Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №816/956/17

адміністративне провадження №К/9901/980/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду прийняту у складі судді Алєксєєвої Н.Ю. від 08 серпня 2017 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду постановлену у складі колегії суддів Курило Л.В., Присяжнюк О.В., Бартош Н.С. від 23 листопада 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції,

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані тим, що при прийнятті наказу про звільнення позивача відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законодавством України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить ці рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що суди при ухваленні рішень не звернули уваги на викладенні позивачем доводи і обґрунтування, розглянули справу однобічно, неправомірно відхилили докази позивача надавши перевагу іншим, не повно з'ясували обставини справи порушивши при цьому норми матеріального та процесуального оправа.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 2015 року проходив службу в Національній поліції України, а з 05 березня 2016 року - на посаді інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №786 від 10 травня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог підпунктів 1, 4, 7 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", підпунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1, 10 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції "4/1 від 05 січня 2016 року, на підставі пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 вирішено звільнити зі служби в поліції .

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №159 о/с від 15 травня 2017 року "По особовому складу", лейтенанта поліції ОСОБА_2 інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Полтаві, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, доводи сторін у справі, робить висновок, що касаційна скарга має бути залишена без задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з підпункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За приписами пункту 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За таких обставин, застосуванню до правовідносин, що склались між сторонами, підлягають норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Статут), як таких, що не суперечать Закону України "Про Національну поліцію".

Приписами статті 14 Статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядовим і начальницьким складом службової дисципліни, зокрема, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно зі статтею 14 Статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку Полтавського обласного наркологічного диспансеру №2080 щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, 24 грудня 2017 року об 01 год. 17 хв. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особу якої засвідчено службовим посвідченням НОМЕР_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.

Відповідно до роз'яснень, наданих в пункті 25 постанови Пленуму Верхового Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», стан наркотичного сп'яніння працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд повинен дати відповідну оцінку. При цьому доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Медичний висновок про стан особи, в тому числі наркотичний стан, є одним із належних і допустимих доказів. У випадку його незрозумілості чи неясності, суд не позбавлений права перевірити відомості, зазначені в ньому, в тому числі шляхом допиту осіб, які її видали, що і було зроблено судом першої інстанції під час розгляду справи.

Як правомірно враховано судами, позивачем не спростовані обставини допущення грубого порушення статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи, щодо неухильного дотримання ним законодавства України.

Враховуючи, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є винятковим правом органу, де особа проходить публічну службу в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, щодо якої має бути застосовано таке стягнення.

Таким чином, на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв'язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних наказів та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та не можуть бути задоволені.

Аналізуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звільнення позивача є законним.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводі судів першої та апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, Суд робить висновок, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 242, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа