ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/9974/15

адміністративне провадження № К/9901/47360/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами адміністративну справу №826/9974/15

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ "Старокиївський банк" (далі - Уповноважена особа) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (ухвалену в складі головуючого судді - Качура І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.), -

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (далі - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду (далі також - відповідача-1), Уповноваженої особи (далі також - відповідач-2), в якому просили:

1. визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо відмови включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), зупинення перерахування/виплат за транзакціями та правочинами позивачам.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Уповноваженої особи № 61 від 29 серпня 2014 року в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), зупинення перерахування/виплат за транзакціями і правочинами щодо позивачів.

3. Зобов`язати Уповноважену особу включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів позивачів.

4. Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивачів до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та здійснити виплату: ОСОБА_1 суму відшкодування 199 223 гривні 51 копійка; ОСОБА_2 суму відшкодування 195 219 гривень 3 копійки; ОСОБА_3 суму відшкодування 193 216 гривень 80 копійок; ОСОБА_4 суму відшкодування 199 223 гривень 51 копійка; ОСОБА_5 суму відшкодування 192 215 гривень 66 копійок; ОСОБА_6 суму відшкодування 191 214 гривень 54 копійки; ОСОБА_7 суму відшкодування 192 215 гривень 66 копійок; ОСОБА_8 суму відшкодування 195 219 гривень 3 копійки; ОСОБА_9 суму відшкодування 200 000 гривень; ОСОБА_10 суму відшкодування 196 220 гривень 17 копійок; ОСОБА_11 суму відшкодування 199 223 гривні 51 копійка; ОСОБА_12 суму відшкодування 199 223 гривні 51 копійка; ОСОБА_13 суму відшкодування 199 223 гривні 51 копійка; ОСОБА_14 суму відшкодування 198 222 гривні 39 копійок; ОСОБА_15 суму відшкодування 200 000 гривень; ОСОБА_16 суму відшкодування 198 222 гривні 39 копійок.

Позов обґрунтовано протиправністю дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними правочинів, укладених з позивачами, внаслідок чого їх не було включено до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, позов задоволено частково.

Визнані протиправними дії Уповноваженої особи щодо відмови включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), зупинення перерахування/виплат за транзакціями та правочинами позивачам.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Уповноваженої особи № 61 від 29 серпня 2014 року в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), зупинення перерахування/виплат за транзакціями і правочинами щодо позивачів.

Зобов`язано Уповноважену особу включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів позивачів.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Позивачі як вкладники банку не мають нести відповідальність за дії інших осіб - співробітників банку. Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо стягнення грошових коштів зі співробітників банку, в разі визнання таких осіб винними у вчиненні злочину судовим рішенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ "Старокиївський банк".

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року. Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що укладені між позивачами та банком правочини є нікчемними у відповідності до положень пунктів 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, тому позивач не є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи.

На підставі розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду від 13.06.2019 №731/0/78-19, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Тацій Л.В., суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Між ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" та позивачами укладені такі Договори Банківського вкладу:

- з ОСОБА_1 (позивач 1) - № 7506 від 15.04.2014 та № 05/1080-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_2 (позивач 2)- № 7554 від 16.04.2014 та № 05/1019-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_3 (позивач 3)- № 7555 від 16.04.2014 № 05/1020-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_4 (позивач 4) - № 7658 від 17.04.2014 та № 05/1096-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_5 (позивач 5) -№7518 від 15.04.2014 та № 05/1099- 2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_6 (позивач 6)- № 7672 від 17.04.2014 та № 05/1107-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_7 (позивач 7)- № 7514 від 15.04.2014 та № 05/1112-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_8 (позивач 8) - № Ж" 7509 від 15.04.2014 та № 05/1113-2014 від І 4.05.2014;

- з ОСОБА_9 (позивач 9) -№ 7564 16.04.2014 та № 05/1021-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_10 (позивач 10)- № 7563 від 16.04.2014 № 05/1022-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_11 (позивач 11) -№ 7596 від 17.04.2014 та № 05/1116-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_12 (позивач 12) - № 7813 від 29.04.2014 та № 05/1120-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_13 (позивач 13) -№ 7506 від 15.04.2014 та № 05/1135-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_14 (позивач 14)- № 7587 від 17.04.2014 та № 05/1151-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_15 (позивач 15)- № 7575 від 16.04.2014 та № 05/1023-2014 від 14.05.2014;

- з ОСОБА_16 (позивач 16) - № 7615 від 17.04.2014 та № 05/1195-2014 від 14.05.2014.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 1 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 199 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 2 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 195 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 3 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 193 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 4 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 199 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 5 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 192 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 па підставі Договору банківського вкладу Позивачем 6 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 191 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 7 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 192 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 8 був внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 195 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 9 був внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 200 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 10 був внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 196 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 11 був внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 199 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 12 був внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 199 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 па підставі Договору банківського вкладу Позивачем 13 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 199 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 14 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 198 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 15 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 200 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

14.05.2014 на підставі Договору банківського вкладу Позивачем 16 внесений вклад (депозит) в ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" в сумі 198 000 грн. шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на вкладний (строковий) рахунок.

На підставі постанови Правління Національного банку України №365 від 17.06.2014 "Про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2014 прийнято рішення №50 про введення з 18.06.2014 тимчасової адміністрації і призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Старокиївський банк" призначений провідний спеціаліст з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу впровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_17 .

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк" введено строком на 3 місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014.

За інформацією, опублікованою на офіційному веб-сайті ПАТ "Старокиївський банк" (ІНФОРМАЦІЯ_2) з 03.09.2014 ПАТ "Старокиївський банк" почав виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18.06.2014 включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплата коштів вкладникам за договорами, укладеними з ПАТ "Старокиївський банк", здійснювалась через банк-агент Фонду - ПАТ "Банк "Київська Русь", про що також зазначено на офіційному веб-сайті банку.

На офіційному веб-сайті Фонду (ІНФОРМАЦІЯ_1) зазначено, що виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться у період з 25.09.2014 по 04.11.2014 відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відшкодування вкладникам ПАТ "Старокиївський банк", які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 25.09.2014 по 04.11.2014, здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №563 від 11.09.2014 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішенням №92 від 17.09.2014 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіну Любов ОСОБА_18 на період з 18.09.2014 по 18.09.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1555 від 18.08.2016 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" на один рік до 18.09.2017 включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Старокиївський банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_17 на один рік до 18.09.2017 включно.

В подальшому, вкладники звернулись для отримання гарантованої суми відшкодування до ПАТ "Банк "Київська Русь", але позивачам повідомили, що вони не включені до Загального реєстру вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування.

У зв`язку з не включенням до Загального реєстру таких вкладників, представник позивачів звернувся в жовтні 2014 року до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за письмовими роз`ясненнями щодо не включення осіб до Загального реєстру.

Листом №02-036-14674/14 від 01.12.2014 Фондом повідомлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 №563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2014 №92 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" з 18.09.2014.

В Переліку вкладників, який переданий до Фонду Уповноваженою особою інформація про вклади позивачів відсутня. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має підстав для включення позивачів до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування.

Представник позивачів 24.10.2014 звернувся до Уповноваженої особи із заявою, в якій просив надати інформацію, чи включені в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачі.

Уповноваженою особою надано відповідь №935/08.02 від 24.11.2014, за змістом якої позивачів не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Договори та інші правочини позивачів визнані нікчемними.

29.08.2014 Комісією з перевірки договорів, складено протокол засідання комісії з перевірки договорів, призначеної наказом від 14.07.2014 № 30-А, яким вирішено надати на затвердження Уповноваженій особі перелік нікчемних договорів та інших правочинів (в електронному вигляді), виявлених за результатами перевірки.

За наслідками такої перевірки Уповноваженою особою прийнято наказ від 29.08.2014 №61, відповідно до якого зупинені перерахування/виплати за транзакціями і правочинами згідно переліку, який додається до цього наказу, а також визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу. Наказ прийнятий з посиланням на положення пункту 6 частини другої статті 37, частин другої та третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі висновків комісії з визнання нікчемними правочинів, а також зважаючи на рішення Виконавчої дирекції Фонду.

Згідно переліку до наказу від 29.08.2014 №61 правочини, укладені позивачами з ПАТ "Старокиївський банк", визнані нікчемними.

Вважаючи свої права порушеними, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття постанови Правління Національною банку України від 17 червня 2014 року № 365, якою ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на банківських рахунках позивачів, відкритих відповідно до укладених з ПАТ «Старокиївський банк» договорів банківського вкладу та банківського рахунку, знаходились кошти.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивачів не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту наказу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» від 29 серпня 2014 року № 61, позивачів не включено до переліку вкладників у зв`язку із визнанням нікчемними договорів банківського вкладу (депозиту) та банківського рахунку з посиланням на частину третю статті 38 Закону № 4452-VI (без уточнення конкретного пункту) та статтю 228 ЦК України.

Згідно частини другої статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до положень частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Разом з тим, Уповноваженою особою не наведено конкретного пункту вказаної статті, на підставі якого правочин визнано нікчемним, так само, як не вказано конкретних доказів, які свідчать про наявність ознак нікчемності

Стосовно доводів заявника про те, що правочини, укладені між позивачами та ПАТ «Старокиївський банк» мають ознаки нікчемності, визначені пунктами 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, колегія суддів зазначає наступне.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Разом з тим, Уповноваженою особою не зазначено, які майнові зобов`язання прийняв на себе банк без встановлення обов`язку контрагента, не вказано на причинно-наслідковий зв`язок між такими зобов`язаннями та настанням неплатоспроможності банку, тобто не доведено наявність підстав вважати правочин та транзакцію за цим правочином нікчемними, визначених пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).

Зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

На підставі аналізу положень наведеної правової норми можна дійти до висновку про те, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не поширює свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ «Старокиївський Банк».

Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Суд зазначає, що на позивачів у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі № 802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи ФГВФО про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі, що розглядається.

Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійснення власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, Суд виходить з того, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов`язковими для адміністративних судів.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які перебувають на рахунку у банку (вкладному, поточному), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім знаходить свій прояв у законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у пункті 2.1 Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів, розміщених на поточному рахунку в Банку, за рахунок Фонду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не доведено, а судами не встановлено наявності правових підстав вважати договори банківського рахунку, укладені між позивачами і ПАТ «Старокиївський банк», нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення позивачів до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, тобто Уповноважена особа, як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій у частині скасування рішення Уповноваженої особи про застосування наслідків нікчемності до договорів банківських вкладів (депозитів) та банківських рахунків, яке оформлено наказом від 29 серпня 2014 року № 61, у зв`язку із наступним.

Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов`язки для третіх осіб, зокрема, контрагентів Банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину. Велика Палата у цій справі дійшла висновку про помилкове ототожнення наказу Фонду з одностороннім правочином, що спричинило неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що наказ Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину не може бути предметом судового оскарження, оскільки є внутрішнім виконавчо-розпорядчим рішенням, яке не створює жодних прав та обов`язків для третіх осіб, відповідно, видання такого наказу не може порушувати права останніх, а його сфера застосування обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Відтак, у частині скасування наказу Уповноваженої особи Фонду рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати у силу вимог частини першої статті 351 КАС України та справу у цій частині закрити.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Уповноваженої особи слід задовольнити частково, рішення судів скасувати у частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду, а провадження у справі у цій частині закрити; у іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - залишити без змін.

Керуючись статтями 238, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року -скасувати у частині визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Старокиївський банк» від 29 серпня 2014 року № 61 в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів (договорів), зупинення перерахування/виплат за транзакціями і правочинами щодо позивачів, а провадження у справі в цій частині -закрити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко