Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №812/162/17

адміністративне провадження №К/9901/7171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській областіна постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 (суддя - В.С. Шембелян)та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017(колегія у складі суддів: А.А. Блохін, Т.Г. Гаврищук, М.Г. Сухарьок)у справі № 812/162/17за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3доДержавної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській областіпровизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати винесені Держаною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у луганській області (правонаступник, якої є - Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області): податкове повідомлення-рішення № 0002481702 від 10.04.2014 та рішення № 188/12-14-17-03/21 від 20.05.2014.

Позов обґрунтований тим, що у відповідача не має законних підстав для винесення спірних рішень, з огляду на те, що виявлені під час податкової перевірки факти порушення податкової дисципліни за наслідками господарської діяльності із його контрагентом є надуманими і спростовуються первинними та бухгалтерськими документами, а також рішеннями судів, які вже надавали оцінку таким податковим періодам.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.10.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002481702 від 10.04.2014 та рішення № 188/12-14-17-03/21 від 20.05.2014 Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Рішення судів монтовані тим, що у позивача наявні всі необхідні документи, первинного та бухгалтерського обліку, за змістом яких прослідковується дійсна господарська мета укладеного з його контрагентом правочину. При цьому судами установлено, що факт не допущення позивачем податкової дисципліни у перевіряємий відповідачем період засвідчений у судовому порядку.

Не погоджуючись з рішеннями судами попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і відмовити у задоволені позову. Вказується на те, що реальність завершеності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом є сумнівна, з огляду на відсутність доказів придбання товару і його доставки покупцю.

Письмового відзиву на дану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу № 159-п від 27.02.2014 Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області посадовими особами податкового органу проведено документальну планову невиїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 21.12.2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, у зв'язку із чим складено акт № 375/12-14-17-02/21-2449708180.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення ОСОБА_3:

- пункту 2 статті 177 та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку із завищенням валових витрат з податку на доходи на суму 320990,70 грн. за 2012 року та чистого оподатковуваного доходу на суму 320990,70 грн. внаслідок чого підлягає донарахуванню податок з доходів за 2012 рік в розмірі 52670,27 грн.;

- пункту 2 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті занижено єдиний внесок на суму: у 2011 році на суму 4656,39 грн.; у 2012 році на суму 26647,92 грн. (у зв'язку з збільшенням чистого доходу за рахунок необґрунтованого завищення витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» та відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування єдиного внеску здійснено в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску; у 2013 році на суму 8808,00 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 ПК України занижено податок на додану вартість на суму 1666,67 грн., а саме у червні 2013 року - 1666,67 грн.

На підставі акта перевірки № 375/12-14-17-02/21-2449708180 від 14.03.2014 ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області, серед іншого, були прийняті: рішення № 130/12-14-17-03/21 від 10.04.2014 про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3803,66 грн. і податкове повідомлення-рішення № 0002481702 від 10.04.2014, яким ОСОБА_3 збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52670,21 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 13167,55 грн.

Судами також встановлено, що підставою для висновків акта перевірки та, як наслідок, для прийняття спірних податкового повідомлення-рішення і рішення є факт виявлення безтоварності господарських операцій з його контрагентом - ТОВ «Вектра 3000».

За наслідком адміністративного оскарження, рішення № 130/12-14-17-03/21 від 10.04.2014 було скасовано, в частині нарахованих ним сум, та прийнято нове рішення, - №188/12-14-17-03/21 від 20.05.2014 про застосування штрафних санкцій в сумі 2201,05 грн. та донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 22010,47 грн.

Разом з цим, вказане податкове повідомлення-рішення залишено не зміненим, що загалом стало підставою для його оскарження до суду та як наслідок були скасовані, з урахуванням безпідставності його винесення як і рішення, що є похідним, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Пунктом 177.4. статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, врахованих у податковому обліку.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача не ґрунтуються на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у ревізійному періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Так судом апеляційної інстанції досліджено дійсність настання наслідків по укладеному між позивачем та його контрагентом, - ТОВ «Вектра 3000» договору №1203в від 12.03.2012, що зумовлене наявністю сформованих по ним похідним документам: рахунки фактури, акти приймання-передачі, банківські виписки, товарно-транспорті накладні.

Окрім того, Суд враховує наведене з урахуванням встановлених судами попередніми інстанціями обставинам набрання законної сили рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2016, справа №812/1559/15, яким надавалась оцінка реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Вектра 3000» в частині протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за 2012 р.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач правомірно включив до складу витрат відповідні суми за ревізійний період за операціями із контрагентом, що свідчить про протиправність прийняття спірної у даній справі податкового повідомлення-рішення і як наслідок рішення про нарахування сум ЄСВ, що є похідним.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.10.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017- без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду