Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КАС ВП від 06.08.2024 року у справі №580/2143/24 Постанова КАС ВП від 06.08.2024 року у справі №580...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 06.08.2024 року у справі №580/2143/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 580/2143/24

адміністративне провадження № К/990/22356/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 580/2143/24

за позовом ОСОБА_1 - керівника релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» до Черкаської обласної державної адміністрації та державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича про визнання протиправними дій, протиправності та скасування індивідуального акта, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 - керівника релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року (суд у складі головуючого судді Трофімової Л.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.) в адміністративній справі № 580/2143/24

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 - керівник релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Черкаської обласної державної (військової) адміністрації «Про заяву віруючих громадян» від 29 серпня 2023 року №493;

- визнати протиправною дію та скасувати запис державного реєстратора Штрика Є.А. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» (юридична адреса: Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, Соборна площа 1) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06 вересня 2023 року №1009600120000000116.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 - керівника релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» до Черкаської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Штрика Євгена Анатолійовича про визнання протиправними дій, протиправності та скасування індивідуального акта.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - керівника релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року залишено без змін.

Постановляючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що предмет спору пов`язаний безпосередньо з приватноправовими відносинами (спір позивача як керівника юридичної особи) щодо внесення реєстратором відомостей в ЄДР на підставі наявних документів, тому на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів та цей спір належить вирішенню за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в адміністративній справі № 580/2143/24, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, невірним тлумаченням предмету позову.

Скаржник зазначає, що рішення державного реєстратора, яке оскаржується релігійною організацією у даній справі не має похідного характеру, тобто оскарження даного рішення не обумовлене будь-яким іншим оспорюванням тих чи інших дій або рішень всередині релігійної організації.

Звернення до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту прав релігійною організацією у сфері публічно-правових відносин, а не корпоративних та майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2024 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - керівника релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в адміністративній справі № 580/2143/24.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року № 820/0/78-24, у зв`язку з відпусткою судді Бучик А.Ю., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2024 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі до суду не надали.

4. Верховний суд ухвалою від 05 серпня 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 06 серпня 2024 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

6. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року по справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач оскаржує розпорядження Голови Черкаської обласної державної (військової) адміністрації «Про заяву віруючих громадян» від 29 серпня 2023 року №493 та рішення відповідача про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи Релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви».

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно статті 8 Закону № 987-ХІІ, Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Частина перша статті 14 Закону №987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).

8. Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації та змін до статуту.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення що реєстрації змін до статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника/керівника релігійної громади.

За подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.

Також, у постанові від 06 квітня 2021 року по справі №910/10011/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.

9. Таким чином, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірні правовідносини пов`язані з необхідністю захисту релігійних прав, тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства України.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що позивач оскаржує тільки управлінські функції відповідача спростовуються вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Оскільки доводи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - керівника релігійної організації «Парафія Нерукотворенного Образа Господа Іісуса Христа Черкаської єпархії Української Православної Церкви» залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в адміністративній справі № 580/2143/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати