ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/609/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2020 року (головуючий - Гетьман Р. А., Дучал Н. М., Склярук О. І.) і рішення Господарського суду Донецької області від 13 листопада 2019 року (суддя Паляниця Ю. О.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Покровськтепломережа"

про стягнення 1 160 897,85 грн.

(за участю представника позивача - Лисенко В.О.)

Історія справи

Фактичні обставини, встановлені судами

1. 30 серпня 2016 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) та Комунальним підприємством "Покровськтепломережа" (далі - КП "Покровськтепломережа", Відповідач) укладено договір №4544/1617-ТЕ-6 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до кого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а Відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

1.1. Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок №20) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

2. На виконання умов договору Позивач у листопаді-грудні 2016 року та березні 2017 року передав Відповідачу природний газ на загальну суму 63 449 444,48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який у порушення умов договору оплачувався Відповідачем несвоєчасно.

3. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Порядку № 20.

3.1. Відповідно до пункту 8.3 Договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Порядку № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити на користь Позивача платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.

4. Між ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням Покровської міської ради, Управлінням соціального захисту населення Покровської міської ради, Позивачем та Відповідачем з метою погашення заборгованості за природний газ, поставлений у 2016 році, було підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до Порядку №20 (далі - СПР).

5. У зв`язку з цим відповідно до СПР відбулося часткове погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем у січні, лютому 2017 року в розмірі 15 019 505,62 грн. (СПР №495 від 20.01.2017) та 13 785 818,66 грн. (СПР №969 від 15.02.2017) за природний газ, поставлений у період листопад-грудень 2016.

Короткий зміст позовних вимог

6. У квітні 2019 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до КП "Покровськтепломережа" про стягнення 1 160 897,84 грн. за неналежне виконання зобов`язань за Договором, у тому числі: 686 613,73 грн. пені (за період листопад-грудень 2016 року, березень 2017 року), 178 011,50 грн. 3% річних, 296 272,62 грн. інфляційних втрат.

7. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині своєчасної оплати за переданий у спірний період природний газ.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2020 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 106 043,67 грн. 3% річних, 296 272,62 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

9. Суди виходили з того, що відсутні підстави для стягнення з Відповідача нарахувань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України на суми боргу, які сплачені за СПР, оскільки грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Водночас, підписавши СПР, сторони фактично погодилися, що залишок оплати наданих за Договором послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі СПР, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим Договором та відповідальність за порушення строків. Суди керувалися правовими висновками Верховного Суду в постановах від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 22.05.2018 у справі №926/2733/16.

10. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суди встановили, що Позивач є енергопостачальною компанією, а Відповідач придбав природний газ за Договором як виконавець (виробник) житлово-комунальних послуг та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції. У зв`язку з чим застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон), а нарахування пені за Договором не має здійснюватися з 07.02.2015 на підставі положень Закону, що підтверджується і правовим висновком Верховного Суду в постанові суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Частково не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

11.1. Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

12. Висновки судів про те, що підписанням спільного протокольного рішення змінилися строки та порядок розрахунків, не відповідають умовам абзацу 3 пункту 6.1 та пункту 11.3 Договору. Державою хоча і передбачено певний механізм перерахування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації цих відносин при здійсненні розрахунків за природний газ на підставі Договору, а тому в цьому випадку слід керуватися принципом свободи договору, умовами якого сторони передбачили порядок відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 N 853 внесено зміни до пункту 20 примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (зокрема, доповнено абзацом "сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором").

13. Щодо висновків судів про відмову в стягненні пені, то Закон не поширює свою дію на спірні правовідносини, оскільки позивач відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику" не є енергопостачальною компанією в розумінні Закону.

14. З огляду на наведене скаржник вбачає неправильне застосування судами норм Закону, статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику" та порушення норм процесуального права, зокрема статей 7, 11, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та наявність у зв`язку з цим підстав для відступлення від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18.01.2019 у справі №913/66/18, від 03.09.2019 у справі № 913/644/18, від 10.10.2019 у справі № 913/643/18 (щодо застосування положень Закону) та в постановах від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 01.10.2018 у справі №904/9145/18 (щодо застосування Порядку №20 та наслідків розрахунків за СПР).

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. У частині 4 статті 236 ГПК України, що встановлює вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

16. Питання, подібні до тих, що розглядаються у цій справі, неодноразово вже були предметом оцінки та розгляду суду касаційної інстанції.

17. Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 сформульовано висновок щодо застосування норм права (статей 549, 625 ЦК України) у подібних правовідносинах.

18. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком №20, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

19. Тому незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

20. З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з Відповідача нарахувань у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань щодо своєчасної оплати переданого природного газу, оскільки підписавши СПР, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

21. Одночасно Верховний Суд звертає увагу, що пункт 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, який був предметом спору у справі № 924/296/18, так само, як і пункт 6.1 Договору, що є предметом спору у даній справі, містив тотожні умови про те, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Порядку № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

22. Подібних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, зазначивши, що запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

23. За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

24. Верховний Суд, спираючись на власні правові висновки, вважає, що суди ухвалили законні та обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні позову в наведеній частині, беручи до уваги те, що: (1) держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ (проведення взаєморозрахунків шляхом надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості щодо різниці між фактичною вартістю теплової енергії та затвердженими тарифами, а також надання пільг та житлових субсидій населенню) (2) Позивач не надав будь-яких доказів того, що Відповідачем порушені відповідні положення Порядку №20.

25. Наведене унеможливлює застосування до Відповідача наслідків неналежного виконання зобов`язань за Договором у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, що є предметом СПР. У зв`язку з чим доводи касаційної скарги в пункті 12 Постанови Верховний Суд відхиляє.

26. Щодо доводів касаційної скарги в пункті 13 Постанови, то щодо застосування приписів статей 1, 2 Закону Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію у подібних правовідносинах, зокрема в постанові суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18, до якої і звертається Верховний Суд у здійснені правової кваліфікації спірних правовідносин у згаданій частині та яку обґрунтовано врахував суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягненні пені.

27. Статтею 1 Закону визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

28. Згідно зі статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

29. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Компанія), що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

29.1. У пункті 5 статуту Позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

29.2. Пунктом 6 статуту (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

30. Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

31. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

32. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

33. З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

34. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у місті Покровську Донецької області, яке входить до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

35. Таким чином, встановивши, що Позивач є енергопостачальною компанією, а Відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

36. Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

37. Перевіривши всі доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що скаржник не навів жодного вагомого аргументу, здатного переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі та відступити від висновків щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду. У зв`язку з чим доводи, наведені в пункті 14 Постанови, Верховний Суд відхиляє.

38. Верховний Суд також звертається до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

38.1. Не можна розглядати перегляд як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права з підстав, наведених в касаційній скарзі, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

Щодо судових витрат

40. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2020 року та рішення Господарського суду Донецької області від 13 листопада 2019 року у справі № 905/609/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.