Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №825/1231/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2018 року

Київ

справа №825/1231/17

адміністративне провадження №К/9901/24076/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Вівдиченко Т.Р., Сорочко Є.О.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області,

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 11 серпня 2017 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - відповідач), третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (далі - третя особа), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_3 суддівської винагороди, за період з 01 січня 2017 року по 24 січня 2017 року, та виплат при звільненні у відставку (компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

1.2. - зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_3 суддівської винагороди, за період з 01.01.2017 по 24.01.2017, та виплат при звільненні у відставку (компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованого з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», який становить 32000,00 грн., з урахуванням вже виплачених платежів.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до частини 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. У свою чергу, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200,00 грн. Отже, посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, має становити 32 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області - задоволено повністю.

3.1. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_3 суддівської винагороди, за період з 01.01.2017 по 24.01.2017, та виплат при звільненні у відставку (компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

3.2. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_3 суддівської винагороди, за період з 01.01.2017 по 24.01.2017, та виплат при звільненні у відставку (компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованого з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», який становить 32000,00 грн., з урахуванням вже виплачених платежів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок скаржником суддівської винагороди із застосуванням норм законодавства, яке не підлягає застосуванню до цих правовідносин, при цьому ігноруючи чинні норми статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ та статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VІІІ, не ґрунтується на нормах Конституції та законах України, які врегульовують спірні правовідносини.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем не вносилися зміни до Закону № 2453-VI та/або Закону № 1402-VIІІ, у частині розміру суддівської винагороди, у тому числі й розрахункової величини, з огляду на яку здійснюється її нарахування, та зважаючи на гарантію, передбачену часиною 2 статті 130 Конституції України, стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок. Відповідно і застосування відповідачем при виплаті ОСОБА_3 суддівської винагороди та виплат при звільненні у відставку (компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги) пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII та не виконання пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIІІ порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області задоволено.

5.1. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі №825/1231/17 скасовано.

5.2. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. № 1801-VIII видатки на оплату праці суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000, 00 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2017 по 24.01.2017 та виплат при звільненні у відставку (компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги) поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

7. 16 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року.

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року .

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що судом апеляційної інстанції, при винесенні постанови, безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми Бюджетного кодексу України, за яким видатки на заробітну плату здійснюються в межах фонду заробітної плати та на норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», яким не передбачено видатки на оплату праці суддів виходячи з посадового окладу 32000 грн.

10. 11 грудня 2017 року судом касаційної інстанції отримано заперечення відповідача, в якому зазначено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди, виплат при звільненні у відставку (невикористаної відпустки, матеріальної допомоги та вихідної допомоги) скаржнику у іншому розмірі, який не передбачений Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII , а також від 07.07.2010 № 2453-VI та штатному розписі Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, позаяк відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, оскільки приписи Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIIІ не визнавалися неконституційними, а відтак - підлягають до застосування.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

12. 15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

13. На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, касаційну скаргу ОСОБА_3 разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційне провадження № К/9901/24076/18 (адміністративна справа № 825/1231/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Данилевич Н.А., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

16. Указом Президента України від 07 вересня 1996 року № 814/96 ОСОБА_3 призначено суддею Прилуцького міського суду Чернігівської області строком на п`ять років.

17. Наказом виконуючого обов'язки начальника Управління юстиції в Чернігівській області від 12 вересня 1996 року № 54/2 (з особового складу) ОСОБА_3 увільнено від виконання обов'язків помічника голови Прилуцького міського суду Чернігівської області та призначено суддею цього суду з 16 вересня 1996 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису

18. Постановою Верховної Ради України від 05 липня 2001 року № 2613-ІІІ ОСОБА_3 обрано суддею Прилуцького міського суду Чернігівської області безстроково.

19. Наказом виконуючого обов'язки начальника Чернігівського обласного управління юстиції від 23 липня 2001 року № 87/2 (з особового складу) ОСОБА_3 продовжено термін повноважень судді Прилуцького міського суду Чернігівської області безстроково з 05 липня 2001 року.

20. Рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 21/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у відставку» скаржника звільнено з посади судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

21. Наказом голови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року № 430/27/17 ОРд «Про звільнення у зв'язку з відставкою судді Ряботи В.І.» скаржника звільнено 25 січня 2017 року, за рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року, у зв'язку із поданням заяви про відставку та виплачено останньому відповідні суми компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу.

22. ОСОБА_3 не проходив кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ.

23. З матеріалів справи, зокрема - копії розрахункового листа № 4807 за січень 2017 року вбачається, що суддівська винагорода та виплати при звільненні у відставку (компенсацію за невикористану відпустку, допомогу на оздоровлення та вихідну допомогу) скаржнику у період з 01 січня 2017 року по 24 січня 2017 року розраховані виходячи із посадового окладу у розмірі 16000 грн., визначеного згідно п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

24. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Частина 2 статті 130 Конституції України: розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

26. Частина 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VII (далі - Закон № 1402-VII): суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

27. Пункт 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII: базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

28. Пункт 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

29. Пункт 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

30. Частина 3 статті 133 Закону № 2453-VІ: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

31. Стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII (далі - Закон №1801-VIII): установити в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

32. Стаття 7 Закону №1801-VIII: установити в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

33. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закону №1774-VII): мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

34. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

35. Стаття 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР): мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

36. Частина 1 статті 8 Закону №108/95-ВР: держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

40. Аналіз вищенаведених норм Конституції України, Закону №1402-VIII, Закону № 2453-VI із застосуванням Закону №1774-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.

41. Норми Закону №1774-VIII впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

42. Суд вважає, що нормами Закону №1774-VIII лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом №1774-VIII не внесено зміни до Закону № 2453-VІ в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.

43. Таким чином судом апеляційної інстанції правомірно зроблено висновок, що положення Закону № 1774-VІІІ не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.

44. Судом апеляційної інстанції вірно взято до уваги те, що з прийняттям Закону №1774-VIII фактично не відбулося зменшення розміру суддівської винагороди, яку отримував скаржник до його ухвалення: з 1 грудня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1600 гривень (абзац 2 статті 8 Закону України від 25.12.2015 № 928-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), так само як і з 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 гривень (абзац 4 статті 7 Закону № 1801-VІІІ).

45. Тому, Суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції, правомірно спростовані судом апеляційної інстанції щодо звуження обсягу та змісту прав скаржника, внаслідок прийняття Закону №1774-VIII.

46. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням суду апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право скаржника на передбачений Законом № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону № 1801-VІІІ не порушене.

47. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

50. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

51. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

52. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

53. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа