Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №760/8029/17

провадження №К/9901/4936/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №760/8029/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Інспектора роти № 5 батальйону № 1 Управління патрульної служби у м. Києві Добренка Антона Олексійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Шереметьєвої Л.А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Ганечко О.М., суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

І. Суть спору:

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернуся до суду з позовом до Інспектора роти № 5 батальйону № 1 Управління патрульної служби у м. Києві Добренка Антона Олексійовича (далі - Інспектор, відповідач), у якому просив:

1.1 визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР № 744561 від 25 квітня 2017 року, якою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.;

2. Позов обґрунтовано протиправністю оскаржуваної постанови з огляду на те, що в цей день він став свідком порушень Правил дорожнього руху при виїзді на вул. Б. Гетьмана, які мали місце перед автомобілем патрульної поліції, що рухався по вул. Б. Гетьмана, співробітники поліції не звертали уваги на ці порушення. Він вимушений був наздогнати автомобіль патрульної поліції, посигналив, щоб вони зупинилися. Поліцейський автомобіль зупинився, він зупинився за ним. Відповідач Добренко А.О., який вийшов з автомобіля, відмовився представитися, не реагував на порушення, які допускають водії, погрожуючи скласти відносно нього постанову про адміністративне правопорушення. До нього вийшов лейтенант Крамаренко Д.Ю. та пред'явив претензії з приводу його зупинки на смузі громадського транспорту, після чого відносно нього була винесена оскаржувана постанова. Він зазначив, що не вчиняв адміністративного правопорушення, зупинився на даній смузі, щоб вказати поліцейським на грубі порушення Правил дорожнього руху.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що дії патрульного поліцейського при винесенні постанови були правомірними, позивач порушив Правила дорожнього руху, здійснивши рух та зупинку в смузі руху, що призначена для маршрутних транспортних засобів, позначену відповідним дорожнім знаком, що є порушенням п.17.1 Правил дорожнього руху.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Відносно позивача 25 квітня 2017 року відповідачем Добренко А.О. винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідно до змісту якої позивач порушив вимоги пп. 17.1 Правил дорожнього руху, а саме: керуючи автомобілем, здійснив рух по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.1, призначеній для руху маршрутних транспортних засобів.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Солом'янський районний суд м. Києва постановою від 03 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, в позові відмовив.

6. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що вина позивача у правопорушенні доведена письмовими доказами, разом з тим доказів, які б спростували вину позивача у порушенні Правил дорожнього руху, останнім не надано.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

8. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на протиправності оскаржуваної постанови Інспектора з тих підстав, що він не порушував Правила дорожнього руху і не скоював адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

9. У скарзі позивач просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

10. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

13. На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

14. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

15. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

16. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

17. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

18. Частина 3 статті 122 КУпАП, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

19. У відповідності з п. 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.4 Правил дорожнього руху визначено перелік дорожніх знаків.

Відповідно до пункту 17.1 Правил дорожнього руху, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5,8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

20. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

21. Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

22. Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

23. Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною третьою статті 122.

24. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

27. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що приймаючи до уваги визнання позивачем факту руху приблизно 100 м., після повороту та зупинки транспортного засобу на смузі руху маршрутних транспортних засобів, намагання позивача звернути увагу працівників патрульної поліції на порушення Правил дорожнього руху іншими водіями, якщо таке дійсно мало місце, не може супроводжуватися порушенням цих Правил з боку самого позивача, як учасника дорожнього руху.

28. Доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення зазначеного правопорушення, спростовуються матеріалами справи та поясненнями самого позивача.

29. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 25 квітня 2017 року відповідачем Добренко А.О. відносно позивача винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідно до змісту якої позивач порушив вимоги п.п. 17.1 Правил дорожнього руху, а саме: керуючи автомобілем, здійснив рух по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.1, призначеній для руху маршрутних транспортних засобів у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

30. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

31. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Солом'янського районного суд м. Києва від 03 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 760/8029/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець