає дійсності. Фонд немає можливості надати докази дійсної вартості спірного майна, адже воно перебуває у незаконному володінні ПрАТ "Укрпрофоздоровниця".

11. Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що розгляд справи триває більше року, що негативно впливає на майнові інтереси держави, та, на думку Фонду, йдеться про затягування судового процесу, що може призвести до порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

13. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

14. Як убачається із матеріалів справи, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції з'ясував і зазначив, зокрема, що: Фонд не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на визначення вартості спірного майна; більше того, Фонд не вважає дії щодо визначення такої вартості своїм обов'язком, на думку позивача, обов'язок зі здійснення таких дій, покладено на суд, який повинен вчиняти такі дії; довідка ДП "Клінічний санаторій "Карпати" щодо балансової вартості майна містить інформацію лише стосовно частини спірного майна.

15. Причиною подання касаційної скарги стала незгода Фонду із призначенням судом апеляційної інстанції судової експертизи та зупиненням провадження у цій справі.

16. Частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

17. Відповідно до частини 1 статті 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

18. Відповідно до частини 1 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

19. У згаданих пунктах 2 і 3 частини 1 статті 287 ГПК України не зазначено щодо можливості самостійного касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про призначення судової експертизи.

20. За змістом частини 2 статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

21. Такі процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал апеляційного господарського суду окремо від остаточної постанови суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду касаційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються взагалі права на касаційне оскарження таких проміжних ухвал апеляційного господарського суду, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

22. Водночас Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

23. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

24. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

25. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

26. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

27. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

28. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

29. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

30. Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції має відмовляти у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

31. Тому з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм, недопущення порушення прав інших учасників цієї справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанцій про призначення експертизи не може бути оскаржена в касаційному порядку, та у зв'язку з цим, й про необхідність закриття касаційного провадження з перегляду ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 907/742/16 в частині призначення судової оціночно - будівельної експертизи.

32. Що ж до зупинення провадження у справі, то це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.

33. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

34. Враховуючи те, що оскарженою ухвалою суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, призначено оціночно-будівельну експертизу, а для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і в цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, апеляційний суд у цьому випадку скористався своїм правом, наданим йому процесуальним законом (частиною 1 статті 228 ГПК України), що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акта.

35. Отже, визначені названим Кодексом підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції в частині зупинення провадження у справі відсутні.

36. Аргументи скаржника (пункт 10 постанови) стосовно неправомірності та безпідставності призначення судової експертизи не можуть братися до уваги, адже судова колегія підтримує правовий висновок щодо відсутності правових підстав для касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про призначення судової експертизи окремо від рішення суду по суті спору.

37. Водночас призначення судової експертизи з порушенням основних засад судочинства, зокрема, в частині розумних строків розгляду справи (стаття 129 Конституції України, стаття 6 Конвенції) у подальшому може бути підставою для притягнення відповідних суддів до відповідальності, передбаченої законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

39. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

40. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення в частині зупинення провадження у справі.

41. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду в частині зупинення провадження у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

42. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Закрити провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 907/742/16 у частині призначення судової експертизи.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 907/742/16 у частині зупинення провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков