Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.02.2022 року у справі №910/19522/20
Постанова КГС ВП від 17.02.2022 року у справі №910/19522/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/19522/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Чумак Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про розірвання додаткової угоди.

У судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Никипорець І. Ф. (адвокат).

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" (далі - ТОВ "МВК Транс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", відповідач) про розірвання укладеної між сторонами додаткової угоди, оформленої Додатком 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 03.08.2020 № УЗ-42678269/2020-00015.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 № 40-42678269/2020-003 (далі - договір). Позивач звертав увагу на те, що відповідачем в односторонньому порядку змінено умови договору Додатком 1-8 до нього та новими умовами поставлено позивача у невигідне економічне становище перед контрагентами, що призвело до унеможливлення здійснювати відправлення за умов нових ставок.

1.3. Під час розгляду справи судом першої інстанції прийнято до розгляду, як заяву про зміну предмету позову, заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд: розірвати додаткову угоду, оформлену Додатком 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору, без застосування до ТОВ "МВК ТРАНС" будь-яких штрафних санкцій та неустойки.

2. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 (суддя Плотницька Н. Б.) позов задоволено повністю, розірвано додаткову угоду, оформлену Додатком 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору, укладену між ТОВ "МВК Транс" та АТ "Укрзалізниця" без застосування до позивача штрафних санкцій та неустойки.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач самостійно змінив умови договору Додатком 1-8, внаслідок чого поставив позивача у невигідне економічне становище, що призвело до унеможливлення здійснення відправок за умов нових ставок; зміна відповідачем тарифної політики шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, що мало місце вже після укладення сторонами додаткової угоди, зумовила виникнення обставин, за яких подальше виконання зазначеної угоди порушує для позивача співвідношення майнових інтересів та позбавляє його того, на що він розраховував при її укладенні; такі обставини на момент здійснення замовлення від 03.08.2020 не існували та позивач виходив з того, що така зміна обставин не настане; дії відповідача щодо зміни тарифів за використання вагону-зерновозу призвели до фактичного взяття позивачем збиткових довгострокових зобов`язань з виконання планів перевезення за відсутності можливості внесення змін в умови додаткової угоди та одностороннє застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення її умов за обставин неможливості її виконання; з огляду на істотну зміну обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (Мальченко А. О. - головуючий, судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі № 910/19522/20 скасоване, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що приєднавшись до договору, позивач погодився на умови, які передбачають право перевізника в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника. Таким чином, при здійсненні замовлення на умовах, передбачених Додатком 1-8, позивачеві було відомо, що ставка плати за використання власних вагонів перевізника може бути змінена, в тому числі і знижена, а отже, така зміна обставин могла настати, що виключає застосування пункту 1 частини 2 статті 652 ЦК України до спірних правовідносин.

Колегія суддів також звернула увагу, що обставини зміни економічної ситуації в країні є комерційними ризиками сторін договору та не є істотною зміною обставин у розумінні частини 1 статті 652 ЦК України та не можуть бути підставами для розірвання договору.

Отже, розірвання Додатку 1-8 до договору на підставі статті 652 ЦК України є неправомірним, оскільки позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для розірвання додаткової угоди, оформленої Додатком 1-8 до договору, як про це вказує позивач, на підставі статті 651 ЦК України, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору, оскільки змінюючи вартість послуг (базову ставку плати за використання вагонів перевізника (Спл)) для інших клієнтів відповідача, які замовляли послуги на інших умовах договору, відповідач діяв у відповідності до умов договору, при цьому, в останнього відсутнє право чи обов`язок змінювати вартість послуг замовникам послуг за спірним додатком. Крім того, позивачем не надано доказів завдання йому шкоди вказаними діями відповідача щодо зміни базової ставки плати за використання вагонів перевізника.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/19522/20, ТОВ "МВК Транс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 залишити в силі.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано норми права, а саме положення статей 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 651 652 ЦК України без урахуванням висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

3.4. Скаржник також наголошує на помилковому застосуванні судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18.

3.5. ТОВ "МВК Транс" звертає увагу, що суд апеляційної інстанції у порушення положень статті 236 ГПК України ухвалив рішення, яке не ґрунтується на підставі повного і всебічно з`ясування обставин. Так, у додатках до позовної заяви міститься претензія № 372, яка була досліджена місцевим господарським судом. Зазначена претензія, на думку скаржника, є ініціативою позивача до переговорів стосовно можливості внесення відповідних змін до договору.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 31.05.2020 АТ "Укрзалізниця" оприлюднено як публічну пропозицію для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.5. договору останній є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктами 1.6. та 1.7. договору визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

У пунктах 1.8.-1.10. договору унормовано, що умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.

Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП: - або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; - або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником. До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:

1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. ІІІ Збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;

3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки. У разі використання з 01.10.2020 власного вагону Перевізника після "подвійних операцій", передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону Перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується

Пунктом 9.4. договору унормовано, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3. договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та / або отримання послуг та / або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію. (п. 12.1. договору).

У пункті 12.2. вказано, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: - за згодою сторін; - за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; - з підстав визначених законодавством.

За змістом пункту 12.4. договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчила прийняття від ТОВ "МВК Транс" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено, що замовнику присвоєно коди відправника / одержувача: 1814; платника: 8136661, що підтверджується повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020 № 40-42678269/2020-0003.

У вказаному повідомленні зазначено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору, яким у даному випадку є № 8136661.

21.07.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої договір доповнено Додатком 1-8.

У пункті 1 Додатку 1-8 до договору визначено, що ставка плати за використання вагону перевізника1 (Спл1) - ставка плати за використання власних вагонів перевізника при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, що визначається перевізником та зазначається в оголошенні.

Відповідно до пункту 6.2. Додатку 1-8 до договору ставка плати за використання вагону перевізника1 (Спл1) в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження замовлення.

Відповідно до пункту 7.2. Додатку 1-8 до договору замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій, ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * КвагЗ, де Пн - сума неустойки за невиконання умов Додаткової угоди та/або Замовлення; Спл1 - ставка плати за використання вагонів Перевізника1 при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого Замовлення; Кнорм - показник, який визначається Перевізником та публікується в Оголошенні. Показник не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, що надається відповідно до погодженого Замовлення. КвагЗ - кількість вагонів, що недовантажені Замовником.

Згідно з п. 7.3 Додатку № 1-8 до договору у разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов`язання за договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю.

Відповідно до пункту 3.16 Додатку № 1-8 до договору у разі заборгованості замовника за перевезення з узгодженими строками та обсягами та несплати неустойки, перевізник скасовує резервування обсягу перевезень та зупиняє надання послуг; згідно п. 3.17 - у разі, якщо до 10-го числа місяця наступного за звітним замовником не погашено заборгованості за перевезення з узгодженими строками та обсягами в повному обсязі та не сплачено неустойку, перевізник в односторонньому порядку припиняє надання послуг, здійснює перерахунок розміру оплати наданої послуги за весь період надання послуги згідно замовлення та нараховує суму до сплати замовником.

31.07.2020 ТОВ "МВК Транс" відповідно до договору про надання послуг від 30.06.2020 № 8136661 надало замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 31.07.2020 №42678269/2020-00009: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 500.

Повідомленням від 03.08.2020 № УЗ-42678269/2020-00015 АТ "Укрзалізниця" розглянуто та погоджено замовлення ТОВ "МВК Транс" від 31.07.2020 № 42678269/2020-00009 з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 353; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн.

Як вбачається з умов договору (Додатку 1-2) та визнається сторонами у справі, на момент подання вказаного замовлення позивача на отримання даної послуги стандартна ставка плати за використання вагону зерновозу перевізника становила 1136,00 грн/добу, тоді як ставка плати за використання вагону-зерновозу перевізника становила: 12 місяців - 584,00 грн/добу, 11місіців - 617,00 грн/добу, 10 місяців - 649,00 грн/добу, 9 місяців - 682,00 грн/добу.

У подальшому, 04.09.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону -зерновозу перевізника складає: 05.09.2020 - 05.10.2020 - 800,00 грн/добу; 06.10.2020 - 04.11.2020 - 900,00 грн/добу; 05.11.2020 - 31.12.2020 - 1 000,00 грн/добу.

19.10.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті оприлюднила нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої ставка за використання вагону-зерновозу перевізника складає 650,00 грн/добу.

12.11.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті опублікувало оголошення про продаж послуги з використання вагонів-зерновозів (голландський аукціон) на листопад - грудень 2020 року з мінімальною добовою ставкою 530,00 грн/добу.

27.11.2020 АТ "Укрзалізниця" на офіційному сайті опублікувало оголошення про продаж послуги з використання вагонів-зерновозів (голландський аукціон) за стартовою ціною 650,00 грн та переможною ціною 533,00 грн/добу.

Водночас, як зазначає позивач, перегляду ставок за користування вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами не відбулося, а зміна стандартної ставки плати за використання вагону зерновозу перевізника відбулась 04.09.2020, тобто після того як позивач та більшість компаній замовили довгострокові вагони на інших цінових умовах.

За твердженням позивача, останній не мав та не має можливості здійснювати відправлення за новими тарифами, оскільки вказані зміни з узгодженими строками та обсягами є збитковими для товариства, тобто позивач вважає, що взяв на себе зобов`язання з відправки вантажу у вагонах перевізника, не отримуючи розмір різниці між стандартною ставкою та ставкою за довгостроковими контрактами.

Таким чином, на думку позивача, у зв`язку зі зміною в тарифах, повністю знецінена економічна обґрунтованість замовлень контрагентами вагонів-зерновозів за довгостроковими контрактами.

Крім того, 30.09.2020 за невиконання умов договору на підставі пункту 7.2 Додатку 1-8 до договору, з особового рахунку ТОВ "МВК Транс" було списано неустойку у сумі 555 968,00 грн (136 вагонів*584,00 грн*7 діб), у зв`язку з чим погіршився майновий стан позивача.

ТОВ "МВК Транс" звернулося до АТ "Укрзалізниця" з претензією № 561 від 21.10.2020 на суму 49 056,00 грн, в якій просило здійснити перерахунок та повернути неправомірно списані кошти на особовий рахунок замовника із розрахунку (12 вагонів*584,00 грн*7 діб).

Листом від 30.11.2020 № 372 ТОВ "МВК Транс" звернулося до АТ "Укрзалізниця" з пропозицією переглянути ставку за користування вагонами перевізника за довгостроковим контрактом на 12 місяців в сторону зменшення до 250,00 грн/добу без ПДВ.

При цьому, у заяві про збільшення позовних вимог позивач наголошував на тому, що у відповідності до пункту 4.1.3. Додатку 1-8 до договору замовник має право відмовитися від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до Додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим Додатком до договору, при цьому, замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбачену в розділі 7 цього Додатку до договору

Таким чином, на переконання позивача, у разі направлення відповідного повідомлення про скасування замовлення, замовник несе тягар сплати неустойки за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений у відповідному замовленні, що призведе до значних матеріальних витрат позивача та, як наслідок, до банкрутства товариства.

Посилаючись на те, що зміна тарифної політики AT "Укрзалізниця" шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, а саме, зниження ставок плати за використання власних зерновозів перевізника на загальних підставах, що мало місце після укладення сторонами Додатку № 1-8 до договору, зумовила виникнення обставин, за яких подальше виконання вказаного додатку порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило ТОВ "МВК Транс" того, на що воно розраховувало при укладенні договору, тобто обставини змінилися настільки, що якби позивач міг це передбачити, то він би не надавав замовлення на отримання послуг з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, у зв`язку з чим, на його переконання, укладена в такий спосіб додаткова угода, оформлена Додатком 1-8, підлягає розірванню в судовому порядку, без застосування до позивача штрафних санкцій та неустойки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до 1 першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Ураховуючи наведені вище, запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами цієї справи не можна вважати подібними тим, що склалися між сторонами спорів у справах № 914/2649/17, № 910/18036/17 та № 917/1307/18, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин.

Так, у справі № 914/2649/19 розглядався спір Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства "Міська оренда" про внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень від 15.10.1997 № 4280. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що умови договору щодо вартості об`єкта оренди та розміру орендної плати не відповідають чинному законодавству, а остання оцінка об`єкта оренди проводилась понад 20 років тому, що суперечить приписам частини 2 статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII та є підставою для внесення змін у договір відповідно до частини 2 статті 19, частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 632 762 ЦК України.

У справі № 917/265/18 розглядався спір Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про стягнення з Приватного підприємства "КремАвто-Плюс" 4 382 693,21 грн, у тому числі 1 597 500,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 2 669 711,05 грн заборгованості за простроченими відсотками, 38 132,08 грн пені за несвоєчасне повернення відсотків, 5 688,88 грн 3 % річних від суми прострочених відсотків, 71 661,20 грн штрафу.

У справі № 917/1307/18 спір стосувався різного тлумачення сторонами спору дати укладення договору поставки сої № 903 КЗ, з якою безпосередньо пов`язано момент виникнення зобов`язання щодо поставки товару. За спірним договором відповідач зобов`язався поставити позивачу 100 тон сої загальною вартістю 1 310 000,40 грн.

Позаяк у наведених справах надавалися висновки із застосування положень статей 639 654 ЦК України, такі висновки не мали враховуватися апеляційним господарським судом у цій справі, адже спірні правовідносини, які переглядав апеляційний суд, стосувалися вирішення спору про розірвання укладеної між сторонами додаткової угоди, оформленої Додатком 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 03.08.2020 № УЗ-42678269/2020-00015.

Окремо варто відмітити і те, що ні у справі № 914/2649/17, ні у справі № 917/265/18 та ні у справі № 917/1307/18, між сторонами спорів щодо розірвання додаткових угод, і відповідно, судом касаційної інстанції такі правовідносини взагалі не аналізувалися.

Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин в указаних вище справах. При цьому справи відрізняються предметами та підставами позовів, змістом правовідносин, фактично-доказовою бази (обставинами справи та зібраними у них доказами).

Отже, правовідносини у справах на які посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається.

З огляду на викладене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.

5.3. Водночас, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29.12.2021, тобто після подання касаційної скарги ТОВ "МВК Транс" у цій справі, судові рішення в якій переглядаються Верховним Судом, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 910/6058/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" до АТ "Укрзалізниця" про розірвання з 31.03.2021 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 № 8258580 в частині надання послуг згідно з додатком 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власний вагонах перевізника" до цього договору.

У зазначеній постанові суд касаційної інстанції, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, вказав, зокрема, що: "… частини 2 та 3 статтею 634 ЦК України врегульовують самостійні підстави для зміни чи розірвання договору, які є відмінними від підстав визначених статтями 651 652 ЦК України.

Стаття 634 ЦК України передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору (частина 2 статті 634 ЦК України).

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору (частина 3 статті 634 ЦК України).

Визначальна особливість договору приєднання полягає в тому, що у розробці його умов приймає участь лише одна з сторін, а інша - позбавлена такої можливості. Друга сторона у таких відносинах може лише приєднатися до попередньо встановлених стандартизованих умов.

Визначення умов договору лише однією з сторін може мати наслідком його "однобічність", спрямованість на задоволення інтересів однієї сторони за рахунок інтересів другої (сторони, що приєдналася).

У зв`язку з цим, частиною 2 статті 634 ЦК України, передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших (звичайних) договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.

Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.

Право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене частиною 3 статті 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку статті 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 статті 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.

Проте, у правовідносинах пов`язаних з підприємницькою діяльністю, обов`язок доведення обставин, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору покладається на сторону, що надала договір для приєднання".

З викладено слідує, що кваліфікація договору приєднання тягне за собою суттєві правові наслідки, які полягають, зокрема, у встановленні спеціальних підстав (умов) для зміни або розірвання таких договорів на вимогу сторони, що приєдналася до договору.

Розглядаючи спір у цій справі суди попередніх інстанцій установили, що 30.06.2020 між сторонами було укладено публічний договір приєднання - договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який за своєю правовою природою поєднує умови договорів про перевезення вантажу із договором про надання послуг в частині надання вантажного вагону для перевезення вантажів та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що волевиявлення позивача щодо його укладення в порядку статті 634 ЦК України висловлено у заяві про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Невід`ємною частиною вказаного договору в редакції, що оприлюднена 21.07.2020, яка вводиться з 21.08.2020, у розділі 13, визначено, з-поміж інших, Додаток 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника", згідно з пунктом 2.1 якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого Сторонами строку надання послуги), надалі в цьому додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.

Разом з тим, як місцевий господарський суд так й суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір у цій справі та приймаючи різні за змістом судові рішення, не врахували того, що при розгляді цієї справи № 910/19522/20 судами попередніх інстанцій позивач послідовно зазначав про те, що договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, до якого приєднався позивач, містить умови, явно обтяжливі для нього як сторони, що приєдналася.

Обставинами, які, за твердженням позивача, є підставою для розірвання спірного Додатку 1-8 до договору, є систематична зміна відповідачем в односторонньому порядку розміру базової ставки за договором приєднання без зміни ставки за Додатком 1-8; за відсутності укладеного між сторонами Додатку 1-8 до договору перевезення, позивач мав би право сплачувати плату за користування вагонами відповідача на рівні базової загальної ставки без взяття на себе зобов`язання щодо обов`язкового використання погодженого обсягу вагонів та сплати неустойки за їх невикористання; розмір відповідальності позивача за невиконання погодженого замовлення є абсолютно невиправданим; позивач не знав і не міг знати на час приєднання до умов "довгострокових контрактів" (які врегульовано у Додатку 1-8 до договору) з наперед обумовленими строками та обсягами послуг, що відповідач в односторонньому порядку буде неодноразово змінювати базову ставку за договором перевезення, внаслідок чого умови Додатку 1-8 до договору перевезення стануть обтяжливими для позивача.

Разом з тим, зосередившись на дослідженні підстав розірвання спірного додатку до договору на підставі положень статей 651 652 ЦК України, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що до спірних вимог застосовується спеціальна норма та дійсне обґрунтування ТОВ "МВК Транс" підстав для його розірвання.

Верховний Суд зауважує, що ураховуючи те, що умови пункту 9.4 договору перевезення передбачають право АТ "Укрзалізниця" в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника, більш детального дослідження суду потребують наслідки для сторін такої зміни.

Як свідчать матеріали цієї справи, за твердженням позивача зміна базової загальної ставки за користування вагонами, здійснена відповідачем, істотно впливає на визначення вартості послуг позивача на користь третіх осіб, при існуванні таких ставок раніше позивач не укладав би Додаток 1-8 до договору перевезення та не брав би на себе явно обтяжливі зобов`язання.

Зміна цінової/тарифної політики AT "Укрзалізниця" шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, що мало місце вже після укладення сторонами договору позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, Додатків № 1-8 до договору та поданні замовлення.

Проте, як оскаржувана у цій справі постанова (про відмову у задоволенні позову), так й рішення місцевого господарського суду (про задоволення позовних вимог) не містять належної перевірки обставин правової природи договору, спірної додаткової угоди, оформленої Додатком 1-8, а також внесення змін до договору перевезення та їх наслідків для сторін на предмет їх відповідності статті 634 ЦК України. У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій не досліджено спеціальних умов для зміни або розірвання договору приєднання на вимогу сторони, що приєдналася до договору.

Не вчинивши вказаних дій, суди припустилися неповного з`ясування обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, зокрема щодо перевірки підстав розірвання спірної додаткової угоди, оформленої Додатком 1-8 "умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника" до договору.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно із частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувану у справі постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду судам слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВК Транс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/19522/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. С. Міщенко

Ю. Я. Чумак