Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2019 року у справі №808/955/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №808/955/17

адміністративне провадження №К/9901/9/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/955/17

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану щорічну відпустку,

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року постановлене в складі головуючого судді - Фесик А. В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого - Іванова С. М., суддів - Панченко О. М. Чередниченка В. Є.

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - відповідач, Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Запорізькій області), в якому просить:

1.1 зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року включно у розмірі 10666 грн 67 коп та компенсацію за невикористані в 2016 році щорічну основну та додаткову відпустки у розмірі 4800 грн 00 коп, усього - 15466 грн 67 коп.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року в справі №808/8689/15 позивача поновлено на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління ГУМВС України в Запорізькій області в Запорізькій області та зобов'язано ГУМВС України в Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

2.1. Наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області від 18 квітня 2016 року №10о/с позивача поновлено на службі в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області.

2.2. З дня поновлення позивача на службі по день звільнення, тобто по 10 квітня 2017 року, належна ОСОБА_1 заробітна плата відповідачем не виплачувалася.

2.3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року в справі № 808/2094/16 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року скасовано та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 квітня 2016 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

2.4. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі №808/3645/16 (залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року) зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 вересня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно у розмірі 6950 грн. 88 коп.

2.5. З 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року, тобто по день звільнення з органів внутрішніх справ України, відповідачем, в порушення вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України), середній заробіток також не виплачувався.

2.6. Позивач вважає, що розрахунок середнього заробітку за період з 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року повинен провадитися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Вважає, що заборгованість відповідача з 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року включно становить 15466 грн 67 коп, з яких: компенсація за вимушений прогул - 10666 грн 67 коп, компенсація за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки у 2016 році - 4800 грн 00 коп.

3. Відповідачем надано заперечення на позовну заяву в яких він просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тими обставинами, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року видано наказ ГУМВС від 18 квітня 2016 року №10о/с про скасування наказу ГУМВС України від 05 листопада 2015 року №443о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено її на посаді інспектора штабу ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із нарахуванням середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 липня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді. Відповідач, посилаючись на наказ МВС України "Про організаційно штатні питання" від 06 липня 2015 року №1388, яким скорочені всі штати ГУМВС України в Запорізькій області, вважає, що оскільки ОСОБА_1 поновлено на посаді, яка наказом МВС України скасована, виплата грошового забезпечення неможлива.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 05 листопада 2015 року №443о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) "Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".

5. На виконання вимого Закону України "Про Національну поліцію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України", від 23 вересня 2015 року №751 "Про ліквідацію територіального органу Міністерства внутрішніх справ", від 13 жовтня 2015 року №834 "Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ".

6. Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про організаційно штатні питання" від 06 листопада 2015 року №1388 скорочені всі штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України, зокрема і ГУМВС України в Запорізькій області.

7. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року в справі №808/8689/15 поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління Головного управління внутрішніх справ України в Запорізькій області. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

8. Наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 18 квітня 2016 року № 10о/с на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року скасовано наказ ГУМВС від 05 листопада 2015 року № 443о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 "г" (через скорочення штатів) - капітана міліції ОСОБА_1 (М-130287) інспектора штабу Запорізького міського управління з 06 листопада 2015 року; поновлено на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління ГУМВС України - капітана міліції ОСОБА_1; нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 07 листопада 2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

9. Відповідачем в справі не заперечується, що позивача після поновлення на посаді на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, фактично, не було допущено до виконання трудових обов'язків, також не було здійснено дій з приводу виплати заробітної плати із посиланням на відсутність в ГУМВС України в Запорізькій області штатних посад, та визначення посадових окладів.

10. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року в справі № 808/2094/16 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року скасовано та прийняти нову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 квітня 2016 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

11. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року в справі № 808/3645/16 (залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року) зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 вересня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно у розмірі 6950 грн 88 коп.

12. Відповідно до довідки ГУМВС України в Запорізькій області від 03 травня 2017 року № 385/12/01-2017 зазначено, що згідно з виконавчими провадженнями від 14 квітня 2016 року №50677449 та від 20 вересня 2016 року №52257382 ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу: 16 травня 2016 року - за період з 07 листопада 2015 року до 18 квітня 2016 року включно в сумі 10732 грн 16 коп; 18 жовтня 2016 року - за період з 19 квітня 2016 року до 14 вересня 2016 року включно в сумі 9750 грн 56 коп. Виплати проводились з розрахунку грошового забезпечення, виплаченого за останні два місяці: посадовий оклад - 700 грн 00 коп; оклад за спеціальним званням - 120грн 00 коп; надбавка за вислугу років (20%) - 164 грн 00 коп; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 492 грн 00 коп, премія (33%) - 487 грн 08 коп; грошове забезпечення за 1 день складає 65 грн 44 коп.

13. Відповідно до платіжних доручень ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 12 травня 2016 року № 116,117 та від 13 жовтня 2016 року № 137,139 позивачу перераховано кошти на особистий рахунок у сумі 10571 грн 18 коп, 160 грн 98 коп, 9604 грн 30 коп, 146 грн 26 коп.

14. Наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області від 05 квітня 2017 року №4о/с "По особовому складу" капітана міліції ОСОБА_1 (М-130287) інспектора штабу Запорізького міського управління, з 10 квітня 2017 року згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ: у запас Збройних Сил України (із поставленням на військовий облік) за п.64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації); вислуга на день звільнення складає: календарна - 11 років 04 місяці 09 днів; у пільговому обчисленні - 11 років 09 місяців 00 днів; Виплатити їй компенсацію за 10 діб невикористаної чергової відпустки за 2017 рік.

15. Підставами для видання Головою ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області наказу від 05 квітня 2017 року №4о/с слугували рапорт ОСОБА_1 від 05 квітня 2017 року та подання ліквідаційної комісії ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 05 квітня 2017 року та лист ДПП НПУ від 27 березня 2017 року № 1387/41/4/02-2017.

16. Судами також встановлено, що з 19 квітня 2016 року (дата поновлення позивача на посаді) по 10 квітня 2017 року (дата звільнення позивача із займаної посади) позивачу грошове забезпечення відповідачем виплачено не було.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

17. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, позов задоволено.

17.1. Зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року включно у розмірі 10666,67 грн. та компенсацію за невикористані в 2016 році щорічну основну та додаткову відпустки у розмірі 4800,00 грн., усього - 15466,67 грн.

18. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що позивача після поновлення на роботі на виконання рішення суду, фактично, не було допущено до виконання трудових обов'язків, також не було здійснено дій з приводу виплати заробітної плати із посиланням на відсутність в ГУМВС України в Запорізькій області штатних посад, та визначення посадових окладів, дій на виконання частини 3 статті 184 КЗпП України відповідачем також не здійснено, що свідчить про формальне ставлення відповідача до виконання рішення суду.

ІV Касаційне оскарження

19.15 грудня 2017 року у Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційну скаргу представника відповідача.

20. У касаційній скарзі представник відповідача посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року в справі №808/8689/15 виконано в повному обсязі.

20.1. Відповідач зауважує, на тому, що судами попередньої інстанції при постановленні оскаржуваних рішень не враховано норми пунктів 1.4-1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішній справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція № 499), а саме те, що грошове забезпечення нараховується та виплачується лише працівникам, які призначені на штатні посади, та лише на підставі відповідного наказу начальника органу внутрішніх справ про призначення штатної посади, а оскільки наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 всі посади ГУМВС України в Запорізькій області скорочено, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" підстави для виплати позивачу грошового забезпечення у відповідача відсутні.

20.2. Додатково представник відповідача зазначає, що на його думку, судами першої та апеляційної інстанції помилково застосовано норми статті 2401 КЗпП України, оскільки ними врегульовані питання неможливості поновлення працівника на попередній роботі внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації та необхідності виплати працівнику заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, а в даному випадку позивача поновлено на посаді відповідно до наказу ГУМВС України в Запорізькій області від 18 квітня 2016 року № 10 о/с. За таких обставин просить скасувати рішення судів першої та другої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

21.11 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Білоус О. В, суддів Шарапа В. М., Данилевич Н. А. відкрито касаційне провадження.

Витребувано справу № 808/955/17 з Запорізького окружного адміністративного суду.

16.24 січня 2018 року справа № 808/955/17 надійшла до Верховного Суду.

22.05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 596/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., суддів - Кашпур О. В., Уханенко С. А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

23. За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Відповідно до частини 1 статі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

26. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

27.1. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

27.2. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

28. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України):

28.1. Відповідно до статті 51 держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, у тому числі, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

28.2. КЗпП України.

28.2.1. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

28.3. Частиною п'ятою статті 97 визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

28.4. Відповідно до статті 98 оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

28.5. Згідно з частиною першою статті 115 заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

28.6. Відповідно до статті 116 При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

28.8. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117).

28.8.1. Частиною другою статті 117 визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

28.9. Згідно зі статтею 235 у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

28.9.1. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

28.9.2. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

28.10. Відповідно до статті 2401 у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

29. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114 (далі - Положення № 114).

29.1. За правилами абзацу 2 пункту 56 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

VІ Позиція Верховного Суду

30. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

32. Верховний Суд звертає увагу на тому, що норми статті 235 КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця негайно виконати рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

33. Частиною 2 статті 14 КАС України (чинного до 15 грудня 2017 року) встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

34. Норма аналогічного змісту міститися у статті 14 КАС України (чинного після 15 грудня 2017 року).

35. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року в справі №808/8689/15, наказом ГУМВС України в Запорізькій області від 18 квітня 2016 року № 10о/с скасовано наказ ГУМВС від 05 листопада 2015 року № 443о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 "г" (через скорочення штатів) - капітана міліції ОСОБА_1 (М-130287) інспектора штабу Запорізького міського управління з 06 листопада 2015 року; поновлено на посаді інспектора штабу Запорізького міського управління - капітана міліції ОСОБА_1; нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 07 листопада 2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

36. Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що позивача після поновлення на посаді на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, фактично, не було допущено до виконання трудових обов'язків, також не було здійснено дій з приводу виплати заробітної плати із посиланням на відсутність в ГУМВС України в Запорізькій області штатних посад, та визначення посадових окладів.

37. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач формально поставився до виконання рішення суду, обмежившись виданням лише наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплатою їй суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату фактичного поновлення, чим порушив права та законні інтереси позивача в частині права на працевлаштування, що в свою чергу зумовило до застосування норм статті 2401 КЗпП України в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

38. Проте Верховний Суд не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди дійшли до взаємовиключних висновків констатуючи, що відповідачем було здійснено дії в частині поновлення позивача на посаді з 07 листопада 2015 року (видання наказу ГУМВС України в Запорізькій області від 18 квітня 2016 року № 10о/с) і в той же час про стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу відповідно до норм статті 2401 КЗпП України за період з 01 січня 2017 року по 10 квітня 2017 року.

39. З аналізу норм статті 43 Конституції України та статей 97, 98, 115 КЗпП України вбачається, що кожна особа має право на своєчасне одержання винагороди за працю.

40. Таким чином, у даному випадку особа щодо якої допущено порушення у вигляді затримки у виплаті заробітної плати не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у вигляді стягнення заробітної плати.

41. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області від 05 квітня 2017 року №4о/с "По особовому складу" капітана міліції ОСОБА_1 (М-130287) інспектора штабу Запорізького міського управління, з 10 квітня 2017 року згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ: у запас Збройних Сил України (із поставленням на військовий облік) за п.64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації); вислуга на день звільнення складає: календарна - 11 років 04 місяці 09 днів; у пільговому обчисленні - 11 років 09 місяців 00 днів; Виплатити їй компенсацію за 10 діб невикористаної чергової відпустки за 2017 рік.

42. Судами попередніх інстанції також встановлено та не заперечується відповідачем в справі, що з 19 квітня 2016 року (дата поновлення позивача на посаді) по 10 квітня 2017 року (дата звільнення позивача із займаної посади) позивачу грошове забезпечення відповідачем виплачено не було.

43. Нормами статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

44. Таким чином, позивач також не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у вигляді стягнення всіх сум, що належать їй від відповідача при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні.

45. Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку в 2016 році.

46. Абзацом 2 пункту 56 Положення № 114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

47. Верховний Суд наголошує, що норми вказаного положення передбачають виплату працівнику органів внутрішніх справ який звільняється, грошової компенсації лише за невикористану у році звільнення відпустку.

48. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд дійшов помилкового висновку про стягнення компенсації за невикористану позивачем щорічну основну та додаткову відпустку в 2016 році.

49. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

50. Частиною 1 статті 351 КАС України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

51. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року підлягають скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

VIІ. Судові витрати.

52. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, п. 3 ч. 1 ст. 349,ст. 351, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану щорічну відпустку відмовити.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко