Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №826/26789/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

м. Київ

справа №826/26789/15

касаційне провадження №К/9901/26700/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Желтобрюх І. Л., судді: Белова Л. В., Мамчур Я. С. ) у справі № 826/26789/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2015 № 0007512204 та від 04.12.2015 №
0007522204.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02.09.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.10.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016 скасував у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 0007512204 з прийняттям у цій частині нового - про задоволення цієї позовної вимоги. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: пунктів 198.1,198.3,198.6 статті 198, пунктів
200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому наголошує на безтоварності розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з
01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з
01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 29.10.2015 № 957/22-04/32114278.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1,198.3,198.6 статті 198, пунктів 200.1,200.2 статті 200, пунктів
201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарське Мистецтво" товарно-матеріальних цінностей, послуг із технічного обслуговування, налагодження та ремонту обладнання, а також робіт із порізки паперу, пакування продукції, вкладки листівок, підрізки друкованих видань, розбірки обкладинок, прошивки друкованих видань, з огляду на фіктивний (удаваний) характер здійснених поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на наведене порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 0007512204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі ~money0~ за основним платежем та ~money1~ за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне виконання спірних договірних правовідносин підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами - видатковими накладними, актами надання послуг, податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними документами, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарське Мистецтво" на момент укладення відповідних правочинів та їх виконання було зареєстроване платником податку на додану вартість.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд першої інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Так, наявні в матеріалах справи докази не дають змоги ідентифікувати участь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарське Мистецтво" в наданні послуг із технічного обслуговування, налагодження та ремонту обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф", у виконанні робіт із порізки паперу, пакування продукції, вкладки листівок, підрізки друкованих видань, розбірки обкладинок, прошивки друкованих видань, а також встановити наявність у вказаного контрагента виробничих потужностей (персоналу, приміщень тощо) або факт залучення ним третіх осіб для виконання обумовлених договорами послуг і робіт.

Позивачем, крім того, не представлено документів на підтвердження перевезення придбаного в Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарське Мистецтво" товару, його оприбуткування та зберігання на складі або факту подальшої реалізації третім особам.

Враховуючи викладене, є цілком об'єктивним висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" того, що здійснені ним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Друкарське Мистецтво" господарські операції мають реальний характер, а придбані товари, послуги, роботи пов'язані з господарською діяльністю позивача, що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не встановлено інших обставин та не досліджено будь-яких нових доказів, а відтак Верховний Суд дійшов висновку, що Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 у справі № 826/26789/15 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016 у справі № 826/26789/15 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк