Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/1545/17

адміністративне провадження №К/9901/32739/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у складі судді Лапія С.М.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у складі суддів Сорочко Є.О., Земляної Г.В., Мельничука В.П.

у справі № 810/1545/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп»

до Білоцерківської об'єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області

про стягнення пені,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просило стягнути з Державного бюджету України пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2016 року в розмірі 184966,45 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2016 року в розмірі 184966,45 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що оскільки податковим органом у встановлені строки не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тому позивач має право пред'явити вимогу про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на норми статті 200 Податкового кодексу України та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

20 жовтня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 810/1545/17 витребувано з Київського окружного адміністративного суду.

03 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/32739/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/32739/18 прийнято до провадження, а справу повторно витребувано з суду першої інстанції.

19 березня 2018 року справа №810/1545/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року у справі № 810/2755/16, яка набрала законної сили 08 листопада 2016 року, зобов'язано податковий орган підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству суми податку на додану вартість у розмірі 2793568 грн за січень 2016 року.

Бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2016 року у розмірі 2793568 грн на рахунок позивача надійшло 31 березня 2017 року, тобто період прострочення такої виплати становить з 08 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що за період прострочення виплати бюджетного відшкодування податку на додану вартість з 08 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року за січень 2016 року у розмірі 2793568 грн на користь позивача належить стягнути пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що становить 184966,45 грн.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 810/1545/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер