Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.11.2019 року у справі №908/1320/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1320/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Багай Н. О.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 (судді: Орєшкіна Е. В., Кощеєв І. М., Подобєд І. М. ) у справі

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільнянськ

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про поновлення договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. У травні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Вільнянськ" (далі - СВК "Вільнянськ") звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009 (далі - договір), зареєстрованого Запорізькою регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 № 040926000014, на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди у редакції, викладеній у позовній заяві.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовано належним виконанням позивачем як орендарем земельної ділянки своїх обов'язків за договором, своєчасне повідомлення орендодавця про намір поновити договір, з направленням всіх документів. Проте, ГУ Держгеокадастру безпідставно у листах від 17.01.2019 і від 13.03.2019 вимагало надання інформації або документів, які містять відомості щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору частині сплати орендної плати, а також документів про підтвердження проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, чого не передбачено чинним законодавством.

Крім того, позивач зазначив, що ГУ Держгеокадастру йому було повідомлено, що продаж права оренди окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) надасть змогу збільшити фінансові надходження від орендної плати.

1.3. СВК "Вільнянськ" 11.07.2019 подало до Господарського суду Запорізької області заяву про забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру до моменту прийняття остаточного рішення у цій справі вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,2467 га, кадастровий номер 2321585000:01:001:0054, а саме:

- включати зазначену земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання цієї земельної ділянки;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо зазначеної земельної ділянки.

1.4. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано наявністю правових підстав для застосування судом положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України із зазначенням, що на час подання позову у цій справі (29.05.2019) інформація про зареєстроване речове право оренди СВК "Вільнянськ" на земельну ділянку площею 10,2467 га, кадастровий номер 2321585000:01:001:0054 містилася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.11.2018, копію якого було додано до позову. Однак станом на 10.07.2019 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, інформація про право оренди СВК "Вільнянськ" на земельну ділянку, що є предметом договору у цьому спорі була виключена.

Підставою для скасування уповноваженими особами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у Державному реєстрі речових прав зареєстрованого за СВК "Вільнянськ" права оренди на зазначену земельну ділянку став лист ГУ Держгеокадастру від 16.04.2019 № 32-8-0.1-1963/2-19, яким доводилось до відома про припинення договору оренди.

Отже, ураховуючи, що відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (тобто відповідачем у цій справі), відповідно до положень Земельного кодексу України до повноважень відповідача належать розпорядження землями сільськогосподарського призначення на відповідній території, СВК "Вільнянськ" наголосив про існування об'єктивних підстав вважати, що відповідач може вчинити дії, направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 56 Закону України "Про землеустрій", яка визначає вид та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об'єднання земельних ділянок, а отже змінить предмет договору оренди шляхом скасування існуючого кадастрового номера та присвоєння нових таких номерів, і може здійснити їх передачу у власність (як розпорядник) іншим самостійно визначеним особам, без врахування існування в суді спору, що в свою чергу унеможливить прийняття судом рішення про задоволення позову у разі наявності підстав для його задоволення.

СВК "Вільнянськ" також акцентує, що невжиття таких заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних прав) та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, позивач зазначив, що дії відповідача щодо земельних ділянок стали приводом для непоодиноких судових спорів і, оскільки ГУ Держгеокадастру відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр" є адміністратором інформаційної бази Державного земельного кадастру, приховуючи свої дійсні наміри та з метою унеможливлення виконання рішення суду позивачами у аналогічних справах та створення ним штучних перешкод, може здійснити (та здійснює) зміну кадастрового номера земельної ділянки шляхом доступу та внесення до Державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" уможливить ефективний захист прав позивача та як наслідок задоволення позову. У разі включення відповідачем земельної ділянки, що є предметом договору, до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та безпосередньо організація таких торгів, та/або внесення ним змін до Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки, у разі задоволення позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 (судді:

Проскуряков К. В., Азізбекян Т. А., Зінченко Н. Г. ) у задоволенні заяви СВК "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1320/19 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості доводів заявника, ненаданням ним належних доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.07.2019 у справі, прийнято у справі нове рішення, яким заяву СВК "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково: заборонено ГУ Держгеокадастру до моменту прийняття остаточного рішення вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,2467 га, кадастровий номер 2321585000:01:001:0054, а саме:

- включати зазначену земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах); - вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання цієї земельної ділянки.

У решті у задоволенні заяви відмовлено.

2.3. Суд апеляційної інстанції установив наявність підставі для застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та доведеність заявником обставин для вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас вимогу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції визнав такою, що не відповідає предмету спору і способу захисту права, який обраний СВК "Вільнянськ", оскільки ГУ Держгеокадастру в межах настатті 33 Закону України "Про оренду землі" повноважень має право видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019, ГУ Держгеокадастр у касаційній скарзі просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, наголошуючи, що суд апеляційної інстанції не дослідив дійсний характер правовідносин сторін у справі і прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник акцентує, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Проте самі лише посилання позивача. Виходячи із власних, не підтверджених належним чином припущень про утруднення виконання судового рішення. Не є достатньою підставою для забезпечення позову.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу СВК "Вільнянськ", заперечуючи проти її задоволення, наголошує на правильності висновків суду апеляційної інстанції та безпідставності доводів касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві з посиланням, у тому числі, на правову позицію судів під час розгляду аналогічних справ.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи, предметом позову СВК "Вільнянськ" є вимога про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, зареєстрованого Запорізькою регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від
26.02.2009 за № 040926000014, на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди у редакції, викладеній у позовній заяві на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивачем оспорюється відмова відповідача в поновленні договору оренди земельної ділянки та позов направлений на встановлення права позивача щодо поновлення такого договору. Отже, об'єктом спірних правовідносин у цій справі є речове право оренди на земельну ділянку.

При цьому, суд апеляційної інстанції установив, що ГУ Держгеокадастру вчинило дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна про припинення речового права позивача, незважаючи на наявність спору в суді.

4.3. Відповідно до частини 1, абзацу 3 частини 2 статті 791 та частини 4 статті 122 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом положень абзацу 2 частини 10 статті 24 та частини 6 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

4.4. Суд апеляційної інстанції з урахуванням положень чинного законодавства дійшов висновку, що в межах своїх дискреційних повноважень ГУ Держгеокадастру, яке здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, має право передавати їх в оренду, зокрема, і шляхом проведення аукціону, формувати земельні ділянки, здійснювати їх об'єднання та поділ, передавати у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства по 2,0 га землі та вчиняти інші розпорядчі дії щодо землі, зокрема й спірної земельної ділянки.

Зазначені повноваження відповідача визначені Земельним кодексом України, Законами України "Про державний земельний кадастр ", "Про землеустрій".

4.5. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду від
16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Отже, оскільки у цьому випадку орендар звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.6. Ураховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції задовольняючи заяву СВК "Вільнянськ" (орендаря земельної ділянки) про забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держгеокадастру до моменту прийняття остаточного рішення у цій справі вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,2467 га, кадастровий номер 2321585000:01:001:0054, а саме включати цю земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) і вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об'єднання цієї земельної ділянки, правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами оскарження, ГУ Держгеокадастру вчинило дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна про припинення речового права позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у цьому випадку наявні обставин, відповідно до яких здійснення відповідачем під час вирішення цього спору дій із спірною земельною ділянкою фактично порушить принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах цього спору, і зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав звертатися до набувачів речових прав на цю земельну ділянку з інших підстав.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності забезпечення можливості реального та ефективного судового захисту переважного права орендаря на оренду земельної ділянки у разі прийняття рішення про задоволення позову є правильним і законним.

Суд апеляційної інстанцій установив, а скаржник не спростував, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві до моменту прийняття остаточного рішення у цій справі вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,2467 га, кадастровий номер undefined не порушить прав та охоронюваних законом інтересів ГУ Держгеокадастру чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (статтею 300 Господарського процесуального кодексу України)

5.2. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 постановлено із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає, а викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для її скасування.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 908/1320/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Н. О. Багай