Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.02.2019 року у справі №826/1315/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 826/1315/18

адміністративне провадження №К/9901/5289/19, К/9901/5653/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н. А.,

суддів: Мацедонської В. Е., Шевцової Н. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання надати запитувану інформацію стосовно діяльності ПАТ "Діамантбанк", провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року (головуючий суддя - Качур І. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий суддя - Безименна Н. В., судді - Аліменко В. О. та Кучма А. Ю.,) у справі №826/1315/18, -

установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича (далі - відповідач-2):

- визнати дії Відповідачів протиправними;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олексійовича надати запитувану інформацію стосовно діяльності ПАТ "ДІАМАНТБАНК".

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами було протиправно не надано у повному обсязі відповідь на адвокатський запит стосовно діяльності ПАТ "ДІАМАНТБАНК". Просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олексійовича, що виразились у ненаданні відповіді на запити представника позивача від 29.11.2017 та від 14.12.2017 року у повному обсязі.

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олексійовича надати запитувану інформацію стосовно діяльності ПАТ "ДІАМАНТБАНК", що сформульована в запитах представника позивача від 29.11.2017 та від 14.12.2017.

Стягнуто за рахунок асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17 код ЄДРПОУ 21708016) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп. )

Ухвалюючи судові рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що з відповіді ліквідатора ПАТ "ДІАМАНТ БАНК" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на запити представника позивача від 29.11.2017 та від 12.12.2017 вбачається їх неналежний розгляд та, як результат, ненадання відповіді на запитання поставленні у запиті адвоката позивача. Також колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу, що спірні правовідносини склались між сторонами в рамках здійснення відповідачами владних управлінських функцій в частині надання відповідей на адвокатські запити, що регулюються Законами України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та "Про доступ до публічної інформації", тобто наведений спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та до спірних правовідносин не підлягає застосуванню правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №598/1470/15-ц, за якою уповноважена особа Фонду та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є суб'єктами владних повноважень, з огляду на різний характер спірних правовідносин у даній справі та справі №598/1470/15-ц, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

25 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, в якій відповідач-1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правил предметної юрисдикції, адже судами не враховано правову позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а. Зазначає, що у приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, Фонд не здійснює функції суб'єкта владних повноважень у розумінні приписів КАС України. Крім того, посилається на те, що Фонд не є розпорядником інформації для цілей Закону України "Про доступ до публічної інформації" та не охоплюється дією Закону України "Про доступ до публічної інформації".

28 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, в якій відповідач-2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги відповідач-2 вказує, що позивач може отримати інформацію, яка є загальнодоступною, щодо активів Банку, незалежних суб'єктів оціночної діяльності в обсязі, встановленому чинним законодавством на офіційному сайті ПАТ "Діамантбанк". Також вказує, що частково запитувана інформація може бути надана Банком виключно у разі надання позивачем до банку письмового дозволу клієнта щодо розкриття інформації, що містить банківську таємницю. Посилається на те, що відповідачем у справі є саме банк, а не уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці обставини. Зазначає, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому він вважає викладені Фондом доводи безпідставними.

Вказує, що суди дійшли правильних висновків про протиправну відмову відповідачів надати позивачу запитуваним ним інформацію. Щодо підсудності спору вважає правомірним посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/685/17. Просив залишити касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Аналогічний за змістом відзив подано позивачем на касаційну скаргу ПАТ "Діамантбанк".

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" громадянину ОСОБА_1 (РНОКППФО - НОМЕР_1) були відкриті рахунки, а саме: НОМЕР_2; НОМЕР_3 на яких перебувають грошові кошти.

24 квітня 2017 року, відповідно до вимог ст. 76 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", Правління Національного банку України прийняло рішення № 264- рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних".

23 червня 2017 року, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

23 червня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "ДІАМАНТБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "ДІАМАНТБАНК" - Старцевої Тетяни Володимирівни та Публічним акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" в особі Тимчасово виконуючого обов'язки Голови Правління Мелеш Катерини Володимирівни укладені певні Договори про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку.

29 листопада 2017 року представником позивача, адвокатом Махмудовою О. С. направлені запити до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідатора ПАТ "ДІАМАНТБАНК" про надання інформації та копій документів, а саме:

Яка сума грошових коштів знаходилась на рахунках банку на дату запровадження тимчасової адміністрації до ПА Т "ДІАМАНТБАНК"?

Яка сума грошових коштів знаходилась на рахунках банку на дату запровадження процедури ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК"?

Яка сума грошових коштів знаходиться на рахунках банку на дату надання відповіді на цей запит?

Яка сума грошових коштів витрачена за період з дати запровадження тимчасової адміністрації до сьогоднішнього дня, за виключенням витрат на оплату праці та нарахувань на фонд оплати праці? На які цілі витрачені ці кошти? На підставі яких договорів? Прошу надати копії цих договорів (з додатками) та документи про фактичну оплату цих коштів?

З якою метою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб укладені договори на проведення незалежної оцінки активів (наскільки мені відомо, перед укладенням Договору про передачу частини активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ "ДІАМАНТБАНК" на користь приймаючого банку - АТ "ТАСКОМБАНК" така оцінка вже проводилась)? З яким/якими суб'єктом/суб'єктами господарювання укладені такі договори? Як здійснювався відбір такого чи таких суб'єктів господарювання? Яка вартість послуг на проведення незалежної оцінки активів? Прошу надати копії цих договорів (з додатками) та документи про фактичну оплату цих коштів.

З якою метою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб укладені договори на проведення рецензування звітів з незалежної оцінки активів? З яким/якими суб'єктом/суб'єктами господарювання укладені такі договори? Як здійснювався відбір такого чи таких суб'єктів господарювання? Яка вартість послуг на проведення рецензування звітів з незалежної оцінки активів? Прошу надати копії цих договорів (з додатками) та документи про фактичну оплату цих коштів.

Надати копію Договору про передачу частини активів та зобов'язань неплатоспроможного ПАТ "ДІАМАНТБАНК" на користь приймаючого банку - АТ "ТАСКОМБАНК" (з усіма додатками).

Надати перелік всіх активів ПАТ "ДІАМАНТБАНК", що залишилися в розпорядженні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Які активи ПАТ "ДІАМАНТБАНК" залишилися в розпорядженні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на теперішній час?

Повідомити суму, що планується до виплат в якості погашення вимог кредиторам третьої черги? З чого складається ця сума?

11 грудня 2017 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов лист з повідомленням про збільшення строку для надання відповіді до 20 днів у зв'язку з великим обсягом запитуваної інформації.

14 грудня 2017 року від ліквідатора ПАТ "ДІАМАНТ БАНК" було отримано листа та повідомлено, що вся доступна інформація та копії документів розміщені на сайті ФГВФО та ПАТ "ДІАМАНТБАНК", а також посилання лише на певні закони, але конкретної відповіді стосовно кожного пункту відображеному в запиті не надано.

Також, станом на 30 листопада 2017 року на сайті ПАТ "ДІАМАНТБАНК" було розміщено інформацію, що проведено інвентаризацію майна банку станом на
26.06.2017 року.

Відповідно до інформації, яка розташована на сайті ПАТ "ДІАМАНТБАНК", 07 листопада 2017 року було розміщено Звіт про виплати та надходження ПАТ "ДІАМАНТБАНК" лише станом на 01.10.2017.

У зв'язку з цим, 14 грудня 2017 року представником позивача, адвокатом Махмудовою О. С., були направлені запити до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та до ліквідатора ПАТ "ДІАМАНТБАНК" про надання інформації та копій документів, а саме:

- з яких причин, маючи реальні активи в касі банків понад 400 000 000 гривень, було затверджено виплату грошових коштів четвертої черги кредиторів тільки 15 % від загальної суми вимог черги, чи планується виплата решти суми вимог та в який період;

- чому звіт про виплати та надходження ПАТ "ДІАМАНТБАНК" не публікується на сайті щомісячно.

28 грудня 2017 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також, як і на перший запит, надійшов лист з повідомленням про збільшення строку для надання відповіді до 20 днів у зв'язку з великим обсягом запитуваної інформації.

Також, того ж числа позивачем від ФГВ ФО було отримано відповідь на запит від
29.11.2017 року та повідомлено, що на запитувану інформацію Позивачу вже надано відповідь ліквідатором ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та надано копію відповіді ліквідатора ПАТ "ДІАМАНТБАНК".

Позивач вважає такі дії відповідачів, що виразились у неповному наданні відповіді на запит протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених ч.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Публічна інформація є відкритою, крім випадків, визначених ч.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст.2 Закону метою ч.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

ч.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачені гарантії права на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотримання сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ч.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей частиною 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Статтею 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Крім того, відповідно до ст.18 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати, що передбачена законодавством для оформлення документа та/або надання інформації, розміщувати на своєму офіційному веб-сайті та на веб-сайті неплатоспроможного банку таку інформацію щодо неплатоспроможного банку та банку, що знаходиться в стадії ліквідації: 1) річну фінансову звітність відповідно до вимог законодавства; 2) квартальну фінансову звітність відповідно до вимог законодавства; 3) результати оцінки активів банку з розподілом за видами активів і зазначенням незалежного суб'єкта оціночної діяльності, способу оцінки та дати, на яку здійснена оцінка; 4) результати інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси; 5) рішення Фонду щодо затвердження способу, порядку, складу та умов відчуження майна банку, затверджених виконавчою дирекцією Фонду, а також всі інші рішення Фонду стосовно неплатоспроможного банку; 6) кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку; 7) про укладені договори між Фондом і третіми особами стосовно утримання і збереження активів банку, оцінки та реалізації майна банку, проведення аудиту, охорони майна та приміщень банку.

Тобто, ст.18 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прямо передбачено обов'язок відповідачів оприлюднювати інформацію, яку запитував представник Позивача.

Відповідно до частини першої статті 19 розглядуваного Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до ст. 24 Закону про адвокатуру, адвокатський запит це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Щодо посилань скаржників на порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції при вирішенні цього спору Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина 1 статті 4 КАС).

За частинами 1 , 2 , 5 , 6 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому частинами 1 , 2 , 5 , 6 статті 5 КАС , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному частинами 1 , 2 , 5 , 6 статті 5 КАС порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС).

З матеріалів справи випливає, що запити про надання інформації подавались представником позивача - адвокатом Махмудовою О. С. та стосувались питання надання інформації щодо ліквідаційної процедури у ПАТ "Діамантбанк".

Отже, Суд зазначає, що в даних правовідносинах відповідачі є суб'єктом владних повноважень та розпорядником відповідної інформації, оскільки згідно ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (і його Уповноважена особа відповідно) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Посилання скаржників на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, Суд оцінює критично.

Питання юрисдикційності спорів щодо ненадання відповіді на адвокатський запит було предметом судового розгляду Великої Палати Верховного Суду в справах №686/23317/13, №826/7244/18, №826/5331/18.

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі №826/7244/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд скарг на дії чи бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання інформації, яка не є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

У рішенні від 17.12.2019 у справі №826/5331/18 Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу за позовом ОСОБА_2 до Антимонопольного комітету України щодо ненадання інформації за зверненням адвоката Антимонопольного комітету України із адвокатським запитом про надання копій документів та інформації про результати проведення перевірки дотримання законодавства певним підприємством про захист економічної конкуренції та зобов'язання надати таку інформацію, зазначила, що позов про бездіяльність розпорядника інформації із розгляду запиту на інформацію позивач подав до адміністративного суду із посиланням на положення ~law40~. Велика Палата Верховного Суду у цій справі не погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача щодо надання відповіді на його адвокатський запит не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, Велика Палата Верховного Суду визнала посилання в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду на висновки, викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі № 686/23317/13-а, у якій, на відміну від справи, що розглядається, адвокатський запит був спрямований на контроль за виконанням судового рішення у цивільній справі.

Крім того, в ухвалі від 30.09.2020 у справі №640/16277/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у справі № 686/23317/13-а адвокатський запит був спрямований на те, щоб орган місцевого самоврядування надав відповіді щодо стану виконання судових рішень, якими позивачу передано у приватну власність земельну ділянку. Тобто, запитувана інформація стосувалась сфери приватно-правових відносин.

Таким чином, Суд зазначає, що спір, який є предметом розгляду цієї справи, є адміністративним, адже відповідачі діють у спірних правовідносинах як суб'єкти владних повноважень (розпорядники запитуваної інформації).

Також Суд враховує, що справа з аналогічним суб'єктним складом та змістом позовних вимог вже переглядалась Верховним Судом, який постановою від 27.06.2018 залишив без змін прийняті судами попередніх інстанцій рішення про часткове задоволення позову.

При цьому, Суд відхиляє посилання відповідача-2 на те, що фактично відповідачем у справі є ПАТ "Діамантбанк", адже з позовної заяви вбачається визначення позивачем в якості другого відповідача саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича.

Щодо ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень по суті позовних вимог Суд зазначає таке.

Як установлено судами, листом від 11 грудня 2017 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено позивача про необхідність збільшення строку для надання відповіді до 20 днів у зв'язку з великим обсягом запитуваної інформації.

Листом від 14 грудня 2017 року ліквідатором ПАТ "Діамантбанк" позивача повідомлено, що вся доступна інформація та копії документів розміщені на сайті ФГВФО та ПАТ "Діамантбанк", однак даним листом фактично не було надано у повному обсязі інформацію, запитувану представником позивача, чи відмовлено у її наданні.

На повторний запит представника позивача від 14 грудня 2017 року вже 28 грудня 2017 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також надійшов лист з повідомленням про збільшення строку для надання відповіді до 20 днів у зв'язку з великим обсягом запитуваної інформації. Також, того ж числа позивачем від ФГВ ФО було отримано відповідь на запит від 29 листопада 2017 року та повідомлено, що на запитувану інформацію Позивачу вже надано відповідь ліквідатором ПАТ "Діамантбанк" та надано копію відповіді ліквідатора ПАТ "Діамантбанк".

Отже, проаналізувавши надані ліквідатором ПАТ "Діамантбанк" та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповіді на запити представника позивача від
29.11.2017 та від 12.12.2017, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про неналежний розгляд цих запитів та, відповідно, ненадання повної запитуваної адвокатом позивача інформації.

При цьому колегія суддів зауважує, що посилання відповідача-2 на можливість отримання адвокатом позивача запитуваної інформації на офіційному сайті ПАТ "Діамантбанк" не є в розумінні положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповіддю щодо її надання.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіН. А. Данилевич В. Е. Мацедонська Н. В. Шевцова