Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2019 року

Київ

справа №820/2564/17

адміністративне провадження №К/9901/31327/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя - Біленський О.О.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя - Бондар В.О., судді - Кононенко З.О., Калиновський В.А.)

у справі № 820/2564/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ-АГРО»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ-АГРО» (далі - Товариство), в якому просило:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 21 червня 2017 року № 7536;

- накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДФС у Харківській області зазначило, що Товариство не допустило посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно з наказом ГУ ДФС у Харківській області від 12 червня 2017 року № 2453, за наявності законних підстав для її проведення.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2017 року позов ГУ ДФС у Харківській області задовольнив частково: наклав арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у контролюючого органу були наявні правові підстави для звернення до суду із даним позовом, оскільки Товариство не допустило перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, з урахуванням того, що правомірність наказу про призначення такої перевірки була перевірена судом при розгляді справи №820/2512/17.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 січня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ГУ ДФС у Харківській області про накладення арешту на кошти та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні даної позовної вимоги відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що підстави для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, відсутні, оскільки рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21 червня 2017 року № 7536 про застосування адміністративного арешту майна Товариства не підтверджено судом протягом 96 годин, тобто фактично припинило свою дію.

Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків. Обидва види арешту (майна та коштів) за загальним правилом застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише за процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Товариство не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017; далі - КАС України), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у Харківській області на адресу відповідача направлено запити: від 11 листопада 2016 року № 6215/10/20-40-14-07-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ніко - Агротраст - Компані» по податковому кредиту за вересень 2016 року на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 1 329 752,00 грн., від 18 листопада 2016 року №6389/10/20-40-14-12-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сангрупп» по податковому кредиту за вересень 2016 року на суму ПДВ - 771595,00 грн., від 13 грудня 2016 року № 6905/10/20-40-14-07-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Агро Форм Груп» по податковому кредиту на загальну суму 2 991 668,00 грн., у тому числі за липень 2016 року на суму ПДВ - 919 162,00 грн., за серпень 2016 року на суму ПДВ - 1 617 636,00 грн., за вересень 2016 року на суму ПДВ - 260 527,00 грн., за жовтень 2016 року на суму ПДВ - 194 343,00 грн., від 23.01.2017 № 367/10/20-40-14-07-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Глобол - Реєстр» по податковому кредиту за серпень 2016 року на суму ПДВ - 325 014,00 грн.

На вищевказані запити позивачем надано листи-повідомлення від 15 лютого 2017 року за вих. № 1502, від 27 грудня 2016 року за вих. № 2712/ВР та від 21 березня 2017 року за вих. № 2103/ВР.

За результатами розгляду листів ГУ ДФС у Харківській області на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призначено згідно з наказом від 12 червня 2017 року № 2453 документальну позапланову виїзну перевірку Товариства за період діяльності з 01.07.2016 по 31.10.2016 тривалістю 5 робочих днів.

На проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу заступник начальника ГУ ДФС у Харківській області видав направлення від 12 червня 2017 року № 3749 та № 3750.

13 червня 2017 року посадові особи ГУ ДФС у Харківській області здійснили вихід за податковою адресою відповідача для проведення перевірки, проте до проведення перевірки допущені не були.

Відповідно до приписів пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу складено акт від 13 червня 2017 року №1146, в якому зафіксовано відмову платника податків у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки та акт від 13 червня 2017 року №1147/20-40-14-21-07 про неможливість вручення акта «Про відмову у допуску посадових осіб до проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

21 червня 2017 року заступник начальника ГУ ДФС у Харківській області прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №7536.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України Верховний Суд дійшов під час вирішення справи № 820/1929/17, постанова від 27 листопада 2018 року, провадження № К/9901/40847/18.

Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції як на підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про накладення арешту на кошти Товариства, на відсутність діючого рішення про застосування адміністративного арешту майна Товариства, є необґрунтованими.

Крім того, висновки судів попередніх інстанцій із посиланням на положення пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України щодо спливу 96 годин, протягом яких обґрунтованість рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 21 червня 2017 року № 7536 має бути перевірена судом, Суд вважає хибними з огляду на те, що провадження у справі здійснюється за позовом контролюючого органу за загальною процедурою.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на положення пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, взагалі не досліджували питання наявності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків, дотримання податковим органом процедури звернення з такою позовною вимогою. Також судами не викладено жодних висновків щодо можливості одночасного застосування адміністративного арешту майна та арешту коштів платника податків з одних й тих самих підстав.

Враховуючи вищевикладене, Суд вбачає підстави для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова