Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.11.2018 року у справі №904/1615/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/1615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (Далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна")

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018

(Суддя - Воронько В.Д.)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018

(Головуючий суддя - Антонік С.Г.; судді - Іванов О.Г., Дармін М.О.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", м.Київ

до Підприємства об"єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 203 287, 84 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" (Позивач) 18.04.2018 звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (Відповідач), про стягнення пені у сумі 38750,75 грн, 3% річних у сумі 13226,43 грн та інфляційних втрат у сумі 151310,66 грн.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 686/14-ТЕ-5 купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами 09.12.2014.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі №904/1615/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства об'єднання громадян Криворізьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України інфляційні нарахування в сумі 2241,06 грн, 3% річних в сумі 118,33 грн, пеню в сумі 1076,85 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 51,54 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Відмовляючи у повному задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що:

3.1. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (Далі - Закон № 1730-VIII);

3.2. відповідно до ч. 3 ст. 7 наведеного Закону №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

3.3. встановивши, що Відповідач погасив заборгованість до набрання чинності Законом (до 30.11.2016), отже, нараховані позивачем інфляційні та 3% річних підлягають списанню, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню;

3.4. судами відхилено доводи позивача про те, що для списання нарахованих інфляційних та процентів річних необхідно включення Відповідача до реєстру, як такі, що суперечать нормі частині 3 статті 7наведеного Закону № 1730-VIII, що прямо передбачає списання з дня набрання чинності Законом і не ставить таке списання в залежність від будь-яких інших умов;

3.5. судами встановлено, що Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлений газ, отриманий у грудні 2014 року, до набрання чинності Законом № 1730-VIII лише у сумі 4090,00 грн, а погасив заборгованість 02.12.2016, тобто, заборгованість Відповідача перед Позивачем на час розгляду справи відсутня, тому позовні вимоги задоволено лише в частині пені, 3% річних та інфляційних нарахованих на борг в сумі 4090 грн, відмовивши в іншій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

4. ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" звернулось до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просило у оскаржуваній частині судові рішення попередніх інстанцій скасувати та прийняти своє рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" вважає, що попередні судові рішення прийняті з порушенням норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та норм процесуального права, а саме ч. 2 ст.11, ч. 1,2 ст. 236 ГПК України.

5.1. Крім того, Позивач вважає, що за відсутності доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, норми ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII застосовані судами неправомірно.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. Відповідачем подамо відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.11.2018 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна"

7.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі №904/1615/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у даній справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

9. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

11. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

14. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

15. У пунктах 4, 5, 9, 10, 12 ст. 1 ч. 1 Закону № 1730-VIII визначено таке:

-заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

-процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

- реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

-учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

16. У ст. 2 визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

17. У ч. 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

18. У ч. 1 ст. 5 Закону № 1730-VIII визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

19. Частинами 1, 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

20. Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016. (Висновки щодо застосування норм частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII викладені у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 21.03.2018 у справі №905/403/17)

21. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

22. Отже, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

23. Відтак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №904/1615/18 про часткове задоволення позову про стягнення з Відповідача спірних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений Позивачем природний газ, який було погашено споживачем на момент набрання чинності 30.11.2016 Законом № 1730-VIII, є обґрунтованими, узгоджуються з принципом "належного урядування" державою у законодавчій сфері та гарантують право відповідачу на мирне володіння його майном.

24. Наведеним спростовуються доводи заявика касаційної скарги про те, що за відсутності доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, норми ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII застосовані судами неправомірно.

25. Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

26. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

27. Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

28. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

29. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 3 09, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі №904/1615/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі №904/1615/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко