Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №820/3176/17

адміністративне провадження №К/9901/820/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (суддя - Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (судді: Рєзнікова С.С., Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі №820/3176/17 за позовом Публічного акціонерного товариство «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Радмир-Центр» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» (далі - позивач, ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001701204 від 7 квітня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» зазначило про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на своєчасну сплату позивачем земельного податку пропорційно площі, належної йому на праві власності будівлі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, задоволено адміністративний позов. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 7 квітня 2017 року №0001701204. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь позивача у розмірі 13 010,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що, зважаючи, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб, податок нараховується кожному з таких осіб пропорційно до площі (частки), що належить їм на праві власності, контролюючий орган збільшив позивачу розмір грошового зобов'язання з земельного податку, всупереч вимогам податкового законодавства.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань».

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, зважаючи на відсутність державної реєстрації права власності третьої особи на частину земельної ділянки, яка є об'єктом оподаткування, а отже, у позивача наявний обов'язок сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, незважаючи на її відчуження ПрАТ «Радмир-Центр».

ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на майно у частині плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за 2014-2016 роки, про що складено акт від 10 березня 2017 року №930/14303534/20-40-12-04-17, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, у результаті чого, позивачем безпідставно зменшено податкові зобов'язання з податку на майно у частині плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) на загальну суму 693 871,41 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2017 року №0001701204, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 867 339,26 грн, у тому числі за основним платежем - 69 387,41 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 173 467,85 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11 липня 2001 року №1149 позивачу надано у тимчасове користування строком до 1 червня 2026 року земельну ділянку (на плані ділянка №2) площею 0,3845 га по вул. Ак. Павлова, 271 для експлуатації та обслуговування будівлі душкомбінату, про що свідчать витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок Управління Держземагентства у м.Харкові від 14 квітня 2015 року №560/15 та 561/15.

На підставі вказаного рішення, позивачу на підставі договору №2476 від 31 липня 2001 року на праві тимчасового користування землею, виконкомом Харківської міської ради надано у тимчасове користування строком на 25 років земельну ділянку площею 0,3845 га за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова, №271 для експлуатації та обслуговування будівлі душкомбінату, про що свідчить витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок Управління Держземагентства у м. Харкові від 30 січня 2014 року №260/14.

Крім того, між позивачем (пайовик-1) та ЗАТ «Радмир-Центр» (правонаступником якого є ПрАТ «Радмир - Центр») (пайовик-2) укладено договір про спільну діяльність від 7 листопада 2006 року, за умовами якого пайовик - 1 здійснює будівництво стендово - випробувального корпусу по вул. Ак. Павлова, 271 у м. Харкові, із залученням майна та грошових коштів пайовика -2.

На підставі акту розподілу результатів спільної діяльності від 27 грудня 2006 року до договору про спільну діяльність від 7 листопада 2006 року, здійснено розподіл майна, за результатами якого складені акти приймання - передачі майна із спільної діяльності, відповідно до яких було прийнято ЗАТ «Радмир-Центр» (правонаступником якого є ПрАТ «Радмир - Центр») будівлю 6 поверхову з підвалом та технічним поверхом, загальною площею 16292 кв.м., а позивачем прийнято нежитлове приміщення площею 160 кв.м. на першому поверсі будівлі за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271.

Як вбачається з копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2007 року за позивачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю: нежитлове приміщення 1 поверху №55а, площею 160 кв.м., за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271, на підставі свідоцтва про право власності від 25 квітня 2007 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за ЗАТ «Радмир-Центр» (правонаступником якого є ПрАТ «Радмир - Центр») зареєстровано право власності на наступні нежитлові приміщення: підвал №1-84, 1- го поверху №1-55, антресолі №56, 2-го поверху №1-34, 3-го поверху №1-47, 4-го поверху №1-27, 5-го поверху №1-20, 6-го поверху №1-17, 7-го поверху №1-17,техн. повер. №1-7 в літ. "Ч-7", загальною площею 16292 кв.м., за адресою м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271, на підставі свідоцтва про право власності від 25 квітня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем задекларовано за 2014 рік суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 6 620 786,42 грн, за 2015 рік -785 202,79 грн, за 2016 рік - 1 070 923,00 грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що до 1 вересня 2013 року позивач сплату земельного податку здійснював одноособово, але з 1 вересня 2013 року ПрАТ «РАДМИР-ЦЕНТР» почав самостійно сплачувати земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,75 га безпосередньо до Державного бюджету.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі №826/3818/16, стягнено з ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» заборгованість з податку на землю у сумі 2 548 329,20 грн, яка виникла внаслідок несплати самостійно нарахованих сум відповідно до податкових декларацій з плати за землю у сумі 2 548 329,20 грн, в тому числі пені - 2 892,32 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 розстрочено позивачу виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі №826/3818/16 терміном на чотири роки, згідно до графіку погашення заборгованості в період з 20 вересня 2016 року по 20 серпня 2020 року зі сплатою щомісячно суми в розмірі 53 090,20 грн, яка виконується позивачем вчасно, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку із зменшенням об'єкта оподаткування на 0,75 га, через самостійне декларування вказаної площі ПрАТ «Радмир-Центр», а саме: за 2014 рік - 202 026,75 грн, за 2015 рік - 229 204,66 грн, за 2016 рік (січень - травень) - 131 320,00 грн, за 2016 рік (червень - жовтень) - 131 320,00 грн, позивачем подано до податкового органу уточнюючі податкові декларації з плати на землю щодо зменшення земельного податку за 2014-2016 роки.

Однак, відповідачем не прийнято уточнення до податкових декларацій позивача та повторно нараховано суми земельного додатку, які вже стягнуто за рішенням суду, з урахуванням ухвали суду про розстрочення заборгованості.

Позивачем до матеріалів справи надано податкові декларації за 2014, 2015, 2016 роки, а також уточнююча податкова декларація, які подавались до податкового органу ПрАТ «Радмир-Центр», відповідно до яких задекларовано податкові зобов'язання з земельного податку за 2014 рік - 202 026,72 грн, за 2015 рік - 251 331,50 грн, за 2016 рік, враховуючи уточнення до декларації - 315 168,00 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що вказані задекларовані суми з податкового зобов'язання з земельного податку сплачені ПАТ «Радмир-Центр», про що свідчать платіжними доручення.

Доводи відповідача викладені у касаційні скарзі щодо відсутності у третьої особи обов'язку щодо сплати земельного податку, у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності земельною ділянкою за ПАТ «Радмир-Центр», спростовується наступним.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, юридична особа-власник будівлі (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, незважаючи на те, що ПрАТ «Радмир-Центр» не зареєструвало право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, а також беручи до уваги вимоги вищенаведених норм, контролюючий орган дійшов помилкового висновку щодо правомірності донарахування земельного податку позивачу, оскільки, до власника частини приміщення (третьої особи) перейшли усі права та обов'язки щодо земельної ділянки, на якій воно розміщене. Так, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-775а15).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі №820/3176/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду