Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.05.2019 року у справі №910/1926/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1926/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Оболонь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 (головуючий - Буравльов С. І., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С.

А.) у справі

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Оболонь"

про витребування майна.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2019 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури №10 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Київрада) до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (далі - ПрАТ "Оболонь", Товариство) про витребування на користь територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень загальною площею 261,9кв. м. в будівлі літера "А" по вул. Богдана Хмельницького, 63 у Шевченківському районі міста Києва (далі - спірне майно, спірні приміщення).

2. Позовна заява обґрунтовується незаконним вибуттям спірного майна з комунальної власності без волевиявлення територіальної громади міста Києва як дійсного власника, а саме за відсутності прийняття Київрадою рішення про відчуження спірних приміщень, та поза рамками встановленої законом приватизаційної процедури, що є підставою для захисту порушених прав позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2019 (суддя Сівакова В. В. ) позовну заяву заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 з доданими документами повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Ухвала мотивована недоведеністю прокурором неможливості реалізації Київрадою права на звернення до суду з метою самостійного захисту своїх прав, що виключає підстави для представництва прокурором інтересів держави, а також тим, що в порушення вимог абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором не доведено дотримання ним обов'язкової процедури щодо попереднього (до подання позову) повідомлення Київради про намір звернутися до господарського суду з вказаним позовом, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази як відправки листа заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 від
14.02.2019 №43-977вих-19, на адресу позивача, так і отримання останнім цього листа.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.02.2019 та передано справу № 910/1926/19 на розгляд Господарського суду м. Києва.

6. Постанова мотивована посиланнями на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 6 Закону України "Про столицю України-місто-герой Київ" та статті 53, 275 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про набуття прокурором права на представництво інтересів держави зважаючи на виявлені прокуратурою факти порушення інтересів держави та нездійснення Київрадою захисту цих інтересів, зокрема: 1) Київська місцева прокуратура №10 неодноразово відповідними листами повідомляла Департамент комунальної власності м. Києва, Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" про триваюче досудове розслідування за фактом незаконного вибуття з комунальної власності спірних нежитлових приміщень, однак, незважаючи на отримання від органів прокуратури інформації про порушення права власності територіальної громади, Київрада та її підпорядковані органи так і не вжили заходів, спрямованих на відновлення порушеного права; 2) нормами чинного законодавства не передбачено обов'язок прокурора з'ясовувати причини, з яких відповідний орган місцевого самоврядування самостійно не здійснює захист інтересів держави у разі, якщо бездіяльність цього органу в повній мірі підтверджується матеріалами справи; 3)бездіяльність позивача підтверджується матеріалами справи, оскільки упродовж трьох років з моменту незаконної реєстрації (18.02.2016) права власності на спірне майно за фізичною особою Київрада не здійснювала захист інтересів держави у спірних правовідносинах і до суду з відповідним позовом не зверталася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з постановою апеляційного суду, ПрАТ "Оболонь" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 53, 174, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) зазначаючи в позовній заяві про невжиття Київрадою заходів щодо повернення майна територіальній громаді міста Києва незважаючи на неодноразове повідомлення відповідними листами підпорядкованих Київраді органів про триваюче досудове розслідування за фактом незаконного вибуття з комунальної власності спірних нежитлових приміщень, прокурором не надано жодного доказу (копій листів) про такі повідомлення, адресованих Київраді, натомість у матеріалах справи містяться лише копії запитів з конкретними питаннями щодо площі та реєстрації нерухомого майна та відповіді на ці запити; 2) саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, без доведення цього належними і допустимими доказами, не є достатнім для прийняття позовної заяви для розгляду по суті; 3)сама по собі обставина не звернення Київради з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави; 4) у цій справі апеляційним судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про доведеність невиконання або неналежного виконання Київрадою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади міста Києва.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Заступник прокурора м. Києва у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.05.2019 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М. ) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Оболонь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 910/1926/19, призначено здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження та зупинено касаційне провадження до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 587/430/16-ц.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Оболонь" поновлено у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення касаційного провадження у справі № 910/1926/19.

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
31.10.2019 зупинено касаційне провадження у справі № 910/1926/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.08.2020 у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. у справі № 910/1926/19 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Пільков К. М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Оболонь" у справі № 910/1926/19 поновлено у зв'язку з офіційним оприлюдненням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. Київська місцева прокуратура №10 неодноразово повідомляла Департамент комунальної власності м. Києва, Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" про триваюче досудове розслідування за фактом незаконного вибуття з комунальної власності спірних нежитлових приміщень, що підтверджується наявними у справі листами.

До позову додано лист заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 від 14.02.2019 №43-977вих-19, проте відсутні належні докази як відправлення такого листа позивачу, так і отримання останнім вказаного листа, а додана ксерокопія сторінки з журналу відправлення не є доказом здійснення відправлення чи вручення вказаного листа Київраді.

Позиція Верховного Суду

13. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

14. При зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що Київрада як власник зобов'язана самостійно та через свій виконавчий орган контролювати нерухоме майно територіальної громади міста Києва, відстежувати та перевіряти за допомогою доступних джерел стан його використання, а також виявляти порушення прав та інтересів вказаної територіальної громади, проте Київрада та її підпорядковані структурні підрозділи упродовж майже трьох років не виявили факти незаконного вибуття з володіння територіальної громади міста Києва спірних приміщень та їх незаконної реєстрації за ПрАТ "Оболонь".

15. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

16. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

17. Системне тлумачення положень частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

18. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

19. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

20. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

21. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

22. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

23. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

24. Касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про недоведеність прокурором нездійснення чи неналежного здійснення саме Київрадою захисту майнових інтересів територіальної громади міста Києва у спірних правовідносинах та вважає помилковим висновок апеляційного суду про доведеність відповідної бездіяльності Київради, з огляду на таке.

25. Відповідно до частини 1 статті 8, частини 1 статті 10 та частини 1 статті 10 1 Закону України "Про столицю України-місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

26. Згідно з частиною 2 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

27. Виходячи з системного аналізу змісту положень частини 1 статті 8, частини 1 статті 10, частини 1 статті 101 Закону України "Про столицю України-місто-герой Київ" і частини 2 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів вважає, що Департамент комунальної власності м. Києва та Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація як виконавчі органи є виключно підзвітними і підконтрольними Київраді, але не підпорядкованими їй органами, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу помилкові посилання апеляційного суду на те, що незважаючи на отримання від органів прокуратури інформації про порушення права власності територіальної громади, Київська міська рада та її підпорядковані органи і не вжили заходів, спрямованих на відновлення порушеного права.

28. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

29. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18).

30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.".

31. Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим твердженням скаржника про те, що, зазначаючи в позовній заяві про невжиття Київрадою заходів щодо повернення майна територіальній громаді міста Києва незважаючи на неодноразове повідомлення відповідними листами підпорядкованих Київраді органів про триваюче досудове розслідування за фактом незаконного вибуття з комунальної власності спірних нежитлових приміщень, прокурором не надано жодного доказу (копій листів) на підтвердження здійснення відповідного повідомлення, адресованого безпосередньо Київраді, натомість у матеріалах справи містяться лише копії запитів до Департаменту комунальної власності м. Києва, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" з конкретними питаннями щодо площі та реєстрації нерухомого майна та відповіді на ці запити.

32. Отже, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи, покладений в основу оскаржуваної постанови передчасний висновок про невжиття Київрадою заходів, спрямованих на відновлення порушеного права територіальної громади міста Києва, незважаючи на отримання від органів прокуратури інформації про порушення права місцевої територіальної громади, ґрунтується на безпідставному ототожненні обізнаності окремих виконавчих органів Київради та комунальних підприємств з обізнаністю безпосередньо Київради про незаконне вибуття спірного майна з комунальної власності.

Адже матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Київрада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів територіальної громади міста Києва та звертатися до суду з відповідним позовом до Товариства, а сама по собі обставина незвернення Київради з позовом протягом певного часового періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

33. Наведеним підтверджується правомірність доводів скаржника про те, що у цій справі апеляційним судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про доведеність невиконання або неналежного виконання Київрадою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади міста Києва.

34. Верховний Суд також враховує, що з матеріалів справи вбачається встановлення судом першої інстанції та неспростування апеляційним судом обставин недотримання прокурором обов'язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Адже до позовної заяви додано лист заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 від 14.02.2019 № 43-977вих-19, проте відсутні належні докази як направлення такого листа позивачу, так і отримання останнім вказаного листа, а самі по собі наявні у справі копії сторінки з журналу реєстрації вихідної кореспонденції та реєстру відправки кореспонденції від 14.02.2019 (остання копія не засвідчена штемпелем установи зв'язку) не є належними і достовірними доказами здійснення відправки чи вручення вказаного листа Київраді, оскільки згідно з пунктом 68 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції, чинній з
28.12.2018), про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

У зв'язку з цим колегія суддів не приймає до уваги як такий, що не має істотного значення для цієї справи, обґрунтований висновок суду апеляційної інстанції про те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язок прокурора з'ясовувати причини, з яких відповідний орган місцевого самоврядування самостійно не здійснює захист інтересів держави у разі, якщо бездіяльність цього органу в повній мірі підтверджується матеріалами справи.

Тим більше, що наразі бездіяльність Київради не можна вважати встановленою за умов відсутності будь-яких звернень прокурора безпосередньо до зазначеного органу місцевого самоврядування.

35. За таких обставин, повертаючи позовну заяву прокурору, місцевий господарський суд правильно зазначив, що прокурором у цій заяві не зазначено, в чому саме полягає неможливість Київради звернутися з позовом про витребування комунального майна, оскільки позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернулася Київська місцева прокуратура №10, має підстави і можливість самостійно захищати свої права та прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо позивачем.

36. Крім того відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених частини 4 статті 53 ГПК України.

37. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

38. Колегія суддів зауважує, що оскільки процесуальний закон не визначає, які саме положення в якому порядку (послідовності) має застосовувати суд першої інстанції у разі невиконання прокурором зазначених вище вимог, то суд, керуючись принципами диспозитивності та пропорційності господарського судочинства (статті 14, 15 ГПК України), може на свій розсуд спочатку залишити позовну заяву прокурора без руху та повернути її в разі неусунення заявником допущених недоліків у встановлений строк (частина 4 статті 174 ГПК України), або ж з урахуванням фактичних обставин справи на підставі частина 4 статті 174 ГПК України повернути позовну заяву прокурору (без її попереднього залишення без руху), чим власне і керувався Господарський суд м. Києва під час винесення ухвали від 26.02.2019.

39. Разом з тим з наведених вище мотивів Верховний Суд відхиляє безпідставні доводи заступника прокурора м. Києва, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

40. З урахуванням вищевикладеного Верховний Суд вважає, що допустивши неправильне застосування норм матеріального права (статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 8, 10 Закону України "Про столицю України-місто-герой Київ") і порушення норм процесуального права (статті 53, 174 ГПК України), та зважаючи на непідтвердження прокурором у цій справі підстав для представництва інтересів держави в особі Київради, уповноваженої здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали місцевого суду про повернення позовної заяви, внаслідок чого касаційна скарга підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

43. За наведених обставин висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають положенням статей 53, 74, 79, 86, 174, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

44. В свою чергу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність повернення позовної заяви прокурора у зв'язку з непідтвердженням ним підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

45. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Оболонь" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 910/1926/19 скасувати.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.02.2019 у цій справі залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

К. М. Пільков