Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2018 року у справі №820/4908/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/4908/16

адміністративне провадження №К/9901/31018/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кононенко З.О., суддів Калитки О.М., Бондара В.О. від 20 грудня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року фізична особа підприємець ОСОБА_2 (далі позивач/ФОП) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі відповідач/ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 17 серпня 2016 року: №0000791409, яким за порушення пунктів 1, 2, 6, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 грн.; №0000781409, яким за порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі Положення про ведення касових операцій), застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 66327,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на безпідставність висновків відповідача про неоприбуткування ФОП готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків, оскільки підтвердженням оприбуткування сум готівкових коштів є роздруковані у день надходження Z-звіти, які підклеєні до КОРО, наявність у фіскальній памяті реєстратора розрахункових операцій (далі РРО) інформації щодо сум готівкової виручки. За наведеного вважає, що в її діях відсутні порушення, які зафіксовані у акті перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2016 року №0000791409 та №0000781409.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин неоприбуткування позивачем готівкових коштів у КОРО, оскільки проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО є свідченням того, що готівкові кошти обліковані у КОРО та оприбутковані, а їх рух відображено у фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій. Окрім того, згаданий суд зазначив, що КОРО була надана до перевірки і особи, які здійснювали перевірку, мали можливість ознайомитись з доказами оприбуткування готівки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позову ФОП.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО; невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність статтею 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 (далі Указ №436/95). За обставин відсутності доказів відображення у КОРО готівкових коштів в розмірі 13265,40 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень на підставі фіскальних звітних чеків РРО за період з 28 лютого 2016 року по 27 липня 2016 року, що підтверджується актом перевірки, ксерокопією КОРО, а також наданими поясненнями головних державних ревізорів ГУ ДФС Бондаренко С.В. та Бордунова О.М., які були допитані судом апеляційної інстанції в якості свідків, цей суд погодився із доводами відповідача про неоприбуткування позивачем готівкових коштів у касі підприємства й правомірність застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження обставин справи, адже спірні суми готівки були належним чином оприбутковані, підтвердженням чого є роздруковані у день надходження готівки Z-звіти, які підклеєні до КОРО. За висновком позивача, пояснення ревізорів про відсутність в КОРО записів про рух готівки та суми розрахунків не можуть бути визнані допустимими, оскільки не підтверджені документально, натомість, як вважає позивач, оглянуті у судовому засіданні суду апеляційної інстанції оригінали КОРО, копії яких долучено до справи, спростовують обставини, наведені у акті перевірки щодо неоприбуткування ФОП готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень за період з 28 лютого 2016 року по 27 липня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ГУ ДФС подало письмові заперечення, в яких просить касаційну скаргу ФОП залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, оскільки в ході проведеної перевірки встановлено відсутність у КОРО записів про облік руху готівки за період з 28 лютого 2016 року по 27 липня 2016 року, що підтверджується фотокопією КОРО, виготовленою під час проведення перевірки. Також зазначає про відсутність доказів виконання позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, натомість обставини не проведення розрахункової операції через РРО та невидача розрахункового документа підтверджується матеріалами перевірки та поясненнями продавця.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС 28 липня 2016 року було проведено фактичну перевірку кафе позивача за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт Печеніги, вул. Харківська, б. 82, за результатами якої складено акт №002365 від 28 липня 2016 року, у якому встановлено порушення позивачем: пунктів 1, 2, 6, 13 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме не проведення розрахункових операцій через РРО при продажу товару та невидача розрахункового чеку на суму 18 грн., невідповідність готівки на місці проведення розрахунків з денним звітом РРО у сумі 176 грн., на час перевірки не надані КОРО №3000064087р/2, р/3; пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій, а саме неоприбуткування готівкових коштів, зокрема, встановлено, що у КОРО в період з 28 лютого 2016 року по 27 липня 2016 року не здійснено облік готівкових коштів у сумі 13265,40 грн. на підставі Z-звітів РРО.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2016 року: №0000791409, яким за порушення пунктів 1, 2, 6, 13 статті 3 Закону №265/95-ВР застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 грн.; №0000781409, яким за порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми 66327,00 грн.

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року №679-XIV визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.

За змістом пункту 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій (положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин) під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 7.15 глави 7 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У відповідності до статті 2 Закону №265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом у постановах від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17), від 15 серпня 2018 року (справа №822/1985/17), від 24 жовтня 2018 року (справа №805/1735/16-а).

За встановлених у даній справі обставин відсутності у КОРО, фотокопії з якої були виготовлені контролюючим органом безпосередньо під час проведення перевірки, записів про облік руху готівки на підставі фіскальних звітних чеків (рядки взагалі не заповнені) за період з 28 лютого 2016 року по 27 липня 2016 року у сумі 13265,40 грн. касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про неоприбуткування позивачем готівкових коштів у день їх фактичного одержання та на момент проведення перевірки, що, відповідно, є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке абзацом третім статті 1 Указу №436/95 передбачена відповідальність.

Обставини ж надання позивачем в ході розгляду справи оригіналу КОРО з усіма заповненими за згаданий період графами не спростовують висновків апеляційного суду, адже такі докази не свідчать про дотримання ФОП вимог законодавства щодо обліку готівки (здійснення відповідних записів в КОРО) у день одержання коштів та не є підставою для звільнення від встановленої Законом відповідальності за вчинене останнім порушення касової дисципліни.

Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, які зводяться лише до незгоди із порушенням щодо неоприбуткування готівкових коштів (пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій), Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду