Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.08.2019 року у справі №925/1288/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1288/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - Ленько М. М.,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - Ульянов С. М.,

третьої особи - Ульянов С. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду Черкаської області

у складі судді Кучеренко О. І.

від 17.04.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А., Дідиченко М. А.

від 08.07.2019

за позовом Фонду державного майна України

до Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод", Приватного підприємства "Старк-2"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні 2 відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра-Будсервіс"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод", Приватного підприємства "Старк-2" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2003, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Черкаський приладобудівний завод" та Приватним підприємством "Старк-2".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідачами були порушені вимоги законодавства щодо продажу державного майна, яке не підлягало приватизації та не могло бути відчужене третій особі.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Фонд державного майна України є акціонером Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" та володіє 99,4554% акцій вказаного товариства, що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах від
09.10.2018.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір внеску Фонду державного майна України до статутного фонду товариства становить 14 531 970,00 грн.

Наказом Фонду державного майна України від 19.08.1998 №25-ПП, затверджений план приватизації майна Державного підприємства "Черкаський приладобудівний завод" та припинена діяльність комісії з приватизації майна Державного підприємства "Черкаський приладобудівний завод", яка створена наказом Фонду державного майна України від 23.09.1997 №36-ПК. На Директора департаменту сертифікаційної приватизації покладено обов'язок із продажу акцій, у строки які визначені у плані приватизації підприємства.

17 жовтня 2002 року відбулись загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Черкаський приладобудівний завод"), які оформлені протоколом №2.

Відповідно до протоколу від 17.10.2002 № 2 у загальних зборах взяли участь Фонд державного майна України, в особі представника за довіреністю №449 від
17.10.2002 Кобзаренка В. В., який володів 57 811 292 голосами, що на час проведення загальних зборів складало 99,46% статутного фонду товариства та працівники товариства, які були власниками акцій, що становило 107 620 голосів та складало 0,19% статутного фонду товариства.

Порядок денний загальних зборів товариства, серед інших питань, включав пункт 4, яким було передбачено реалізацію об'єктів: незавершене будівництво профілакторію, незавершене будівництво житлових будинків, учбове містечко, відкрита земельна ділянка 46,5 тис. кв. м.

За результатами підрахунку голосів при голосуванні з вказаного питання голосували 57 918 912 голосів, "за" проголосувало 57 918 912, "проти" 0 голосів, "утрималися" 0 голосів.

У додатку №1 до протоколу від 17.10.2002 №2 зазначений перелік об'єктів, що підлягають реалізації, у пункті 3 якого вказана земельна ділянка 46,5 тис. кв. м.

11 листопада 2002 року відбулось засідання правління Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Черкаський приладобудівний завод"), яке оформлено протоколом №63.

У протоколі від 11.11.2002 № 63 зазначено, що для поповнення обігових коштів та виплати заробітної плати загальними зборами 17.10.2002 було прийнято рішення про продаж нерухомого майна, у тому числі і згідно додатку №1, додатку №2 до протоколу загальних зборів від 17.10.2002 №2, та погоджено питання щодо виставлення цих об'єктів на торги біржі через біржового посередника ЧФ ТБ "Всеукраїнська біржа нерухомості".

На вказаному засідання правління Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" був присутній представник Фонду державного майна України.

12 листопада 2002 року відбулось засідання спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Черкаський приладобудівний завод"), яке оформлено протоколом №13.

На засіданні спостережної ради, на якій був присутній представник Фонду державного майна України, було затверджено рішення правління Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" від 11.11.2002 №63 щодо виставлення на торги біржі через свого посередника ЧФ ТБ "Всеукраїнська біржа нерухомості" майно, серед якого і нерухоме майно згідно із додатками №1 та додатків №2 до протоколу загальних зборів акціонерів від 17.10.2002 № 2.

Реалізацію майна доручено здійснювати голові правління Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" Соломко В. А.

Головою правління Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" до Товариства з додатковою відповідальністю "Март" був направлений лист №50-135, у якому посилаючись на договір від 16.05.2002 №23/1/02/131, останній просив виставити на торги частину майнового комплексу з вагончиком охорони і асфальтовою площадкою загальною площею 4,65 га з початковою вартістю 200 000
грн. (у т. ч. ПДВ).

У газеті "Черкаський край" від 30.05.2003 №42 ЧФ ТБ "Всеукраїнська біржа нерухомості" було опубліковане повідомлення про проведення аукціону (біржових торгів) із продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод", серед якого і автостоянка з охоронною спорудою та асфальтовим замощенням, земельна ділянка площею 4,65 га, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1.

01 липня 2003 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Март", згідно з угодою на брокерське обслуговування №23-1/02/131 від 16.05.2002 від імені та в інтересах Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" (далі - Продавець) та Приватним підприємством "Старк-2" (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець продав і зобов'язався передати у власність Покупця частину комплексу ділянки №2 за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, що належить Продавцю на праві власності та частку в праві власності на спільні інженерні комунікації (мережі) цього комплексу будівель. Об'єктом купівлі-продажу є площадки ІІ, ІІІ, охоронна споруда П-1; огорожа №4 та частина огорожі №6.

Відповідно до пункту 1.3 Договору продаж об'єкта проводиться відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 17.10.2002 (протокол №2), рішення Правління від 11.11.2002 (протокол №13), рішення Спостережної ради від
12.11.2002 (протокол №13) та угоди між Продавцем та Товариством з додатковою відповідальністю "Март" від 16.05.2002 №23-1/02/131.

Згідно з пунктом 1.4 Договору об'єкт належить Продавцю на підставі наказу Фонду державного майна України від 11.09.1998 №40-АТ, що підтверджено витягом №660587 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 29.05.2003 Комунальним підприємством "Черкаське ОБТІ". Об'єкт зареєстрований у КП "Черкаське ОБТІ" записаний у реєстраційну книгу №20 за реєстрованим № 1655.

У пункту 1.5 Договору зазначено, що відповідно до протоколу аукціону №3/1 від
01.07.2003 об'єкт продано за 166 666,67 грн та ПДВ 33 333,33 грн, разом 200
000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.1 Договору об'єкт переходить у власність Покупця після повної сплати ціни продажу об'єкта, про що сторони зобов'язуються протягом трьох робочих днів після оплати підписати акт звірки взаєморозрахунків та приймання-передачі майна у власність.

У додатку до Договору доданий план земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5 /1, у якому зазначено, що земельна ділянка (орієнтовна площа 4,65 га) переходить до Приватного підприємства "Старк-2" у користування.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та зареєстрований на товарній біржі "Всеукраїнська біржа нерухомості" (Черкаська філія), реєстраційний №35-1.

23 липня 2003 року між Продавцем та Покупцем був підписаний акт звіряння взаєморозрахунків та приймання-передачі майна, відповідно до якого у власність Покупця передано частину комплексу ділянки №2, а саме: площадки ІІ, ІІІ, охоронну споруду П-1, огорожу №4 та частину огорожі №6 за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5 /1.

Відповідно до наказу №393 Управління містобудування та архітектури Черкаського міського виконавчого комітету, з метою упорядкування нумерації будинків та споруд та території міст, згідно з рішенням міськвиконкому №519 від 22.08.2002 "Про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси", споруди (літ, П-1) з площадками ІІ і ІІІ надано порядковий вуличний знак №19/1 по вул. 30 річчя Перемоги.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля охоронної споруди, П-1, площадки ІІ, ІІІ, огорожа 4,7 за адресою вул. 30 річчя Перемоги, буд 19/1, м. Черкаси на праві приватної власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра Будсервіс".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.04.2019 у справі №925/1288/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- застосування пункту 140 Державної програми приватизації на 2000, 2001, 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки на час прийняття рішення загальними зборами товариства та укладення оспорюваного правочину, наказом Фонду державного майна України був затверджений план приватизації, тобто приватизація майна була завершена та 99,46 % акцій передані Фонду державного майна України, які на час розгляду справи належать позивачу;

- Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Закони України "Про державну програму приватизації на 1997 рік", Закони України "Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки" не містять будь-якої інформації щодо Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод", оскільки з 1998 року майно належить товариству (на праві власності або іншого речового права), а позивач здійснює свої корпоративні права щодо діяльності товариства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2019 у справі №925/1288/18 змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції. У решті рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2019 у справі №925/1288/18 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- укладення оспорюваного договору суперечить пункту 140 Державної програми приватизації на 2000, 2001, 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" (в редакції, чинній станом на час укладення оскаржуваного правочину), оскільки сума продажу об'єкта за оскаржуваним договором перевищує суму, еквівалентну 14 000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України на дату укладення такого договору;

- Фондом державного майна України не видавався наказ про завершення приватизації (продажу) всіх акцій Відкритого акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод";

- план приватизації в частині продажу акцій (а не їх передачі Фонду державного майна України) виконаний не був;

- корпоративні права, що належать державі у статутному капіталі Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" у розмірі 99,4554% є об'єктом управління державної власності;

- Відкрите акціонерне товариство "Черкаський приладобудівний завод" було включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток № 2 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації");

- майно за оспорюваним договором не могло бути відчужено на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані;

- позивач звернувся з даним позовом після спливу позовної давності, оскільки Фонд державного майна України, як засновник Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" і як орган, який наділений повноваженнями щодо управління корпоративними правами держави у статутному капіталі господарських товариств, в особі уповноваженого представника приймав участь у загальних зборах акціонерів товариства, які відбулися 17.10.2002, голосував за прийняття рішення про відчуження майна товариства, у тому числі об'єкта за оспорюваним договором; позивач приймав участь на засіданні спостережної ради під час вирішення питання щодо розпорядження нерухомим майном та виставлення на товарну біржу майна, у тому числі, відчуженого за оспорюваним договором; причин поважності пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України та порушено статті 165, 170 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутня заява сторони у спорі про застосування строків позовної давності;

- на думку скаржника, позовна давність повинна застосовуватись судом лише за заявою сторони, однак про сплив позовної давності другим відповідачем зазначено у відзиві на позов. Відзив та заява це два різні процесуальні документи та вимоги до них врегульовані різними статтями Господарського процесуального кодексу України.

- матеріали справи не містять жодного доказу, яким би було підтверджено обізнаність Фонду державного майна України чи докази направлення позивачу копії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2003.

6. Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2003, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Черкаський приладобудівний завод" та Приватним підприємством "Старк-2".

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статті 215 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити статті 215 Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фонд державного майна України є акціонером Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" та володіє 99,4554% акцій вказаного товариства, що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах від 09.10.2018.

Таким чином, корпоративні права, що належать державі у статутному капіталі Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" у розмірі 99,4554% є об'єктом управління державної власності.

Відповідно до пункту 39 Державної програми приватизації на 2000, 2001, 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" (в редакції чинній станом на час укладення оскаржуваного правочину) план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформляється наказом відповідного державного органу приватизації. У разі закріплення у державній власності пакета акцій план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним за умови продажу всіх акцій, за винятком закріплених.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 №169-р закріплено у державній власності на 3 роки пакет акцій у розмірі 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція ВАТ "Черкаський приладобудівний завод".

Апеляційним господарським судом встановлено, що 3-х річний строк сплинув у 2001 році, а план приватизації в частині продажу акцій виконаний не був, наказу про завершення приватизації (продажу) всіх акцій Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" Фондом державного майна України не видавалось.

Отже, правовий режим майна не був змінений з огляду на не завершення процедури приватизації.

В свою чергу, відповідно до пункту 140 Державної програми приватизації на 2000, 2001, 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" (в редакції чинній станом на час укладення оскаржуваного правочину) до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється, зокрема, відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2003 суперечить пункту 140 Державної програми приватизації на 2000, 2001, 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" (в редакції чинній станом на час укладення оскаржуваного правочину), оскільки сума продажу об'єкту за оскаржуваним договором (200000,00 грн) перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR (85120 грн) за курсом, встановленим Національним банком України на дату укладення такого договору (6,08 грн за 1 євро).

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено, зокрема, перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно із додатком 2, до якого включено Відкрите акціонерне товариство "Черкаський приладобудівний завод". Відтак, майно, що є предметом спірного договору не могло бути відчужено на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Враховуючи наведене, встановивши, що майно, яке є предметом спірного договору не могло бути відчужено та те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.07.2003 суперечить пункту 140 Державної програми приватизації на 2000, 2001, 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, Приватним підприємством "Старк-2" було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Оспорюваний договір укладено 01.07.2003, тобто до 1 січня 2004 року - дня набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільного кодексу України.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв до 1 січня 2004 року, позовна давність - це строк, у межах якого особа, право якої порушено, може звернутися до суду з вимогою про його захист.

Позовні вимоги про визнання угод недійсними не належали до вимог, на які відповідно до статті 83 Цивільного кодексу Української РСР не поширювалася позовна давність.

Тому до позовів про визнання угод недійсними застосовувався загальний строк позовної давності - три роки (стаття 71 Цивільного кодексу Української РСР).

Згідно із статтею 80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Касаційний суд зазначає, що наведений припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального, при пункту 140 Державної програми приватизації на 2000, 2001, 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18).

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач, як засновник Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" та як орган, який наділений повноваженнями щодо управління корпоративними правами держави у статутному капіталі господарських товариств, в особі уповноваженого представника приймав участь у загальних зборах акціонерів товариства, які відбулися
17.10.2002 та голосував за прийняття рішення про відчуження майна товариства, у тому числі і за об'єкт оспорюваного договору - земельну ділянку 4,64 га (автостоянка з охоронною спорудою та асфальтованим замощенням).

Зазначеним рішенням загальних зборів було погоджено внесення змін до статуту Товариства, згідно із якими до повноважень спостережної ради віднесені повноваження з погодження проведення операцій щодо розпорядження нерухомим майном.

12.11.2002, на засіданні спостережної ради Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод", в якому приймав участь представник позивача, було погоджено рішення правління Акціонерного товариства "Черкаський приладобудівний завод" щодо виставлення на товарну біржу майна, в тому числі, відчуженого за оспорюваним наразі договором.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що наведеним підтверджується обізнаність позивача щодо прийняття рішення про реалізацію майна. При цьому, будь-яких доводів стосовно того, що саме перешкоджало позивачу раніше оскаржити договір з огляду на прийняття за участю його представника рішення щодо відчуження майна, не наведено.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що причин поважності пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується касаційний господарський суд, про пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

Аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у справі №925/1288/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

О. О. Мамалуй