Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №240/8042/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2020 року

Київ

справа №240/8042/19

адміністративне провадження №К/9901/31248/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Шуляк Л. А. від 27.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Совриги Д. І., суддів: Кузьменко Л. В., Франовської К. С. від 08.10.2019

у справі №240/8042/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 45 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 05.04.2019 №41 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 09.01.2019 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 09.01.2019 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено ІІ групу інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
08.10.2019, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 45 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 05.04.2019 №41 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 09.01.2019 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 09.01.2019 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено ІІ групу інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі також - Порядок №975) з урахуванням раніше виплачених сум.

3. У листопаді 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, з 19.05.2014 по
11.07.2014, з 29.07.2014 по 26.08.2014, з 15.05.2015 по 01.04.2015, з 02.04.2015 по 07.04.2015, з 06.05.2015 по 10.07.2015 входив до складу сил, що залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та приймав участь в Антитерористичній операції на сході України.

6.15.06.2016 позивач звільнений з військової служби.

7. Відповідно до довідки №3772 від 19.09.2014 старший сержант ОСОБА_1 18.08.2014 під час виконання завдань інженерного забезпечення в складі АТО в Луганській області, повертаючись в район зосередження після виконання завдань по перевезенню лісоматеріалів для інженерного обладнання інженерних споруд в населеному пункті Щастя, в районі населеного пункту Хрящувате потрапив під мінометний обстріл, в результаті чого отримав травму - вогнепальне уламкове поранення завушної ділянки зліва; закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку. Травма старшого сержанта отримана під час виконання обов'язків військової служби в складі АТО.

8. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 218879 від 20.01.2016 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з
20.01.2016, причина: травма, поранення, захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини та у зв'язку з чим позивачу виплачено допомогу у розмірі 206 700,00
грн.

9. В подальшому, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 100301 від 18.01.2019 позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 09.01.2019, причина: травма, пов'язана із захистом Батьківщини.

10. Позивач звернувся до ОВК з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності II групи внаслідок травми, поранення, захворювання, отриманих під час виконання службових обов'язків в зоні АТО, яку направило до Міністерства оборони України.

11. Пунктом 45 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.04.2019 № 41 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі абзацу 2 пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено III групу інвалідності, 35 (%) відсотків втрати працездатності та у подальшому виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 206700,00 грн.

12. Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.

14. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що підстави для задоволення позову відсутні, адже до спірних правовідносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент виникнення вказаних правовідносин. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюються". Встановлення вищої групи інвалідності позивачу відбулося в період дії вказаної норми, тому, враховуючи, що з первинного встановлення інвалідності до встановлення вищої групи інвалідності минуло більше двох років, підстави для задоволення позову щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення, виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом помилково застосовано норми матеріального права та неправильно обґрунтовано норму щодо термінів виплати (доплати) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві протягом двох років в контексті пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та не застосовано пряму норму пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка регулює спірні правовідносини, що суперечить позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18. Законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У спірних правовідносинах дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу III групи інвалідності та встановленням II групи інвалідності минуло більше двох років.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

18. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

21. Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання.

22. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

23. Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI).

24. З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975.

25. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

26. Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення первинно позивачу третьої групи інвалідності) та абзацу 1 зазначеного пункту (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

27. Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01.01.2014.

28. Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка набрала чинності з
01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

29. Положення ~law23~ застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014

30. У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) ~law25~ доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

31. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: "Змістовно абзац другий ~law26~ є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий ~law27~ встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців".

32. Ухвалюючи вказану постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені ~law29~ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

33. Правовідносини у даній справі щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності ~law30~, тому ~law31~ застосовується до позивача.

34. Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (20.01.2016) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

35. З дня первинного встановлення інвалідності (20.01.2016) до дня встановлення другої групи інвалідності (09.01.2019) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

36. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 20.02.2020 у справі №806/714/18, від 04.03.2020 у справах №240/5688/18 та №240/5765/18, від 12.03.2020 у справі №280/148/19 та у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого.

37. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій, що позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковими.

38. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

39. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

40. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

41. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

42. У зв'язку із викладеним, враховуючи положення статті 351 КАС України рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 необхідно скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

43. Оскільки суд касаційної інстанції приймає рішення на користь суб'єкта владних повноважень, то, враховуючи відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб'єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко