Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №814/1043/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №814/1043/14

адміністративне провадження №К/9901/4492/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Запорожан Д.В., судді - Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.)

у справі № 814/1043/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Дизель»,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Марконі» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) від 07.04.2014.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків ДФС, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентом не мали реального характеру, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Тому, у відповідача не було правових підстав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 (головуючий суддя - Гордієнко Т.О.) адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 07.04.2014 №0005422208, №0005412208 та № 0005432208.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 задоволено апеляційну скаргу ДПІ, скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судове рішення та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ДПІ вважає постанову Одеського апеляційного адміністративного суду законною та обґрунтованою.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МАРКОНІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ «Техно-Дизель» та контрагентами - покупцями за серпень, вересень, листопад 2013 р. та з податку на прибуток за 2013 рік.

За результатами перевірки складено акт від 17 березня 2014 року №206/14-03-22-08/31883013.

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.193.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України внаслідок чого Товариством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає справі до бюджету у розмірі 151 933 грн.;

- п.200.3 ст.200 ПК України, внаслідок чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в розмірі 42 000 грн.;

- п.134.1, ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138, п.149.1 ст.149 ПК України в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 144 336 грн.

На цій підставі відповідачем 07.04.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005422208, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 151 933 грн. за основним платежем та 37 983, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 000543220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42 000 грн. за серпень 2013 року;

- № 0005412208, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 144 336 грн. за основним платежем та 36 084 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладений між Товариством та ТОВ «Техно-Дизель» господарський договір реально не виконувався, а тому не давав позивачу підстав доля формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне виконання укладеного 15.07.2013 між Товариством та ТОВ «Техно-Дизель» договору поставки нафтопродуктів.

Натомість, суд апеляційної інстанції здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, дійшов вірного висновку про те, що податковим органом належними та достовірними доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки від 17.03.2014 висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки надані Товариством первинні документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладеного договору поставки нафтопродуктів, отримання позивачем від ТОВ «Техно-Дизель» обумовленого договором товару в обсягах та при обставинах, наведених у наданих документах бухгалтерської звітності. Тому, вказані документи не дають підстав для врахування наслідків цих взаємовідносин під час визначення позивачем його податкових зобов'язань.

З огляду на це, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що документи бухгалтерської звітності позивача, попри їх формальну відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не дають підстав визнати помилковим висновок контролюючого органу про те, що угода щодо поставки товару між позивачем та Товариством фактично не виконувалась і що мало місце лише її документальне оформлення.

Таким чином, доводи касаційної скарги позивача висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким було дано належну оцінку Одеським апеляційним адміністративним судом, не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, відтак не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Марконі» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер