Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2019 року у справі №820/3875/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3875/18

адміністративне провадження № К/9901/11389/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимог, рішення та податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (головуючий суддя - Присяжнюк О. В., судді: Любчич Л. В., Спаскін О. А.) у справі №820/3875/18,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2018 №0000231315 у розмірі 115595,83грн; рішення №0001211315 від 05.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 16942,91грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2018 №0000241315 у розмірі 528,75грн; рішення №0001251315 від 05.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 264,37грн; податкові повідомлення-рішення від 05.02.2018 №0001221315 у загальному розмірі 80190,95грн. ; №0001231315 у загальному розмірі 7649,45грн; 05.02.2018 №0001241315 у загальному розмірі 101583,75грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 19.09.2018 (повний текст судового рішення складено 01.10.2018) адміністративний позов задовольнив.

Скасував вимогу від 05.02.2018 №0000231315; рішення №0001211315 від 05.02.2018; рішення №0005881315 від 22.05.2018; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від
05.02.2018 №0000241315; рішення №0001251315 від 05.02.2018; податкові повідомлення-рішення від 05.02.2018 №0001221315; №0001231315; №0001241315.

Вирішив стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 4572 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві)
грн. 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198).

Копію рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 отримано представником відповідача 05.10.2018, що підтверджуються зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах адміністративної справи (а. с. 245 т. 3).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, відповідач 16.10.2018 оскаржив його в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.10.2018 залишив вказану апеляційну скаргу без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надання документа про сплату судового збору), та встановив заявнику десятиденний строку з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

Копію вказаної ухвали вручено представнику заявника 02.11.2018, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

На адресу суду 08.11.2018 від Головного управлінням ДФС у Харківській області надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків поданої апеляційної скарги. Мотивуючи вказане клопотання відповідач вказав на недостатність часу для виконання вимог ухвали, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо сплати судового збору та надання платіжного документа.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.11.2018, у зв'язку з ненаданням апелянтом доказів, які б підтверджували відсутність у останнього об'єктивної можливості виконати вимоги ухвали суду від 29.10.2018 та сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі та у відведений судом строк, відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

На адресу суду Головним управлінням ДФС у Харківській області 22.11.2018, тобто, з пропуском строку на усунення недоліків апеляційної скарги встановленого судом, через канцелярію Другого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про виконання вимог ухвали з долученням оригіналу платіжного доручення від
16.11.2018 №3779.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.11.2018 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області щодо виконання вимог ухвали суду відмовив, а подану ним апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №820/3875/18 повернув скаржнику. Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що оскільки платіжне доручення №3779 від 16.11.2018 подано апелянтом через канцелярію апеляційного адміністративного суду 22.11.2018, тобто після закінчення строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, без обґрунтувань і доказів неможливості направлення його у строк, встановлений судом для виконання вимог ухвали від 29.10.2018 про залишення апеляційної скарги без руху, чи відразу після його закінчення, підстави для прийняття до розгляду такої апеляційної скарги та відкриття провадження у справі відсутні.

Копію вказаної ухвали вручено представнику заявника 30.11.2018, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 273 т. 3).

Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 про повернення апеляційної скарги заявнику, у касаційному порядку відповідачем оскаржувалась.

Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головним управлінням ДФС у Львівській області вдруге 20.12.2018, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 та клопотання про поновлення строку а апеляційне оскарження.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.03.2019 подану відповідачем апеляційну скаргу залишив без руху з огляду на її невідповідність вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою суд запропонував скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали звернутися до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній інших поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження з доданням відповідних доказів. Зокрема суд зазначив про необхідність зазначення відповідачу поважних підстав пропуску строку звернення до суду, а саме причин незвернення до суду з апеляційною скаргою у період з 30.11.2018 по 20.12.2018.

Згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду, копію ухвали від 04.03.2019 отримано представником відповідача 11.03.2019.

На виконання вимог ухвали від 04.03.2019, в межах відведеного судом строку, на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018. У заявленому клопотанні відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018, поновити пропущений строк з подальшим відкриттям провадження у справі.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що Головне управління ДФС у Харківській області вже зверталося до суду апеляційної інстанції раніше, втім Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.11.2018 подану контролюючим органом апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 повернув скаржнику з підстав того, що платіжне доручення №3779 від 16.11.2018 на викання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги буз руху було подано апелянтом через канцелярію апеляційного адміністративного суду лише - 22.11.2018, тобто після закінчення строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, без обґрунтувань і доказів неможливості направлення його у строк, встановлений судом, чи відразу після його закінчення.

Втім, апеляційну скаргу контролюючому органу було повернуто без оригіналу платіжного документа, у зв'язку з чим Головному управлінню ДФС у Харківській області знадобився додатковий час для виготовлення його дублікату з метою повторного звернення до суду апеляційної інстанції апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018.

Лише 19.12.2018 відповідачем було отримано дублікат вищезазначеного платіжного доручення, після чого 20.12.2018 ним було реалізоване своє право на повторене подання апеляційної скарги до суду.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.03.2019 визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДФС у Харківській області строку звернення з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №820/3875/18, відмовив у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що звертаючись з апеляційною скаргою вдруге апелянтом не надано будь-яких доказів неможливості одержання оригіналу платіжного доручення №3779 від 16.11.2018 безпосередньо в Другому апеляційному адміністративному суді та доказів того, що дублікат цього платіжного доручення отримано ним саме 19.12.2018. На переконання суду, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, вважаючи, що причини зазначені скаржником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а будь-яких інших підстав для поновлення процесуального строку апелянтом не зазначено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі.

Другий апеляційний адміністративний суд 25.03.2019 постановив ухвалу, якою, з посиланням на ухвалу від 22.03.2019, якою суд визнав неповажними причини пропуску відповідачем строку звернення з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 та відмовив у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказівкою на невиконання контролюючим органом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 04.03.2019, зокрема незазначення поважних підстав пропуску строку звернення до суду, подану Головним управлінням ДФС у Харківській області апеляційну скаргу на підставі статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, повернув скаржнику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить визнати поважним пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду у першої інстанції, скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №820/3875/18, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вказує на безпідставність прийняття Другим апеляційним адміністративним судом ухвали від 25.03.2019, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі зважаючи на відсутність законних підстав для повернення апеляційної скарги заявнику. При цьому, відповідач наголошує на протиправності прийняття Другим апеляційним адміністративним судом ухвали від
26.11.2018 про повернення апеляційної скарги заявнику, вказує, що ним своєчасно та у повному обсязі було усунуто недоліки, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху. Також зазначає, що повторна реалізація права на апеляційне оскарження контролюючим органом була здійснена з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи ту обставину, що відповідачу, з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до повторного звернення до суду, знадобився час на отримання дублікату платіжного документа, що, на думку скаржника, є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження у даній справі. На переконання скаржника, судом апеляційної інстанції не було враховано, що безпосереднє забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад адміністративного судочинства, який судом при постановленні рішення було проігноровано.

5. У свою чергу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та обґрунтованість оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги заявнику. Позивач просить касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7. Конституція України.

7.1. Стаття 129

Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

8. Кодекс адміністративного судочинства України:

8.1. Стаття 13

Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених Кодекс адміністративного судочинства України.

8.2. Частина друга статті 44

Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

8.3. Частина перша статті 293

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодекс адміністративного судочинства України.

8.4. Стаття 295

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Кодекс адміністративного судочинства України.

8.5. Частина друга статті 298

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених Кодекс адміністративного судочинства України, застосовуються положення Кодекс адміністративного судочинства України.

8.6. Частина третя статті 298

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Кодекс адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

8.7. Пункт 4 частини першої статті 299

Cуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. За результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

10. Приписи пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

11. Обов'язковим процесуальним наслідком визнання судом неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду є відмова у відкритті апеляційного провадження.

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").

13. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 04.03.2019 визнавши причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №820/3875/18 неповажними, визначив контролюючому органу достатній строк для усунення недоліків друге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням, зокрема, як зазначив суд, підстав незвернення до суду з апеляційною скаргою у період з
30.11.2018 по 20.12.2018 та ненаданням доказів поважності цих підстав.

На виконання вимог ухвали від 04.03.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, на адресу суду від Головного управління ДФС у Харківській області надійшло клопотання про поновлення строків апеляційного провадження, у якому скаржник просив суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018, поновити пропущений строк з подальшим відкриттям провадження у справі. Обґрунтовуючи свої вимоги відповідач зазначив, що Головне управління ДФС у Харківській області вже зверталося до суду апеляційної інстанції раніше, втім Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.11.2018 подану контролюючим органом апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від
19.09.2018 повернув скаржнику з підстав того, що платіжне доручення №3779 від
16.11.2018 на викання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги буз руху було подано апелянтом через канцелярію апеляційного адміністративного суду лише - 22.11.2018, тобто після закінчення строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, без обґрунтувань і доказів неможливості направлення його у строк, встановлений судом, чи відразу після його закінчення.

У той же час, як вказує відповідач, апеляційну скаргу контролюючому органу було повернуто без оригіналу платіжного документа, у зв'язку з чим Головному управлінню ДФС у Харківській області знадобився додатковий час для виготовлення його дублікату з метою повторного звернення до суду апеляційної інстанції апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від
19.09.2018. А відтак, лише 20.12.2018 (після отримання дублікату вищезазначеного платіжного доручення) у відповідача з'явилася можливість на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою оформленою у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши в сукупності наведені заявником обставини, Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.03.2019 визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДФС у Харківській області строку звернення з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від
19.09.2018 у справі №820/3875/18, відмовив у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а ухвалою від 25.03.2019 подану Головним управлінням ДФС у Харківській області апеляційну скаргу повернув заявнику з підстав невиконання контролюючим органом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 04.03.2019, зокрема незазначення поважних підстав пропуску строку звернення до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

15. Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

16. Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

17. Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

18. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46,47 рішення від 29.01.2016 у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

19. У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини".. підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.. і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

20. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

21. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

22. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків оскарження судових рішень, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

23. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

24. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

25. Таким чином, оскільки Головним управлінням ДФС у Харківській області не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

26. Проте, Другий апеляційний адміністративний суд, надавши оцінку поданому відповідачем на виконання вимог ухвали від 04.03.2019 про залишення апеляційної скарги без руху клопотанню про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження та визнавши наведені у ньому причини пропуску такого строку неповажними, повернув апеляційну скаргу заявнику, тоді як приписи пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, у такому випадку, відмову у відкритті апеляційного провадження.

27. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що Другий апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 25.03.2019 про повернення апеляційної скарги заявнику, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду.

28. За приписами частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

29. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

31. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги з огляду неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від
25.03.2019 у справі №820/3875/18.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №820/3875/18 скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова