Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №819/1670/16

адміністративне провадження №К/9901/33550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 819/1670/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шавеля Р.М., суддів: Бруновської Н.В., Костіва М.В.),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив:

- визнати протиправним ненадання відповіді Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області на запит від 01.08.2016 року та скаргу від 12.09.2016 року;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області надати повну відповідь на звернення ОСОБА_1 від 01.08.2016 року та від 12.09.2016 року;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

2. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника Захарчука Андрія Петровича, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. щодо неналежного розгляду поданих ОСОБА_1 заяви від 01.08.2016р. та скарги від 12.09.2016р. в порядку Закону України «Про звернення громадян». Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Тернопільській обл. у визначені Законом України «Про звернення громадян» порядку та строки розглянути подані ОСОБА_1 заяву від 01.08.2016р. та скаргу від 12.09.2016р., а також письмово повідомити останнього про результати їхнього розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (46000, м.Тернопіль, вул.Приміська, 13А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. судові витрати в розмірі 1157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 55 коп. сплаченого судового збору.

4. 21 червня 2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_1 щодо винесення додаткової постанови задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (46000, м.Тернопіль, вул.Приміська, 13А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. (46001, м.Тернопіль, вул.Валова, 11) понесені судові витрати в розмірі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 40 коп., з яких: 1875 грн. - витрати на правову допомогу, понесені під час апеляційного розгляду справи; 193 грн. 40 коп. - витрати, що пов'язані з прибуттям позивача та його представника до апеляційного суду.

5. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду 21 червня 2017 року та відмовити заявнику у винесенні додаткової постанови.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції грубо порушив норми процесуального права, оскільки діючим законодавством не передбачено винесення додаткового рішення про судові витрати у той час, як основним судовим рішенням дане питання вже вирішено по суті та відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року.

8. 05 березня 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Аналізуючи доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

10. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення питання про розподіл судових витрат) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

11. За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

12. Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

13. Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

14. Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

15. Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2017 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про поставлення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат, в якій позивач просить постановити додаткове рішення та стягнути з відповідача ГУНП в Тернопільській області понесені під час апеляційного розгляду справи судові витрати в загальному розмірі 2068 грн. 40 коп., з яких 1875 грн. - витрати на правову допомогу та 193 грн. 40 коп. - витрати, пов'язані з прибуттям до апеляційного суду (а.с.65-77).

16. Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та адвокатом Захарчуком А.П. укладено договір № 40 від 14.12.2016р. про надання правової допомоги (а.с.68, 69).

17. Відповідно до Акту виконаних робіт/наданих послуг № 2 від 06.04.2017р. вартість наданих послуг в рамках вищевказаного договору склала 1875 грн. із розрахунку 500 грн. за 1 год. згідно з додатковою угодою № 2 від 31.01.2017р. до договору, що не перевищує 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

18. При цьому, адвокатом виконані наступні роботи: ознайомлення з матеріалами справи (1 год.), написання апеляційної скарги та надання консультації клієнту (2,5 год.), представництво інтересів в судовому засіданні апеляційного суду (15 хв.) (а.с.67).

19. Вартість наданих послуг сплачена позивачем адвокату, що стверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 06.04.2017р. на суму 1875 грн. (а.с.75).

20. Також апеляційному суду представлені проїзні документи (квитки) загальною вартістю 193 грн. 40 коп. на прибуття з м.Тернопіль до м.Львова 05.04.2017р. для забезпечення участі позивача та його представника в апеляційному розгляді справи (а.с.71, 73, 74).

21. Аналізуючи зазначені вище документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що сума понесених витрат на правову допомогу в розмірі 1875 грн. та витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, в розмірі 193 грн. 40 коп. документально підтверджена належними документами та підлягає стягненню з ГУНП в Тернопільській області на користь позивача.

22. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками, викладеними у додатковій постанові суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Тернопільській області судових витрат в розмірі 2068 грн. 40 коп.

23. Доводи скаржника про те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року було вирішено питання про відшкодування витрат на правову допомогу та відмовлено у задоволенні таких вимог, колегія суддів вважає помилковими, оскільки у постанові апеляційного суду від 05 квітня 2017 року вирішувалося питання про відшкодування позивачу сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги, а також відшкодування витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте питання про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не вирішувалося.

24. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

26. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі №819/1670/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх