Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.08.2018 року у справі №815/6773/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №815/6773/17

адміністративне провадження №К/9901/54417/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 (головуючий суддя - Свида Л.І.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 (головуючий суддя - Бойко А.В., судді - Єщенко О.В., Осіпов Ю.В.)

у справі 815/6773/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія»

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000086/2 від 08.07.2017;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00796 від 08.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, позов Товариства задовольнив:

- визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000086/2 від 08.07.2017;

- визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00796 від 08.07.2017.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив про правомірність своїх дій щодо прийняття картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 27.04.2017 між позивачем та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17 (далі - Контракт), відповідно до умов п. 1.1 якого Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» зобов'язалася поставити, а позивач приймати та оплатити товар, вказаний в інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

Так, відповідно до умов зазначеного Контракту, Товариству на митну територію України поставлений товар: нектарини свіжі класу А, у пластикових ящиках - 1600 шт., на 20 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р., країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 16 965 кг., вага «нетто» - 15 865 кг., на загальну суму 7456,55 євро (0,47 євро за 1 кг. без урахування транспортних витрат); нектарини свіжі класу В, у пластикових ящиках - 120 шт., на 2 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р., країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 1313 кг., вага «нетто» - 1223 кг., на загальну суму 403,59 євро (0,33 євро за 1 кг. без урахування транспортних витрат); нектарини свіжі класу А, у пластикових ящиках - 400 шт., на 4 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 3515 кг., вага «нетто» - 3055 кг., на загальну суму 1283,19 євро (0,42 євро за 1 кг. без урахування транспортних витрат).

З метою митного оформлення товару 08.07.2017 декларантом - ТОВ «БЕК «АТАМАН-ГРУП» (діяло на підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів №211/16) до відділу митного оформлення № 6 митного поста «Одеса-Центральний» Одеської митниці ДФС подано митну декларацію №UA500060/2017/010710, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту.

На підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27.04.2017 та додаткова угода № 1 від 09.06.2017; специфікація № 55 від 05.07.2017 до контракту № 336/17 від 27.04.2017; інвойс № 055 від 05.07.2017; прайс-лист від 04.07.2017; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А760101; митна декларація країни відправлення 17GREX410100040338 від 05.07.2017; пакувальний лист від 05.07.2017; автотранспортну накладну № 0061397; договір про перевезення № 340/17 від 29.06.2017; договір про перевезення № 01/02/17-МD від 01.02.2017; договір-заявка №02-D від 03.07.2017; довідку про транспортні витрати від 05.07.2017.

Проте за результатами розгляду митної декларації та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картку відмови № UA500060/2017/00796 від 08.07.2017 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000086/2 від 08.07.2017, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Митниця зазначила, що подані Товариством документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невключення витрат на пакування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

2) на підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надано лише лист на бланку від SC «Caricaro-trans» SRL від 05.07.2017 б/н та рахунок-фактуру від SC «Caricaro-trans» SRL від 05.07.2017 № 02; при цьому, у наданих транспортних документах (CMR) вказане підприємство не зазначено;

3) згідно з інвойсом від 05.07.2017 № 055 вартість імпортованого товару становить 9143,24 євро, що не відповідає сумі попередньої оплати 75 000 євро, вказаній у довідці банку № 170503IIB108449 від 03.05.2017, з огляду на що умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар;

4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A., вказана в митній декларації країни відправлення від 05.07.2017 № 17GREX410100040338, відрізняється від адреси, вказаної в митній декларації № UA 500060/2017/01071 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 05.07.2017 № A760101.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими вказані підстави для відмови в митному оформленні імпортованого позивачем товару та дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення надано всі передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар та не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Так, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, за змістом пункту 7.2 Контракту обов'язок упаковки і маркування товару, як і витрати на пакування та маркування товару покладається на постачальника; ці витрати входять до ціни товару та не підлягають додатковому відшкодуванню з боку покупця, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) інформації щодо даної складової митної вартості.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки в даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару). При цьому чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Щодо доводів Митниці про непідтвердження транспортної складової, то суд вважає їх безпідставними та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договір № 340/17 від 29.06.2017 з «CATICARO-TRANS» SRL (Молдова) на здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, пунктом 6.2.15 якого встановлено можливість перевізника укладати угоди з іншими особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за цим контрактом.

З наданого до митного органу договору про перевезення вантажів № 01/02/17-МD від 01.02.2017 вбачається, що «CATICARO-TRANS» SRL уклало договір з SRL «TINTORETO-TRANS» на здійснення перевезення вантажів.

При цьому, SRL «TINTORETO-TRANS» зазначено в CMR № 0061397 від 05.07.2017 перевізником товару, найменування, кількість і вага якого повністю збігається з даними інвойсу, пакувального листа, специфікації, тощо.

Позивачем до митниці також надавалися договір-заявка № 02-D від 03.07.2017 на оплату перевезення в сумі 2100 євро за договором № 340/17 від 29.06.2017, довідка про транспортні витрати від «CATICARO-TRANS» SRL, в якій перевізник підтверджує вартість перевезення в розмірі 2100 євро.

Крім того до суду надана довідка з банку, яка підтверджує фактичну сплату 2100 євро на рахунок «CATICARO-TRANS» SRL за договором № 340/17 від 29.06.2017; акт виконаних робіт № 02 від 08.07.2017, проте вказані документи не могли бути надані під час митного оформлення товару, оскільки оплата послуг позивачем здійснюється протягом 60 днів після надання послуг.

Судами попередніх інстанцій також надано оцінку та спростовано доводи Митниці щодо невідповідності умов оплати, зазначених в інвойсі, умовам оплати за зовнішньоекономічним контрактом.

Так, за умовами контракту № 336/17 від 27.04.2017 оплата за товар покупцем здійснюється на умовах 100% передплати (п. 3.1 контракту), однак відповідачем не врахована наявність додаткової угоди № 1 від 09.06.2017 до цього контракту, яка надавалася до митного оформлення та містить умови як 100% передплати, так і оплати товару протягом 14 днів після митного очищення.

Відповідно до інвойсу № 055 від 05.07.2017 умови поставки товару передбачають оплату товару протягом 14 днів, що не суперечить контракту та свідчить про відсутність будь-яких розбіжностей у поданих документах щодо умов оплати.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, імпортований позивачем товар оплачений у повному обсязі 26.07.2017 у сумі 9143,24 євро в межах строків, передбачених інвойсом та контрактом.

Посилання скаржника на невідповідність адреси відправника «FRUTOPOLIS S.A.» в митній декларації країни відправлення даним у митній декларації №UA500060/2017/010710 від 08.07.2017 і сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 08.07.2017 № А760101, колегія суддів не бере до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій надали оцінку цим доводам та дійшли висновку, що вказані розбіжності не вплинули на розрахунок митної вартості, заявленої позивачем.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) суд касаційної інстанції оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова